Рішення

від 15.01.2015 по справі 902/1782/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2015 р. Справа № 902/1782/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Іспакім»

(03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума»

(23320, Вінницька обл., Тиврівський р-н, смт. Сутиски, вул. Заводська, б. 1)

про стягнення 12 977,50 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача : Хвостенко В.В. за довіреністю № 1/15 від 12.01.2015 року;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іспакім» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» заборгованості в загальному розмірі 12 977,50 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідності до укладеного 02.07.2012 року договору № 364 позивач за видатковою накладною № 432 від 30.20.2013 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 10 392,00 грн., за який останній зобов'язався провести розрахунки в порядок та строки, визначені п.п. 3.1., 4.3. договору. В порушення вказаних зобов'язань відповідачем не проведено розрахунків. З метою досудового врегулювання спору відповідачу неодноразово вказувалося на необхідність оплати заборгованості. В результаті переговорів від відповідача було отримано лист № 21 від 27.02.2014 року в якому останній зобов'язався погасити борг 28.02.2014 року. Однак, станом на день звернення з позовом до суду розрахунків проведено не було.

Ухвалою суду від 24.12.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1782/14 та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення даного спору.

На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, визначених ухвалою суду від 24.12.2014 року документів не надав. Пояснення причин невиконання вимог суду в матеріалах справи також відсутні. Про час, місце та дату розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2 від 05.01.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іспакім» (позивач, за договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір № 364 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору, Продавець продає, а Покупець купує хімічну сировину, далі іменоване Товар, у кількості, асортименті і за цінами, визначеними в рахунках-фактурах і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна Товару визначається в рахунках-фактурах і специфікаціях на кожну партію Товару (п. 2.1. Договору).

Якість Товару повинна відповідати сертифікату якості виробника (п. 6 Договору).

Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю - згідно видаткової накладної. (п. 7.1. Договору).

Оплата за поставлений Товар здійснюється згідно рахунку-фактури Продавця за кожну окремо взяту партію протягом 15 календарних днів з дня поставки Товару (п. 3.1. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами. Термін дії Договору до 31.12.2013 року. (п. 11.1. Договору).

В рамках Договору позивач за видатковою накладною № 423 від 30.10.2013 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 10 392,00 грн., який останній отримав за довіреністю № 591 від 30.10.2013 року. Цією ж датою позивачем виставлено відповідачеві рахунок № 459 на оплату поставленого товару на суму 10 392,00 грн..

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений товар у строки визначені в Договорі.

Листом за № 21 від 27.02.2014 року відповідачем визнано суму боргу в розмірі 10 392,00 грн. та гарантовано оплату 28.02.2014 року.

Однак, станом на день слухання справи, розрахунків не проведено, і сума боргу становить 10 392,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 10 392,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 339,95 грн. - 3% річних та 2 245,55 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим вказані суми є правомірними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн..

Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.02.2014 року між адвокатом Валько Ігорем Вікторовичем, який діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 685 від 20.10.2009 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іспакім» укладено договір № 133/14 про надання правової допомоги.

За цим договором Виконавець (адвокат Валько І.В.) прийняв зобов'язання надавати Замовнику (позивачу), за його замовленням та дорученням, правову допомогу шляхом представництва, захисту, інших видів правової допомоги та дій, що мають юридичне значення, відповідно до чинного законодавства про види адвокатської діяльності та/або отриманих від Замовника окремих доручень (завдань), а Виконавець зобов'язується виконувати отримані від Замовника доручення від імені та за рахунок Замовника в порядку та на умовах, визначених Договором. (п. 1.1. Договору).

Вартість послуг та порядок їх оплати Сторони визначають у додатковій угоді до Договору, умови якої є конфіденційними (п. 4.1. Договору).

Виконання всіх зобов'язань Сторонами за Договором може фіксуватися в Актах приймання-передачі послуг (п. 4.3. Договору).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Пунктом 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

При дослідженні судом матеріалів справи встановлено відсутність належних доказів в підтвердження оплати послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн. за вказаною справою.

Так, в підтвердження заявлених витрат представником позивача надано акт прийому-передачі № 5 від 22.12.2014 року зі змісту якою вбачається, що позивач отримав від адвоката послуги на загальну суму 10 082,64 грн., у тому рахунку за послугу у вигляді підготовки позову по заборгованості до ТОВ «Автопластгума», вартість якої склала 4 000 грн.. Згідно платіжного доручення № 3071 від 29.12.2014 року позивачем перераховано на рахунок адвоката Валько І.В. 10 082,64 грн.. В призначенні платежу зазначеного платіжного документа вказано: «Плата за юридичні послуги згідно р/ф № 134/14 від 22.12.2014 року». В матеріалах справи зазначений рахунок відсутній. При з'ясуванні даної обставини, в судовому засіданні 15.01.2015 року, представник позивача пояснив, що рахунку-фактури за надані послуги не висталялось.

Наведене свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між договором № 133/14 про надання правової допомоги від 13.02.2014 року, актом прийому-передачі № 5 від 22.12.2014 року та платіжним дорученням № 3071 від 29.12.2014 року.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення таких витрат.

Позивачем також заявлено до стягнення 224,35 грн. вартості проїзду представника. Розглянувши заявлену вимогу суд зазначає таке.

Повноважний представник підприємства позивача брав участь у судовому засіданні 15.01.2015 року, що підтверджується належними письмовими доказами. У зв'язку з необхідністю проїзду з міста Києва до міста Вінниці, загальна сума витрат, понесених позивачем на відрядження представника для участі у вказаному судовому засіданні, склала 224,35 грн..

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат, наведений в ст. 44 ГПК України, не є вичерпним. Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2012р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому в Постанові також вказано, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, судом ухвалою від 24.12.2014 року про порушення провадження у даній справі, призначено розгляд справи на 15.01.2015 року та викликано для участі у засіданні представників позивача, відповідача, явку сторін визнано обов'язковою.

В засідання суду 15.01.2015 року з'явився представник позивача за довіреністю Хвостенко Володимир Володимироч.При цьому, розмір витрат позивача, пов'язаних з явкою його представника Хвостенка В.В. у засідання господарського суду 15.01.2015 року підтверджено наявними в матеріалах справи копіями проїзних документів.

Таким чином, сума господарських витрат, що підлягає до стягнення з відповідача становить 224,35 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопластгума» (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37337356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іспакім» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 35076761) 10 392 (десять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 00 коп. - боргу; 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 95 коп. - 3% річних; 2 245 (дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 55 коп. - інфляційних втрат; 224 (двісті двадцять чотири) грн. 35 коп. - суму понесених господарських витрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 17 січня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23320, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Сутиски, вул. Заводська, буд. 1)