Ухвала

від 04.12.2014 по справі 810/4290/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4290/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року форми «Р» № 0001141702, від 19 червня 2013 року № 0002031702 та № 0002021702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ РМА «Монамі» за грудень місяць 2009 року; ТОВ «ТД Спецтехноресурс» за грудень місяць 2009 року, січень, лютий, березень, квітень місяці 2010 року; ТОВ «Лоу-Консалт» за березень, квітень місяці 2011 року; ТОВ «Агенство Віасат» за період квітень, травень місяці 2011 року; ТОВ «Остін-трейд за грудень місяць 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт №199/17-02/НОМЕР_4 від 20 березня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.6 ст.198, п.201,8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем знижено податок на додану вартість в розмірі 360 989,67 грн.; п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено оподатковуваний частий дохід на загальну суму 2 798 508,60 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001141702 від 03 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 437 641,77 грн., у тому числі за основним платежем 422 219,02 грн., штрафні санкції - 15422,77 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001131702 від 03 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 451 237,09 грн., у тому числі за основним платежем 360 989,67 грн., штрафні санкції - 90247,42 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області №25/м/10-36-10-01/206/318 від 17 червня 2013 року податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001131702 від 03 квітня 2013 року з податку на додану вартість скасовано частково, суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість визначено в розмірі 181 779,68 грн., штрафні санкції - 20 998,42 грн. Також даним рішенням збільшено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на 15 420,77 грн.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Київській області №25/м/10-36-10-01/206/318 від 17 червня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0002021702 від 19 червня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 202 778,10 грн., у тому числі за основним платежем 181 779,68 грн., штрафні санкції - 20 998,42 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002031702 від 19 червня 2013 року, яким збільшено суму штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 15 420,77 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Аналогічні положення закріплені у статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до набрання 01.01.2011 чинності Податковим Кодексом України.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (замовник) укладено договір №1583/2010, згідно умов якого виконавець надає замовнику транспортні послуги з організації перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору, позивачем надано копії банківських виписок, податкових накладних, рахунків-фактур тощо.

Судом встановлено, що з метою виконання умов договору №1583/2010 від 06 серпня 2010 року, позивачем було укладено ряд договорів про надання послуг, зокрема з ТОВ «Остін-трейд, ТОВ «Агентсво Віасат» та ТОВ «Лоу Консалт».

Так, господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Остін-трейд» у період, що перевірявся, здійснювались на підставі договору №28-11/7 від 28 листопада 2011 року, згідно умов якого виконавець (ТОВ Остін Трейд») організовує замовнику (ФОП ОСОБА_3) транспортні послуги з перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги (п. 1.1 договору).

Реальність виконання умов вищевказаного договору підтверджується графіками руху ТЗ за відповідними маршрутами (додаток №1 до договору); банківськими виписками; податковими накладними, актами виконаних робіт.

Господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Агентсво Віасат» здійснювались на підставі договору №3003 від 30 березня 2011 року, згідно умов якого виконавець (ТОВ «Агенство Віасат») організовує замовнику (ФОП ОСОБА_3) транспортні послуги з перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.

Так, на підтвердження виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано копії: графіків руху ТЗ за відповідними маршрутами (додаток №1 до договору), банківських виписок, податкових накладних, актів виконаних робіт.

Судом також встановлено, що господарські відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Лоу Консалт» здійснювались на підставі договору №270211 від 27 лютого 2011 року, згідно умов якого виконавець (ТОВ «Лоу Консалт») організовує замовнику (ФОП ОСОБА_3) транспортні послуги з перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.

Так, на підтвердження виконання умов даного договору, позивачем надано належним чином завірені копії: графіків руху ТЗ за відповідними маршрутами (додаток №1 до договору); податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень.

Матеріали справи свідчать, що фінансово-господарська діяльність між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ ТД «Спец-Техноресурс» полягає в наданні останнім послуг з ремонту автобусів, продажу запчастин та продажу дизельного паливу на загальну суму 1 284 508,00 грн.

При цьому, на підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано копії наступних документів: банківських виписок, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт.

Крім того, позивачем надано копії угод, укладених між ТОВ ТД «Спец-Техноресурс» та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 та документів, що підтверджують їх виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що фактичне здійснення господарських операцій між вищевказаними контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами, зокрема, договорами, актам виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невизнання податковим органом права позивача на податковий кредит та висновок про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всупереч вимогам п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, є безпідставними.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що позивачу було відомо про те, що ТОВ «ТД Спец-Техноресурс», ТОВ «Лоу-Консалт», ТОВ «Агенство Віасат» або ТОВ «Остін-трейд» порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням, тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.