Рішення

від 13.01.2015 по справі 911/5113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа № 911/5113/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКОЛОР УКРАЇНА",

02154, м. Київ, Русанівський б-р, 7

м. Київ, вул. Червонопартизанська, 19,кв. 18

до Фізичної особи-підприємця Романчука Юрія Івановича,

09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 37, кв. 1

про стягнення 140 973,06 грн.

за участю представників:

позивача - Привроцька А.А. (довіреність від 20.11.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКОЛОР УКРАЇНА" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Романчука Юрія Івановича (далі - відповідач) про стягнення 140 973,06 грн., з яких: 136 965,41 грн. основного боргу, 720,48 грн. 3 % річних та 3 287,17 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за дистриб'юторським договором від 31.06.2006.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28114/14 від 15.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28243/14 від 16.12.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судове засідання 16.12.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 13.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 326/14, 327/14 від 12.01.2015, вх. № 523/14 від 13.01.2015) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Неподання відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.01.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКОЛОР УКРАЇНА" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Романчуком Юрієм Івановичем (далі - покупець) укладено дистриб'юторський договір від 31.06.2006 (далі - Договір), відповідно до умов якого покупець купує товари, що виробляються фірмою «ІСА» Industria Chimica Adriatica S.р.А (Італія), виключно у продавця, і зобов'язується не торгувати товарами, які створюють конкуренцію для товарів фірми «ІСА» Industria Chimica Adriatica S.р.А (параграф 3. Договору).

Згідно з параграфом 4. Договору, покупець зобов'язується не продавати товари продавця поза територією, регіональним представником якої є покупець, як і іншим фірмам, ціллю яких є продаж товарів «ІСА» поза визначеною територією.

Параграфом 5. Договору передбачено, що підставою для оплати є рахунок-фактура. Рахунок складається за цінами, що погоджені сторонами в Специфікації до Договору. Покупець сплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006. Якщо після закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на невизначений строк. Сторони мають право розірвати Договір при умові попередження про це не менше, ніж за один місяць з урахуванням кінця календарного місяця (параграф 11. Договору).

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про розірвання Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 1 729 965,41 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками обох сторін, а відповідач, на підставі довіреностей, вказаний товар отримав. Копії видаткових накладний та довіреностей додані до матеріалів справи (Т.1., а.с. №№ 48-250; Т.2., а.с. №№ 1-21).

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару.

До матеріалів справи позивачем також додано копії рахунків-фактур, що виставлені позивачем відповідачу для оплати товару за спірними видатковими накладними та відповідно до умов Договору є підставою для оплати товару.

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано виписки з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчені підписом уповноваженої особи банку та скріплені відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин між сторонами, відповідно до яких судом встановлено наявність часткових оплат за Договором у розмірі 1 593 000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.12.2013, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 136 965,41 грн.

Позивачем передано відповідачу лист-вимогу від 29.07.2014 № 140729/1 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 136 965,41 грн. Належні докази направлення вказаної претензії додані до матеріалів справи.

У матеріалах справи відсутні докази надання відповіді на зазначену претензію чи сплати заборгованості.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахувань відповідачем позивачу коштів за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується вищезазначеними судом доказами, матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 136 965,41 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 720,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 287, грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат за період, що заявлений позивачем - з 18.09.2014 до 20.11.2014, та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 720,28 грн. 3 % річних та 3 287,17 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 136 965,41 грн. основного боргу, 720,48 грн. 3 % річних та 3 287,17 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 819,46 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Романчука Юрія Івановича (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого прориву, 37, кв. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2750723610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКОЛОР УКРАЇНА" (02154, м. Київ, Русанівський б-р, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31989525) 136 965 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп. основної заборгованості, 720 (сімсот двадцять) грн. 48 коп. 3 % річних, 3 287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 17 коп. інфляційних втрат та 2 819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 46 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.01.2015.

Суддя С.О. Саванчук