Рішення

від 12.01.2015 по справі 922/5296/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/5296/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Проджект", м. Харків про про стягнення 120 824,26грн. за участю представників сторін:

позивача - Некряч Н.В., дов. № 1/15 від 30.12.2014р.;

відповідача - Синиченко Р.Ю., дов. б/н від 07.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, після зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 87 576,73грн., збитки від інфляції та 3% річних в розмірі 9 814,20грн., пеню в розмірі 10 685,70грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 29-14П від 14.03.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Також позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Позивач 30.12.2014р. надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 94 798,85грн., збитки від інфляції в розмірі 13 080,24грн., 3% річних в розмірі 1 987,40грн., пеню в розмірі 10 957,77грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 29-14П від 14.03.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору збільшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні наявність заборгованості визнає в розмірі 87 576,73грн., однак проти позовних вимог заперечує, вважає, що зобов'язання по оплаті товару у передбачені договором терміни у нього не виникло, посилаючись на те, що ним не було отримано рахунки-фактури, які, на його думку, є однією з умов здійснення оплати за товар. Відповідач також просить суд зменшити розмір неустойки та відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а також відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Представник відповідача проти вжиття заходів забезпечення позову заперечує, просить суд в задоволенні даної заяви відмовити, посилаючись на те, що накладення арешту на рахунки відповідача може призвести до призупинення діяльності підприємства, що в свою чергу ускладнить виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Проджект" (відповідач) було укладено договір поставки № 29-14/П (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити світлотехнічне обладнання (далі товар) на умовах, встановлених цим договором.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (франко-завод) у відповідності до правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010" зі складу позивача за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 32 та/або Київська область, м. Славутич, пр-т Ентузиастів,8 (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.5 договору порядок оплати зазначений сторонами у додатку № 3, відповідно до якого (п.1) відповідач зобов'язався здійснювати оплату товару протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару у відповідності до видаткових накладних та рахунків-фактур.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар відповідно до видаткової накладної № 660 від 14.04.2014р. на суму 18 666,20грн. та № 661 від 14.04.2014р. на суму 82 632,65грн., які оформленими належним чином та наявні у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними та генеральною довіреністю № 1 від 18.03.2014р. на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 5.3 та п.1 додатку № 3 до договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом п'яти календарних днів з дати його отримання, а саме: в строк до 20.04.2014року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 6 500,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 29-14/П від 14.03.2014р. складає 94 798,85грн.

Відповідач, заперечуючи проти суми основного боргу в розмірі 94 798,85грн., посилається на те, що між сторонами було укладено два договори, а саме: договір № 29-14/П від 14.03.2014р. з відстроченням платежу, за яким сума заборгованості складає 94 798,85грн. та договір № 28-14/П від 14.03.2014р., за яким переплата за товар складає 7 222,12грн. Тому, на думку відповідача, з урахуванням здійсненої передплати за договором № 28-14/П від 14.03.2014р., його заборгованість перед позивачем за спірним договором складає 87 576,73грн.

Заперечення відповідача в цій частині не приймаються судом, оскільки відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Доказів того, що сторонами був здійснений залік зустрічних однорідних вимог відповідач суду не надав, так само, як і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Факт визнання відповідачем наявності заборгованості за спірним договором на суму 94 798,85грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2014р., підписаним з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 94 798,85грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати за поставлений за видатковими накладними № 660 та № 661 від 14.04.2014р. товар виходячи з наступного.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ним не було отримано від позивача рахунки-фактури на оплату товару, тоді як відповідно до умов договору (п.1 додатку № 3 до договору) оплата за товар проводиться протягом п'яти календарних днів від дати поставки товару відповідно до видаткових накладних та рахунків-фактур.

Дані заперечення суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містяться листи, в яких відповідач посилаючись на рахунки № 1237 від 27.03.2014р. та № 1284 від 31.03.2014р. просить відвантажити товар та надати йому відстрочку платежу строком 15 робочих днів з моменту відвантаження товару, що свідчить про отримання відповідачем рахунків на оплату ще до моменту отримання ним товару за спірними видатковими накладними.

Окрім того, сторонами у договорі був чітко погоджений строк оплати за поставлений за договором товар - протягом п'яти календарних днів з дати фактичного отримання покупцем товару, а не від дати отримання рахунків на його оплату, як помилково вважає відповідач.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції за несвоєчасну оплату заборгованості за поставлений за договором товар суд встановив наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми не сплаченого товару за кожен день прострочення.

За приписами ст.3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач за період з 21.04.2014р. по 21.10.2014р., нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 10 957,77грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, що розрахований за неналежне виконання відповідачем умов договору. Даний розрахунок відповідає вимогам Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач за період з 21.04.2014р. по 24.12.2014р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 987,40грн. та за період з травня по грудень 2014р. нарахував збитки від інфляції в розмірі 13 080,24грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що позивачем правомірно обраний період нарахування 3% річних та збитків від інфляції та вірно здійснений сам розрахунок, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов до висновку, що клопотання щодо накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду терміном на шість місяців та зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.3, 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також відстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За приписами ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення.

Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Дослідивши матеріали справи, надані докази та клопотання відповідача, судом не вбачається підстав для зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання судового рішення, оскільки відповідачем не доведено наявність виняткових обставин неможливості виконання судового рішення. Припущення відповідача на можливі негативні наслідки для товариства у разі задоволення позову в повному обсязі, не дає суду підстав вважати даний випадок винятковим.

Також відповідач просить суд зменшити розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суду на зменшення розміру 3% річних та збитків від інфляції.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, збитків від інфляції та надання відстрочки виконання рішення суду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 601, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 712 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Проджект", код ЄДРПОУ 39012081 (61027, м. Харків, вул. сумська, 7/9, кв.2, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вітава", код ЄДРПОУ 30239245 (місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 8, поштова адреса: 02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, 6, п/р 26004124620800 в АТ "УкрСиббанк" в м. Харкові, МФО 351005) - 94 798,85грн. основного боргу, 10 957,77грн. пені, 13 080,24грн. збитків від інфляції, 1 987,40грн. 3% річних, 2 416,48грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк