Рішення

від 12.01.2015 по справі 911/4907/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4907/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» , м. Сквира,

про стягнення 19610,60 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Панасенко Р.О., уповноважений, довіреність від 05.12.2014р. № 19;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 13.11.2014р. №411 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м. Сквира, в якому просить суд стягнути з відповідача 19 610,60 грн. основної заборгованості за договором поставки від 02.06.2014р. №2210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 02.06.2014р. №2210 поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 41 721,90 грн. Проте, в порушення умов договору поставки від 02.06.2014р. №2210 відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19 618,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення 19 618,60 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4907/14 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 09.12.2014р.

01.12.2014р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідачем оплачені всі виставлені позивачем рахунки за поставлений товар та просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки на заявлені до стягнення суми позивач відповідачу рахунки відповідно до умов пункту 3.3. договору поставки від 02.06.2014р. №2210 не виставляв.

В судове засідання 09.12.2014р. з'явився представник позивача, який подав витребувані ухвалою господарського суду від 18.11.2014р. документи та письмові пояснення від 09.12.2014р. №1231. Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи в повному обсязі не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2014р. розгляд справи відкладено на 12.01.2015р.

12.01.2015р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 12.01.2015р. №17 по суті позовних вимог.

В судове засідання 12.01.2015р. з'явився повноважний представник позивача. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали господарського суду від 09.12.2015р. не виконав та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Алімпіс Трейд»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м. Сквира (далі по тексту - ТОВ «Край-2»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 02.06.2014р. між ТОВ «Алімпіс Трейд» (постачальник) та ТОВ «Край-2» (покупець) Договір поставки №2210 (далі - Договір), згідно якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (Додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідної філії, магазину «Покупця», який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, Договором та законодавством (пункт 2.1. Договору);

- право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (пункт 2.7. Договору);

- товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному Магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота та неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови в отриманні товарів. Покупець має право приймати товари без додаткової перевірки їх кількості і якості, за умови, що вони належним чином упаковані, і немає видимих пошкоджень. Прийняття товарів по кількості здійснюється під час отримання товарів. Прийняття товарів по якості здійснюється протягом 24-96 годин з моменту прийняття товарів, в залежності від якісних характеристик товару. У випадку виявлення будь-яких недоліків покупець складає Акт у порядку, обумовленому в пункті 2.14 цього Договору (пункт 2.13. Договору);

- покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 цього Договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. Додатку №3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатись назад та не будуть оплачуватись покупцем (пункт 3.3. Договору);

- цей Договір укладений строком до 31.12.2014р. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору позивачем збула здійснена поставка товару за наступними видатковими накладними: від 02.07.2014р. №1935 на суму 7 088,75 грн., від 02.07.2014р. №1936 на суму 9 073,60 грн., від 02.07.2014р. №1937 на суму 9 073,60 грн., 02.07.2014р. №1938 на суму 9 073,60 грн.. від 03.07.2014р. №1994 на суму 648,00 грн., від 03.07.2014р. №1995 на суму 648,00 грн., від 03.07.2014р. №1996 на суму 648,00 грн., від 03.07.2014р. №197 на суму 648,00 грн., від 09.07.2014р. №2113 на суму 1 984,85 грн., від 24.07.2014р. №2270 на суму 2 835,50 грн., а відповідачем платіжним дорученням від 24.09.2014р. №65472 здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 8 000,00 грн.

Крім того, за накладними від 05.09.2014р. №2119, №2109 та від 15.09.2014р. №3239, №3240 відповідачем було здійснено повернення товару на загальну суму 420,00 грн.+7 372,30 грн.+648,00 грн.+5 671,00 грн. = 14 111,30 грн. Позивачем на підтвердження даного факту подано суду копії видаткових накладних та накладних на повернення, оригінали яких позивачем було надано для огляду в судовому засіданні, і за якими суд достовірно може ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача на виконання укладеного між ними договору поставки.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Також позивачем подано копію банківської виписки, яка підтверджує часткову оплату відповідачем грошових коштів станом на 31.10.2014р.

31.10.2014р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 02.07.2014р. по 24.09.2014р., згідно якого вартість неоплаченого товару поставленого позивачем відповідачу, становить 19 610,60 грн. Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин, судом на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду вартість поставленого та неоплаченого товару складає 41 721,90 грн. - 14 111,30 грн. - 8 000,00 грн. = 19 618,60 грн.

Так, відповідач твердить, що оскільки позивачем не виставлено відповідачу рахунків, які в порядку пункту 3.3 Договору та Додатку 3 «Спеціальні умови» є підставою для оплати, відповідно строк оплати товару за спірними накладними не настав. Зазначені твердження суд відхиляє як необґрунтовані з наступних підстав.

Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. №31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. №31-08410-07-27/13794.

Умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня.

Суд неодноразово зобов'язував відповідача подати суду двосторонній акт інвентаризації залишків нереалізованого товару за спірними видатковими накладними згідно Договору поставки від 02.06.2014р. №2210. Відповідач докази повернення поставленого товару або докази наявності залишків нереалізованого товару за спірними видатковими накладними в розмірі більшому, ніж заявлено позивачем згідно Договору суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати .

Разом із тим, реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, пошкоджено, втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

Згідно визначення ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання. Пунктом 2.7 Договору сторони передбачили, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженням на приймальну платформу магазину і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем. Разом із тим, враховуючи передбачений договором механізм строк оплати товару після його реалізації, всупереч пункту 2.7 Договору всі ризики за договором (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) фактично несе продавець, оскільки покупець за умовами договору має оплачувати лише реалізований товар.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в договорі визначена можливість покупцю в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець, згідно умов договору не має механізмів впливу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару в Договорі та механізм його визначення належним чином не визначено, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати положення частини 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав. Зазначена позиція кореспондується з позицією, викладеною в пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Крім того, відповідно до частин 1, 3 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи, здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 19 618,60 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Суд неодноразово ухвалами від 18.11.2014р. та від 09.12.2014р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості та якості товару або докази оплати поставленого товару згідно спірних видаткових накладних в розмірі більшому, ніж заявлено позивачем, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь позивача - приватного підприємства «Алімпіс Трейд» 19 618,60 грн. основного боргу за Договором поставки від 02.06.2014р. №2210 та, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст.ст. 549, 601, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст. ст. 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, пунктом 2 частини 1 ст. 175, частиною 1 ст. 179, частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32,33,36, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22, код ЄДРПОУ 35231874)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алімпіс Трейд» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4, код ЄДРПОУ 38765910)

19 618,60 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять гривень шістдесят копійок) основного боргу,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 19.01.2015р.