Рішення

від 13.01.2015 по справі 911/5007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа № 911/5007/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КДКС",

03680, м. Київ, Солом'янський р-н, провул. Радищева, буд. 6

до Підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 127

про стягнення 35 395,15 грн.

за участю представників:

позивача - Марченко В.А. (довіреність від 05.12.2014 № 6/05-12);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КДКС" (далі - позивач) до Підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" (далі - відповідач) про стягнення 35 395,15 грн., з яких: 31 824,00 грн. основного боргу, 1 591,20 грн. пені, 237,11 грн. 3 % річних та 1 742,84 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 28.11.2013 № 90/2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27574/14 від 09.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2014.

У судове засідання 09.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 23.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28511/14 від 18.12.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 297/15 від 12.01.2015) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.01.2015 розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовлено у його задоволенні, з огляду на таке.

Застосовуючи, відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обставини, якими повторно обґрунтовано клопотання про відкладення розгляду справи, а саме: відсутність у штатному розписі підприємства особи, що відповідальна за участь у судових засіданнях та хвороба директора підприємства не можуть бути враховані судом для постійного відкладення розгляду спору.

Зважаючи на ці твердження відповідача і неявкою його представника у попередні судові засідання та неподання відзиву і витребуваних судом доказів, судом вже відкладався розгляд справи та ухвалою від 23.12.2014 роз'яснено відповідачу, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені цих юридичних осіб. Отже, сторона у справі може обрати для представлення своїх інтересів у судовому засіданні того представника, який має змогу бути у ньому присутнім.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і у зв'язку з тим, що, з огляду на матеріали справи, відповідач повідомлений про час, дату і місце судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.01.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КДКС" (далі - постачальник) та Підприємством споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" (далі - покупець) укладено договір поставки від 28.11.2013 № 90/2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.8. Договору, зобов'язання з поставки вважаються виконаними постачальником з моменту передачі покупцю товару та повного пакету товаросупровідних документів, оформлених належним чином згідно з умовами Договору та чинного законодавства України.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що документи щодо поставки товару зобов'язаний скласти постачальник та надати покупцю разом з товаром належним чином оформлені з своєї сторони наступні супровідні документи в оригіналі: товарно-транспортна накладна; податкова накладна (крім випадків, передбачених законодавством та договором); свідоцтво якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника постачальника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавству, отримання листів та документів від покупця.

Відповідно до пункту 6.5. Договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку постачальника та повного пакету документів (в тому числі з урахуванням корегувань), передбаченого Договором і законодавством. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 та до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань (пункт 11.1. Договору).

Крім того, сторонами укладено Додаткову угоду від 28.11.2013 № 1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни та доповнення до Договору.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками обох сторін: від 19.06.2014 № 82 на суму 7 020,00 грн., від 28.07.2014 № 92 на суму 15 912,00 грн., від 01.08.2014 № 93 на суму 8 892,00 грн., а відповідач, на підставі генеральної довіреності від 01.01.2014 № 2/2-14, вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних та генеральної довіреності.

До матеріалів справи позивачем також додано рахунки, що виставлені позивачем відповідачу для оплати товару за спірними видатковими накладними: від 21.05.2014 № 80 на суму 15 912,00 грн., від 19.06.2014 №98 на суму 7020,00 грн. та від 30.07.2014 № 112 на суму 8 892,00 грн.

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та квитанції на підтвердження передачі їх до органів Державної податкової служби України.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано виписки з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за період з 01.05.2014 до 29.08.2014, відповідно до якої судом встановлено відсутність перерахувань грошових коштів відповідачем позивачу за спірними видатковими накладними.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 30.09.2014, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 31 824,00 грн.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та генеральну довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань відповідачем позивачу коштів за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується вищезазначеними судом доказами, матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 31 824,00 грн. основного боргу, є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 1.6. Додаткової угоди від 28.11.2013 № 1 до Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості неоплаченого товару, яка за розрахунком позивача складає 1 591,20 грн.

Згідно з пунктом 1.6. Додаткової угоди до Договору, за порушенням терміну оплати за поставлений товар, передбачений Договором, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний йому сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки платежу, але не більше 5 % вартості несплаченого товару.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, з урахуванням умови Договору про обмеження розміру пені 5 % вартості неоплаченого товару, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 591,20 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 237,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 742,84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 237,11 грн. 3 % річних та 1 742,84 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 824,00 грн. основного боргу, 1 591,20 грн. пені, 237,11 грн. 3 % річних та 1 742,84 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства споживчої кооперації "УКООППРОМТОРГ у м. Броварах" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01740064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КДКС" (03680, м. Київ, Солом'янський р-н, провул. Радищева, буд. 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37938900) 31 824 (тридцять одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 20 коп. пені, 237 (двісті тридцять сім) грн. 11 коп. 3 % річних, 1 742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 84 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 17.01.2015.

Суддя С.О. Саванчук