Постанова

від 17.12.2014 по справі 826/18664/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/536

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2014 року 14:58 № 826/18664/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ-М" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участі представників сторін:

представника позивача Риченко В.В.,

представника відповідача Гостило А.С.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ-М» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2014 № 0004222201 та № 0004232201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18664/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 17.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 766 від 22.04.2014, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» (код ЄДРПОУ 32590106) з питань правильності дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «ФАВОРІ-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 38251558) за період з 01.02.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 23.09.2014 № 57/26-53-22-01/32590106 (т. 1, арк. 12-29).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 49128,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 51714,00 грн.;

- п. 121.1 ст. 121 ПК України, а саме: порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи» тягнуть та собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

На підставі складеного акту перевірки від 23.09.2014 № 57/26-53-22-01/32590106 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 07.10.2014:

- № 0004222201, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 77571,00 грн., з якої: за основним платежем - 51714,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25857,00 грн. за платежем: ПДВ (Т. 1, арк. 30);

- № 0004232201, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 73692,00 грн., з якої: за основним платежем - 49128,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24564,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (Т. 1, арк. 31);

- № 0004242201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 1020,00 грн., з якої: за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1020,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (Т. 1, арк. 32).

Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки використано:

- акт ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 № 561/12-34-22-04/38251558 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй», код за ЄДРПОУ 38251558 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків у період з 01.07.2012р. по 01.03.2014 р. (т. 1, арк. 15, 17-18), згідно якого стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, крім того, на ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення будівельно-монтажних робіт, приймання, складування та продажу будівельних матеріалів та запчастин, відсутні складські приміщення та транспортні засоби, відсутній необхідний штат працівників, отже відсутні можливості виконати взяті зобов'язання перед покупцями та замовниками.

- лист СВ ФР Ленінської ОДПІ м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 № 445/10/09-2 з матеріалами кримінального провадження № 32014130110000032 (т. 1, арк. 15, 16), згідно якого слідчим відділом фінансових розслідувань Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014130110000032 від 19.03.2014 року, за фактом реєстрації невстановленими особами на ім'я гр. ОСОБА_3 TOВ «ТБК «Фаворі-Строй» (код 38251558) без мети здійснення підприємницької діяльності, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що у 26.06.2012 року гр. ОСОБА_4 на прохання раніше не відомих осіб за грошову винагороду зареєструвала на своє ім'я ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» (код 38251558), яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. З показань гр. ОСОБА_4 встановлено, що вона не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй», фінансово-господарські документи (договори) від імені ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» та податкову звітність не підписувала, нікому довіреності на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» від свого імені як керівника підприємства не виписувала.

Крім того, в акті перевірки зазначено (т. 1, арк. 22), що під час перевірки директор ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» Сідоров М.Ю. надав лист від 29.04.2014 № 42-04, в якому зазначив: «… 20 лютого 2014 року бую здійснено крадіжку на всіх трьох поверхах в офісних приміщеннях корпусу «С» в тому числі в кабінетах Товариства (був вскритий сейф з документами та грошима, зникла офісна будівельна техніка, розкидана та розірвана документація). Даний факт підтверджується заявою про кримінальне правопорушення зареєстрованою заявою у Журна під № 7385 від 20 лютого 2014 року. На сьогоднішній день Товариство і досі проводить інвентаризацію своєї документації. Багато документів виявилося відсутніми в тому числі й запитувані Вами…». У зв'язку з чим, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві 29.04.2014 директору ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» вручено лист від 29.04.2014 № 10602/10/26-53-22-01 про те, що відповідно п. 44.5. ст. 44 ПК України, платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. Після поновлення перевірки з 15.09.2014, директору ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» Сідоров М.Ю. вручено запит від 12.09.2014 № 19452/10/26-53-22-01-10 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй», документів надано не було, у зв'язку з чим складено акт від 16.09.2014 № 479/26-53-22-01-17 про ненадання посадовими особами ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» до перевірки документів.

У зв'язку з чим, за результатами перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» занижено податок на прибуток (т. 1, арк. 23) та завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» (т. 1, арк. 23-24).

Однак, ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» не погоджується з такою позицією відповідача та податковими повідомленнями - рішеннями від 07.10.2014 № 0004222201, № 0004232201 та № 0004242201, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» та ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» не були надані позивачем до перевірки з підстав, що 20 лютого 2014 року бую здійснено крадіжку на всіх трьох поверхах в офісних приміщеннях корпусу «С» в тому числі в кабінетах Товариства (був вскритий сейф з документами та грошима, зникла офісна будівельна техніка, розкидана та розірвана документація), а тому багато документів виявилося відсутніми в тому числі й запитувані відповідачем під час перевірки.

В той же час, п. 44.5 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби , митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як вбачається з акту перевірки, згідно наказу від 29.04.2014 №808 перенесено терміни проведення позапланової виїзної перевірки на підставі п. 44.5 ст. 44 ПК України та на підставі наказу № 1705 від 12.09.2014 року поновлено проведення перевірки з 15.09.2014 (тю 1, арк. 13).

Отже, відповідачем дотримано вимоги п. 44.5 ст. 44 ПК України та було надано позивачеві час для відновлення втрачених документів.

Проте, як вбачається з позовної заяви (т. 1, арк. 5), позивач стверджує, що документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» вдалося відновити лише 20.10.2014, в той час як акт перевірки від 23.09.2014.

Крім того, згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності .

Крім того, в судовому засіданні 17.12.2014 представник позивача визнав, що на момент перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» були відсутні.

Крім того, даний факт зазначений в акті перевірки позивача (т. 1, арк. 25), згідно якого первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» та ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй» надані до перевірки не були.

Крім іншого, відповідачем був складений акт від 16.09.2014 № 479/26-53-22-01-17 (т. 1, арк. 126) про те, що директором ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» не було надано до перевірки документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності між ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» та ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй».

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства України та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не спростував твердження відповідача, що на момент проведення перевірки позивачем не були надані документи на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ «ІНВЕСТКОМ-М» та ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй».

В той час, як віднесення витрат до валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Крім цього, слід звернути особливу увагу на те, що позивачем не були надані навіть податкові накладні, відсутність яких позбавляє позивача права на включення в цій частині ним до податкового кредиту витрат на придбання послуг/товарів/робіт, які не підтверджені податковими накладними.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс податкові повідомлення - рішення від 07.10.2014 № 0004222201, № 0004232201 та № 0004242201, оскільки на момент проведення перевірки позивач не підтвердив первинними документами реальність господарських взаємовідносини з ТОВ «ТБК «Фаворі-Строй», а, відтак, податковий орган на підставі п. 44.6 ст. 44 ПК України, виходив з того, що якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ-М" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТКОМ-М" (код ЄДРПОУ 32590106) решту суми судового збору у розмірі 2741,09 грн. (дві тисячі сімсот сорок одну грн. 09 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова