Рішення

від 15.01.2015 по справі 910/27698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27698/14 15.01.15

За позовом Дочірнього підприємства «PEREKHID MEDIA LIMITED» (з 100% іноземним

капіталом)

До Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»

Про стягнення 147 812,51 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Школьна Ю.Б. - по дов. № 12/01-Б/2015 від 12.01.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «PEREKHID MEDIA LIMITED» (з 100% іноземним капіталом) до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення 147 812,51 грн., з яких: 127 914,00 грн. основного боргу, 13 579,91 грн. пені, 3 837,42 грн. штрафу, 2 481,18 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про розміщення рекламних матеріалів на радіо № 20/03-12 від 20.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27698/14 та призначено справу до розгляду на 23.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/27698/14 від 23.12.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 11.12.2014, розгляд справи був відкладений на 15.01.2015.

Позивач в судовому засіданні 15.01.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 15.01.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.12.2014 та ухвали від 23.12.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Солом'янська, 33, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.12.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 17.12.2014 та 29.12.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 15.01.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 між Дочірнім підприємством «PEREKHID MEDIA LIMITED» (з 100% іноземним капіталом) (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Конверсбанк» (замовник) було укладено договір про розміщення рекламних матеріалів на радіо № 20/03-12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з розміщення рекламних матеріалів клієнтів-рекламодавців замовника в ефірі радіостанцій, вказаних в додатках (далі - радіостанція), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до договору.

Договором надано визначення реклама (рекламні матеріали) - матеріали, які містять інформацію про осіб та товари, яка має на меті сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, яка надається замовником в обумовленій сторонами формі та розміщується виконавцем в ефірі радіостанцій.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 127 914,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 13 579,91 грн., штраф в розмірі 3 837,42 грн. та 3% річних в сумі 2 481,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 10.2. договору якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про бажання припинити дію договору за 30 календарних днів до дати, вказаної в п. 10.1. договору, договір вважається автоматично пролонгованим на 12 (дванадцять) календарних місяців на умовах, викладених в договорі.

Сторонами доказів в підтвердження небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.

27.08.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої у зв'язку із зміною найменування Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк» замовником за договором визначено - Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк».

Відповідно до п. 3.1.1. договору виконавець зобов'язаний розміщувати рекламні матеріали клієнтів-рекламодавців замовника належним чином у обсягах і в строк, зазначений у відповідному додатку до цього договору.

Додатком № 17 від 17.03.2014 сторони узгодили, що замовник надає виконавцю рекламні матеріали, які виконавець розміщує рекламний матеріал «Міський комерційний банк» тривалістю 15 сек. в ефірі радіостанцій: «Радио Рокс», «Русское радио» та «Relax». Даний додаток містить графіки розміщення рекламного матеріалу на зазначених радіостанціях.

Згідно з п. 4.1. договору вартість послуг виконавця по розміщенню рекламних матеріалів клієнтів-рекламодавців замовника та порядок оплати в кожному випадку визначається сторонами в додатках до цього договору.

Згідно з п. 2 додатку № 17 від 17.03.2014 вартість рекламної компанії за цим додатком складає з ПДВ - 127 914,00 грн.

29.03.2014 сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін) акт № 000000049 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) про наступне:

1. Замовник підтверджує, що виконавцем згідно умов договору № 20/03-12 від 20.03.2012 та додатку № 17 від 17.03.2014 були надані послуги з розміщення рекламних матеріалів (Міський Комерційний Банк) в ефірі «Радио Рокс», «Relax», «Русское радио»;

2. Вартість наданих послуг згідно рахунку № RE 81956 від 17.03.2014 - 127 914,00 грн.

3. Замовник підтверджує, що виконавець надав послуги належної якості та в повному обсязі.

4. Замовник не має претензій до виконавця відносно якості, строків та об'єму наданих послуг.

Згідно з п. 4.3. договору оплата послуг виконавця здійснюється у безготівковій формі на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця у строки і на умовах визначених у відповідному додатку.

Відповідно до п. 3.3.3. договору замовник зобов'язаний оплачувати належним чином надані послуги виконавця за цим договором, в строки, встановлені додатками до цього договору.

Пунктом 3 додатку № 17 від 17.03.2014 визначено, що 100% вартості послуг виконавця за цим додатком замовник зобов'язаний сплатити виконавцю в строк до 29.03.2014.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість виконаних послуг не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем і становить 127 914,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 914,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку простряоення замовником строків оплати рекламної компанії, виконавець на свій власний розсуд, має право на суму, зазначену у рахунку нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочення платежу, від несплаченої суми за кожний день затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 13 579,91 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13 579,91 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.5. договору у випадку прострочення замовником строків оплати більше, ніж на 10 календарних днів, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 3% від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.5. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості послуг, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати послуг мало місце понад 10 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3 837,42 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 481,18 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 481,18 грн. - 3% річних(за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Дочірнього підприємства «PEREKHID MEDIA LIMITED» (з 100% іноземним капіталом) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь Дочірнього підприємства «PEREKHID MEDIA LIMITED» (з 100% іноземним капіталом) (м. Київ, вул. Жилянська, 31, код ЄДРПОУ 22951718) 127 914 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 13 579 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 91 коп. пені, 3 837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 42 коп. штрафу, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 18 коп. - 3% річних, 2 956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 19.01.2015.

СуддяВ.В. Сівакова