Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/26088/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26088/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Стайл"

про стягнення 25 381,86 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Бесарабчик К.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Стайл" про стягнення 25 381,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за договором поставки з відстрочкою платежу №КВ-1371 від 15.11.13р.

Ухвалою від 26.11.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2014 р.

16.12.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалою від 16.12.14р. розгляд справи відкладено на 13.01.15р.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 13.01.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2013 року між TOB „ПЛАСТІКС - УКРАЇНА" (надалі -Позивач, постачальник) та TOB "ІМІДЖ СТАЛ" (надалі - Відповідач, покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу № КВ-1371, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар) в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно до п. 5.2. договору поставки, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником. З цього моменту Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки строк оплати кожної окремої партії товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки товару Покупцю та підписання видаткової накладної.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 11676 від 28.02.2014р., на суму 12 915,65 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на час прийняття рішення не змінилась та становить 12 915,65 грн.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору передбачена сплата курсової різниці, у випадку якщо на момент остаточних розрахунків сталося збільшення офіційного курсу НБУ гривні до EUR від 2% та вище, вартість несплаченої частини товару може бути перерахована відповідно до такої зміни.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням того, що сторони передбачили відшкодування суми, що виникає у зв'язку з курсовою різницею, позовна вимога про стягнення 5 144,40 грн. курсової різниці є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 8.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання, яка нараховується до повної сплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. Договору, передбачено, що відповідно до ст. 625 ЦКУ за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупець сплачує Постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 1834,37 грн. пені, 3 159,20 грн. 36 % річних.

Також, позивач заявляє вимоги про стягнення 2 328,24 грн. витрат від інфляції посилаючись на ст. 625 ЦК України.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

А тому, враховуючи, що сторонами при укладанні Договору передбачено відшкодування курсової різниці, підстав для стягнення інфляційних втрат суд не вбачає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2009 р. у справі № 15/351-08.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 915,65 грн. заборгованості, 1834,37 грн. пені, 3 159,20 грн. 36% річних, 5 144,40 грн. курсової різниці, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ СТАЙЛ» (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, 6; код ЄДРПОУ 38490449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАСТІКС-УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А; код ЄДРПОУ 24587464) 12 915 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 65 коп. заборгованості, 1 834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн. пені, 3 159 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн.. 20 коп. 36% річних, 5 144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 47 коп. курсової різниці та 1 659 (одну тисячу шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2015р.

Суддя І.О.Домнічева