Рішення

від 19.01.2015 по справі 927/1933/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 15 " січня 2015 року Справа №927/1933/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст"

вул. Гагаріна, 39, корп. 5 А, м. Рівне, 33003

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про стягнення 2680,68 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Ледвій А.В. - представник, довіреність №1 від 13.01.2015.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2680,68 грн., в тому числі 2500,00 основного боргу, 25,68 грн. - 3% річних та 155,00 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані частковою неоплатою Відповідачем наданих транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на підставі договору-заявки №22/07/14-1 від 22.07.2014.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 15.01.2015 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвал суду від 24.12.2014 та від 25.12.2014) наявні в матеріалах справи.

Про поважність причин нез'явлення Відповідача у судові засідання суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 23.10.2013, номер запису 16081020000011168.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.01.2015 ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа - підприємець 16.06.2004.

22.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" (Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) підписаний договір-заявка №22/07/14-1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого Експедитор (Відповідач) і Перевізник (Позивач) домовилися про перевезення вантажу масою 20 тонн, автомобілем РЕНО ВК 24-76 н/п НОМЕР_4 (водій ОСОБА_3), адреса завантаження - Ромни, адреса розвантаження - Славута, дата подання транспортного засобу - 22.07.2014, дата вигрузки - 23.07.2014, вантажоотримувач - згідно ТТН, вартість перевезення - 5000,00 грн. б/н з ПДВ 20% по оригіналах ТТН.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №002454 від 22.07.2014, автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 (водій - ОСОБА_3), здійснено транспортування вантажу масою 19 тонн з пункту навантаження - м. Ромни в пункт розвантаження - м. Славута.

На підтвердження перевезення вантажу Позивачем також надані копії наказів Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" №5/1 від 19.03.2014 "Про введення в експлуатацію основного засобу" про введення в експлуатацію сідлового тягача-Е вантажного RENAULT АЕ 440 НОМЕР_1 та напівпричепа бортового-Е KOGEL SN 24 НОМЕР_2 з березня 2014 року, №14 від 20.03.2014 про прийняття на роботу ОСОБА_3 водієм автотранспортних засобів з 20.03.2014, №5/2 від 20.03.2014 "Про закріплення за водієм транспортного засобу", відповідно до якого вищевказаний транспортний засіб закріплений за водієм ОСОБА_3, свідоцтв про реєстрацію сідлового тягача-Е вантажного RENAULT АЕ 440 НОМЕР_1 та напівпричепа бортового-Е KOGEL SN 24 НОМЕР_2, податкової накладної №20 від 23.07.2014.

Позивачем представлений суду виставлений Відповідачу рахунок на оплату №103 від 22.07.2014 на суму 5000,00 грн.

Як зазначено Позивачем у письмовому поясненні, направлений Відповідачу акт надання послуг №156 від 23.07.2014, останній відмовився підписувати, проте 25.09.2014 здійснив часткову оплату за надані послуги перевезення вантажу у сумі 2500,00 грн., що підтверджується довідкою АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 08.12.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.

17.10.2014 Позивачем рекомендованим листом була надіслана Відповідачу претензія вих.№121/1 від 16.10.2014 на суму 2500,00 грн., яка була отримана останнім 21.10.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач просить стягнути з Відповідача 2500,00 грн. основного боргу.

При цьому, Позивач вважає, що строк оплати наданих послуг для Відповідача настав з моменту виписки товарно-транспортної накладної №002454 від 22.07.2014, тобто негайно після фактичного надання послуг Позивачем, оскільки у Договорі-заявці вказано, що оплата за надані послуги перевезення в сумі 5000,00 грн. проводиться по оригіналах товарно-транспортної накладної.

Крім того, рахунок на оплату №103 від 22.07.07.2014, згідно якого Відповідач здійснив часткову оплату, був виписаний та виставлений саме 22.07.2014, тому Позивачем датою початку прострочення оплати визначено 23.07.2014.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України:

"1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них."

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України:

"1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу."

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України:

" 1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Як передбачено ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями):

"1.7. Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою."

Враховуючи, що у вищевказаному Договорі-заявці №22/07/14-1 від 22.07.2014 не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню норми частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки претензія вих. №121/1 від 16.10.2014 на суму 2500,00 грн. була отримана Відповідачем 21.10.2014, суд приходить до висновку, що датою початку прострочення оплати фактично є 29.10.2014.

Посилання Позивача на те, що строк оплати наданих послуг для Відповідача настав з моменту виписки товарно-транспортної накладної №002454 від 22.07.2014, тобто негайно після фактичного надання послуг Позивачем, оскільки у Договорі-заявці вказано, що оплата за надані послуги перевезення в сумі 5000,00 грн. проводиться по оригіналах товарно-транспортної накладної, судом не приймаються, оскільки в даному випадку сторонами встановлено на підставі яких документів має здійснюватися оплата, а не в який строк.

В свою чергу зазначення, що оплата має здійснюватися негайно або через чітку кількість днів (календарних або банківських), або в інший, чітко визначений термін, з моменту передачі (вручення, представлення) оригіналів ТТН, вищевказаний договір-заявка не містить.

Посилання Позивача на те, що рахунок на оплату №103 від 22.07.07.2014, згідно якого Відповідач здійснив часткову оплату, був виписаний та виставлений саме 22.07.2014, тому Позивачем датою початку прострочення оплати визначено 23.07.2014, судом не приймаються оскільки Позивачем не представлено доказів як самого факту вручення (направлення) даного рахунку Відповідачу, так і здійснення такого вручення (направлення) саме 22.07.2014, як це вимагається абз.2 п.1.7. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 25,68 грн. - 3% річних за період з 23.07.2014 по 24.11.2014.

Оскільки, як зазначено вище, суд дійшов висновку, що датою початку прострочення оплати фактично є 29.10.2014, з Відповідача має бути стягнуто 3% річних в сумі 5,55 грн. за період з 29.10.2014 по 24.11.2014.

В стягненні решти 3% річних має бути відмовлено.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 155,00 грн. інфляційних за серпень-жовтень 2014 року.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)."

На підставі викладеного, враховуючи, що датою початку прострочення оплати є 29.10.2014, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення 155,00 грн. інфляційних за серпень-жовтень 2014 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати наданих послуг, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 2500,00 грн. основного боргу та 5,55 грн. 3% річних.

В стягненні інфляційних та решти 3% річних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Некст" (вул.Гагаріна, 39, корп. 5 А, м. Рівне, 33003, ідентифікаційний код 38948354, р/р26001423543 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805) 2500 грн. 00 коп. основного боргу, 05 грн. 55 коп. - 3% річних та 1827 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 20 грн. 13 коп. 3% річних та 155 грн. 00 коп. інфляційних відмовити.

Повне рішення складено 19 січня 2015 року.

Суддя І.В. Кушнір