Постанова

від 12.12.2014 по справі 826/15117/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 12 грудня 2014 року                                             №826/15117/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-плюс» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 №0007182203 та від 15.07.2014 №0007172203, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж-плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 №0007182203 та від 15.07.2014 №0007172203. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.06.2014 №257/1-22-03-35570641 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом: товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2014 №0007182203 та від 15.07.2014 №0007172203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.06.2014 №257/1-22-03-35570641 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 №0007182203 та від 15.07.2014 №0007172203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Справу №826/15117/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої   статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-плюс» з питань повноти нарахувань та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за взаємовідносинами із товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон» за період з 01.05.2013 по 30.06.2013. Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Бридж-плюс» пункту 138.2 статті 138 та пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 105 735,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 101 300,00 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському    районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 25.06.2014 №257/1-22-03-35570641та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.07.2014 №0007172203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 144353,00 грн. у тому числі: 96235,00 грн. – основний платіж, 48118,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції; від 15.07.2014 №0007182203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 151 950,00 грн. у тому числі: 101300,00 грн. – основний платіж, 50650,00 грн. . – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин,  витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.06.2014 №257/1-22-03-35570641 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Бридж-плюс» та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон». Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон» укладено договір поставки запчастин від 07.05.2013 №18, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність замовника товар, відповідно до еталонів-зразків, затверджених замовником. Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору поставки запчастин від 07.05.2013 №18; рахунків – фактур, податкових накладних та видаткових накладних за відповідні періоди. В свою чергу, доводи контролюючого органу щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на акті державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 19.07.2013 №607/26-54-22-06, згідно якого у товариства з обмеженою відповідальністю «Каліон» відсутні об'єкти поставок товару, виробничо-складські приміщення, трудові ресурсі для провадження господарської діяльності, підприємство використовується як транзитер. Аналізуючи доводи сторін та перевіряючи первинні документи на предмет підтвердження руху активів в процесі здійснення господарської операції, суд наголошує на наступному. Умовами договору поставки запчастин від 07.05.2013 №18 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу товару замовником. Проте позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних, доказів видачі довіреностей на отримання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Каліон». Як і не надано суду еталонів-зразків, затверджених замовником і наявність яких передбачена умовами пункту 2.2 названого договору. В свою чергу, згідно даних контролюючого органу, внаслідок співставлення даних податкового обліку із податку на додану вартість (податкові зобов'язання - податковий кредит) позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Каліон», встановлені відхилення на рівні 101 300 грн., чим порушено фіскальні інтереси держави. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.07.2014 №0007182203 та від 15.07.2014 №0007172203, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4  384,80 грн. (4  872,00 грн. – 487,20  грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-плюс» (03143, місто Київ, вулиця Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35570641) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4  384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                      Літвінова А.В.