Рішення

від 12.01.2015 по справі 908/4580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 908/4580/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Курахове Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецбуд", м. Красний Луч Луганської області про стягнення 5801,00 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

03.11.2014 року, у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарським судом Донецької області, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з метою вирішення спору по справі № 908/4580/14.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецбуд", направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" передбачено, що у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно із Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статтями 64, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2014 року справу № 908/4580/14 призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 грудня 2014 року о 12:20.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 року розгляд справи № 908/4580/14 відкладено на 16 грудня 2014 р. о 12:50год; від 16 грудня 2014 року розгляд справи відкладено на 12 січня 2015 року об 11:30, у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України.

12.01.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача, факсограмою надійшло клопотання (вх. № 300/14), в якому відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує та просить суд розгляд справи проводити без участі відповідача. Дослідивши вказане клопотання відповідача в частині розгляду справи без участі відповідача, суд його задовольняє в порядку ст. 22 ГПК України.

Позивач та відповідач в призначене судове засідання не з'явились.

Суд зазначає, що відповідач про розгляд даної господарської справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Також, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної господарської справи.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 908/4580/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

12 вересня 2013 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено Договір № 5 про проведення транспортних послуг (далі-Договір), відповідно до умов якого сторони встановили та погодили низку цивільних прав та обов'язків.

Так, у відповідності до умов п. 1.1 вищевказаного Договору, позивач (виконавець) зобов'язався надати вантажний автомобільний транспортний засіб з водієм для перевезення бурої установки по маршруту с. Максимовка, Мар"їнський район, Донецької області - м. Красний Луч, Луганська область - с. Максимовка, Мар"їнський район, Донецької області 13 вересня 2013 року (надалі-послуги), а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити за надані послуги позивачу (виконавцю).

Пунктом 2.1 Договору, виконавець (позивач) зобов'язався своєчасно та якісно надати транспортні послуги.

Згідно з умовами п. 2.2 Договору, відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання своєчасно прийняти та оплатити транспортні послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору, виконавець (позивач) після наданих транспортних послуг надати замовнику (відповідачу) рахунок згідно з діючих у виконавця тарифів (додаток 1) та Акт приймання - передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.2 сторони передбачили та погодили вартість послуг та порядок їх оплати, а саме, замовник (відповідач) зобов'язався здійснити оплату за надані транспортні послуги згідно з виставленим рахунком та Акту приймання - передачі, шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця (позивача) на протязі 10 банківських днів після підписання замовником (відповідачем) Акту приймання - передачі здійсненої послуги.

Згідно з п. 4.1 Договору, після надання виконавцем (позивачем) транспортних послуг, замовник (відповідач) зобов'язаний зі участю виконавця (позивача) прийняти результат. Акт приймання - передачі наданих транспортних послуг оформлюється шляхом підписання його сторонами.

Так, на виконання п. 1.1 вищевказаного Договору № 5 від 12.09.2013 року, позивач 13.09.2013 року надав відповідачу (замовнику за Договором) транспортні послуги на загальну суму 4700,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акт приймання - передачі від 13.09.2013 року та Рахунок № 27 від 13.09.13р. (а.с. 16-17 т.с. 1). Вказані документи підписані сторонами без будь - яких зауважень та підпис скріплено печатками.

Проте, в порушення вимог п. 3.2 Договору від 12.09.2013р., у встановлені строки, відповідачем своєчасно та повністю розрахунок із позивачем не проведений, на підставі чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка становить 4700,00 грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю, позивачем, 05.03.2014 року на адресу відповідача було направлено претензію, в якій позивач зазначав про наявну у відповідача заборгованістю та просив останнього провести з позивачем розрахунки. Вказана Претензія отримано уповноваженою особою відповідача 18.03.2014 року, про що свідчить наявне поштове повідомлення про вручення цінного листа. Проте відповідач відповіді не надав та суму боргу позивачу не сплатив (а.с. 18 т.с. 1).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з приписами статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 624 ЦК України, ч.4, ч. 6 ст. 231 ГК України сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін.

Беручи до уваги приписи ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Більш того, між сторонами підписано акт взаємних розрахунків станом на 01.03.2014 року, відповідно до якого заборгованість відповідача склала 4700,00 грн. Вказаний Акт взаєморозрахунків підписано між сторонами та скріплено печатками (а.с. 19 т.с. 1).

Враховуючи вищенаведені обставини та норми закону, заявлені позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості в розмірі 4700,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо пред'явлених до стягнення 138,29 грн. 3 % річних та 549,90 грн. індексу інфляції, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним Договором від 12.09.13 року.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 138,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 549,90 грн.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 412,81 грн. пені суд виходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, при цьому суд бере до уваги вимоги частини другої статті 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, таким чином суд приходить до висновку про безпідставність такої вимоги позивача, оскільки умовами договору такий вид відповідальності, як нарахування пені не передбачено, у зв'язку з чим в частині стягнення з відповідача 412,81 грн. пені суд відмовляє.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору за майновий характер спору в даному разі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоспецбуд" (94513, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Плеханова, 1, код ЄДРПОУ 30691281) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (85612, АДРЕСА_1, КОД: НОМЕР_1) - 4700,00 грн. основного боргу; 138,29 грн. 3 % річних; 549,90 грн. індексу інфляції; 1696,98 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 412,81 грн. - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв