Постанова

від 16.12.2014 по справі 826/17033/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 грудня 2014 року №826/17033/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 №0008902203 25.07.2014 №0008892203 та від 14.10.2014 №0011152203, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 №0008902203, 25.07.2014 №0008892203 та від 14.10.2014 №0011152203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.07.2014 №720/26-54-22-03/37290135 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 №0008902203, 25.07.2014 №0008892203 та від 14.10.2014 №0011152203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 04.07.2014 №720/26-54-22-03/37290135 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 №0008902203, 25.07.2014 №0008892203 та від 14.10.2014 №0011152203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Справу №826/17033/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» за період з 01.09.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» підпункту 14.1.27 пункту 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпунктів 139.1.3, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 169625,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 147500,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 04.07.2014 №720/26-54-22-03/37290135 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.07.2014 №0008892203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 212031,25 грн. у тому числі: 169625,00 грн. - основний платіж, 42406,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 25.07.2014 №0008902203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 184375,00 грн. у тому числі: 147500,00 грн. - основний платіж, 36875,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, за наслідками процедури адміністративного оскарження, відповідачем частково задоволено скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен», скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 №0008892203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0011152203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 169625,25 грн. у тому числі: 169625,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В силу приписів підпункту 60.1.3 пункту 60.1 та пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 25.07.2014 №0008892203 вважається відкликаним, отже позовна вимога про визнання його протиправним та скасування не підлягає задоволенню.

Аналізуючи доводи сторін відносно інших позовних вимог, досліджуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 04.07.2014 №720/26-54-22-03/37290135 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет».

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» та товариством з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» укладено договір суборенди приміщення від 01.09.2011 №1/09/11-ВД, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення згідно акту прийому-передачі приміщення, розташованого за адресою місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21, на умовах, визначених в цьому договорі.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору суборенди приміщення від 01.09.2011 №1/09/11-ВД; додатків до договору суборенди приміщення від 01.09.2011 №1/09/11-ВД; актів прийому-передачі приміщень; актів надання послуг; податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень.

Відповідно до пункту другого договору суборенди приміщення від 01.09.2011 №1/09/11-ВД, метою оренди визначено використання майна відповідно правоустановчим документам орендаря під офіс, склад та виробництво та інше.

В свою чергу, відповідачем на спростування доводів позивача вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.01.2013 №223/22-8/37813842, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» зареєстровано місті Запоріжжі, у останнього відсутні трудові ресурси і останнє використовується як підприємство - транзитер.

Перевіряючи первинні документи на предмет відображення руху активів в процесі здійснення господарської операції, наявності ділової мети та економічної доцільності взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет», суд наголошує на наступному.

З матеріалів справи, а саме із свідоцтва про право власності від 09.04.2001 МК№010003956 вбачається, що майнових комплекс будівель за адресою: місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21, належить закритому акціонерному товариству «Веста».

Станом на 2014 рік приватне акціонерне товариство «Веста» також зареєстровано за адресою: місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21. При цьому, основним видом діяльності останнього є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.

Станом на вересень 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» було зареєстровано в місті Києві за адресою: Кловський узвіз, будинок 13, офіс 25. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» є інші види оптової торгівлі.

Будь-яких доказів щодо наявності у товариства з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет» станом на вересень 2011 року прав на приміщення, що було предметом договору від 01.09.2011 №1/09/11-ВД позивачем суду не надано.

Як і надано позивачем суду доказів, що товариство з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» та приватне акціонерне товариство «Веста» не є пов'язаними особами в розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Також, суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази визначення двохсторонньої комісії, створення якої передбачено умовами пунктів 3.1, 3.2, 33, 8.1, 8.2 договору від 01.09.2011 №1/09/11-ВД та представники якої і уповноважені договором на підписання актів приймання-передачі приміщень.

Додатки до договору від 01.09.2011 №1/09/11-ВД, як і сам договір не містять конкретизації приміщень, які є предметом договору, економічного обґрунтування вартості суборенди.

В свою чергу, згідно даних контролюючого органу, внаслідок співставлення даних податкового обліку із податку на додану вартість (податкові зобов'язання - податковий кредит) позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Іст сейл маркет», встановлені відхилення на рівні 147 500 грн., чим порушено фіскальні інтереси держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 №00008902203 та від 14.10.2014 №0011152203, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Веста девелопмент інкорпорейшен» (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 37290135) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.