Рішення

від 15.01.2015 по справі 906/1613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" січня 2015 р. Справа № 906/1613/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Голяченко А.П., дов. від 01.04.2014р.;

від відповідача: Шаталова Л.М., дов. від 05.01.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Лана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир"

про стягнення 8150,00 грн.

В судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 17:00 год.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8150,00 грн., з яких: 5272,43 грн. основного боргу; 1260,70 грн. пені; 200,02 грн. 3% річних; 1416,85 грн. інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.12.2014р.

Ухвалою суду від 18.12.2014р. розгляд справи відкладено на 15.01.2015р.

В судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач просить стягнути з відповідача 5272,43 грн. основного боргу, 924,22 грн. пені, 196,44 грн. 3% річних, 1416,85грн. інфляційних (а.с. 79,80).

Оскільки подана заява не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у розмірі, вказаному у заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача щодо позовних вимог не заперечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В 2013-2014 роках між ПП "Лана" (продавець, позивач) та ТОВ "Екопоінт-Житомир" (покупець, відповідач) були укладені договори на поставку нафтопродуктів (а.с. 7,28).

За умовами п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався продавати, а покупець купувати нафтопродукти, далі "товар", на умовах, асортименті і по цінам, вказаних у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною Договору

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється кількість товару, відвантаженого в одну адресу, одному вантажоодержувачу(вантажовласнику), згідно умов і строків, вказаних у Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору, кількість товару по кожній партії вказується у видаткових накладних. Загальна сума даного Договору визначається сумою всіх видаткових накладних (п. 3.2 Договорів).

Сторони визначили, що ціна на товар, відвантажений по даному Договору, вказується у видаткових накладних, установлюється в гривнях за один літр, включаючи ПДВ (п.4.1 Договорів).

Пуктом 5.1 Договору поставки нафтопродуктів від 01.06.2013р., оплата проводиться не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару на підставі отриманих рахунків -фактур.

Пунктом 5.1 Договору поставки нафтопродуктів від 08.01.2014р., оплата здійснюється не пізніше (п'яти) банківських днів з моменту поставки кожної партії товару на підставі отриманих рахунків-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договорів поставив відповідачу товар на загальну суму 33577,06 грн. (а.с. 22-27; 70-73; 78).

В порушення умов договору відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 28304,63 грн. (а.с. 60-69; 81-99), внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 5272,43грн.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару виконав не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 5272,43грн.

Відповідно до п. 7.2 Договорів, за порушення термінів та умов оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми прострочених грошових зобов'яань, за кожен день прострочки.

На підставі вказаного пункту договору, позивачем нараховано відповідачу 924,22 грн. пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 1416,85 грн. та 3% річних на суму 196,44 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів поставки нафтопродуктів № 0000023 від 01.06.2013р. та № 05/14 від 08.01.2014р.(а.с. 7,28).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару та факт лише часткової оплати не оспорив. Заборгованість в сумі 5272,43грн. не заперечив.

З огляду на викладені обставини, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5272,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 924,22 грн. пені (а.с. 16) суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, пеня в сумі 924,22 грн. розрахована, згідно п. 7.2 Договору з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України та є арифметично вірною.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 924,22грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 196,45грн. річних та 1416,85грн. інфляційних (а.с.17, 18), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних інфляційних суд дійшов до висновку, що вони також заявлені правомірно, є арифметично вірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов не оспорив. В судовому засіданні та при підписанні акта звірки взаєморорозрахунків станом на 16.12.2014 р. підтвердив заборгованість в сумі 5272,43 грн. (а.с.8).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 7809,94грн., з яких: 5272,43грн. - основний борг; 924,22грн. - пеня, 196,44грн. - 3 % річних; 1416,85 - інфляційні нарахування.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (10001, м.Житомир, вул. Київська,77, ідентифікаційний код 38500027)

на користь Приватного підприємства "Лана" (12440, Житомирська область, Житомирський район, с.Зарічани, вул. Житомирська,21, ідентифікаційний код 25306680)

- 5272,43 грн. основного боргу;

- 924,22 грн. пені;

- 196,44 грн. 3% річних;

- 1416,85 грн. - інфляційних;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.01.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу