Рішення

від 13.01.2015 по справі 908/5383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 22/49/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 Справа № 908/5383/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Кравченко С.І., довіреність № 06/01/2015 від 06.01.2015 р.; від відповідача - Кріпак Д.В., довіреність № 1/05-к від 30.12.2014 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5383/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «БІАС» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 14, скорочено ПрАТ «БІАС»)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, скорочено ПАТ «Запоріжтрансформатор»)

про стягнення 30049,42 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ПрАТ «БІАС» заявлено позовні вимоги до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про стягнення з останнього суми основного боргу у розмірі 23220,40 грн., пені в розмірі 1797,45 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 626,20 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4405,37 грн., разом - 30049,42 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5383/14, якій присвоєно номер провадження 22/49/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого на підставі договору № MS0001676 від 20.03.2010 р. товару, у зв'язку з чим за ПАТ «Запоріжтрансформатор» утворилась заборгованість у сумі 23220,40 грн., що є, на думку позивача, також підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «БІАС» посилається ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 2, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ «Запоріжтрансформатор», відповідач у справі, в поясненнях № 1/05-к-1301 від 13.01.2015 р. до позовної заяви не заперечує проти наявності з його боку порушення строку виконання грошового зобов'язання в розмірі 23220,40 грн., однак, посилаючись на положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просить зменшити розмір пені на 70% та розстрочити виконання рішення протягом 2 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.2015 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2015 р. підтвердив існування за ПАТ «Запоріжтрансформатор» заборгованості в розмірі 23220,40 грн.; надав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені до 539,23 грн., що складає 30% від заявленої суми, та надати відстрочку виконання рішення суду на 2 місяці. Від заяви № 1/05-к-1301 від 13.01.2015 р. відмовився, про що зазначено в поданому у судовому засіданні клопотанні.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти зменшення розміру пені на 50% від заявленої суми та надання відстрочення виконання рішення по справі на 1 місяць.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2010 р. між ПрАТ «БІАС» (Постачальник, позивач у справі) та ПАТ «Запоріжтрансформатор» (Покупець, відповідач у справі) укладено договір № MS0001676 поставки (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити за нього грошову суму.

Постачанню за цим договором підлягає наступний товар: асфальтобетон (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна кількість товару, який підлягає постачанню, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Постачальник одночасно з переданням товару передає Покупцеві документи, які стосуються товару: рахунок-фактура, податкова декларація, накладна на товар, сертифікат якості (сертифікат відповідності) (п. 3.3 Договору).

Згідно із п. п. 5.1, 5.4 Договору ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець здійснює оплату товару у наступному порядку: 50% передоплата, 50% протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено у специфікаціях до цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п. 7.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 25.12.2012 р. до Договору).

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ «БІАС» на виконання умов Договору за специфікаціями № 14 від 14.06.13, № 15 від 16.10.13, № 16 від 05.11.13 по видатковим накладним № 348 від 06.12.2013 р., № 349 від 06.12.2013 р., № 350 від 06.12.2013 р., № 353 від 09.12.2013 р., № 354 від 09.12.2013 р., № 361 від 24.12.2013 р., № 362 від 24.12.2013 р. та № 363 від 24.12.2013 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 46117,80 грн., який було прийнято повноважними представниками ПАТ «Запоріжтрасформатор» на підставі довіреностей № 25364 від 05.12.2013 р., № 25370 від 06.12.2013 р., № 25566 від 23.12.2013 р.

В порушення взятих на себе зобов'язань, оплату за поставлений товар відповідачем було здійснено частково у розмірі 22897,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, за ПАТ «Запоріжтрансформатор» утворилась заборгованість у розмірі 23220,40 грн.

На направлений ПрАТ «БІАС» відповідачеві лист № 19/14 від 16.01.2014 р. з проханням сплатити суму заборгованості, останній листом № 1/17 від 22.01.2014 р. визнав заборгованість, але повідомив, що погасити її зможе не раніше 14.02.2014 р. 17.02.2014 р. та 06.08.2014 р. позивачем було повторно направлено відповідачеві листи з вимогою сплатити заборгованість, оскільки до зазначеного вище строку ПАТ «Запоріжтрансформатор» оплату не здійснив. Листи залишені відповідачем без відповіді.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» суми основного боргу у розмірі 23220,40 грн., пені в розмірі 1797,45 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 626,20 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4405,37 грн., разом - 30049,42 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за Договором поставки № MS0001676 від 23.03.2010 р. в сумі 23220,40 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1797,45 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 626,20 грн. та втрат від інфляції у розмірі 4405,37 грн., разом - 30049,42 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3.2 Договору, який передбачає: за прострочення виконання зобов'язань за цим договором винувата Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Пеня за порушення грошового зобов'язання по цьому договору обмежується розміром та у порядку, передбаченими законами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по видатковим накладним № 348 від 06.12.2013 р., № 349 від 06.12.2013 р., № 350 від 06.12.2013 р. за період з 18.12.2013 р. по 18.06.2014 р.; по видатковим накладним № 353 від 09.12.2013 р., № 354 від 09.12.2013 р. за період з 19.12.2013 р. по 19.06.2014 р.; по видатковим накладним № 361 від 24.12.2013 р., № 362 від 24.12.2013 р., № 363 від 24.12.2013 р. за період з 09.01.2014 р. по 09.07.2014 р., суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, пеня підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 1797,45 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Проаналізувавши усі обставини справи, зважаючи на фінансовий стан підприємства відповідача, позицію позивача з цього питання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання ПАТ «Запоріжтрансформатор» про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір пені на 50%, а саме - до 898,73 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних по видатковим накладним № 348 від 06.12.2013 р., № 349 від 06.12.2013 р., № 350 від 06.12.2013 р. за період з 18.12.2013 р. по 01.12.2014 р.; по видатковим накладним № 353 від 09.12.2013 р., № 354 від 09.12.2013 р. за період з 19.12.2013 р. по 01.12.2014 р.; по видатковим накладним № 361 від 24.12.2013 р., № 362 від 24.12.2013 р., № 363 від 24.12.2013 р. за період з 09.01.2014 р. по 01.12.2014 р., суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, 3 % річних підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 626,20 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по видатковим накладним № 348 від 06.12.2013 р., № 349 від 06.12.2013 р., № 350 від 06.12.2013 р., № 353 від 09.12.2013 р., № 354 від 09.12.2013 р., № 361 від 24.12.2013 р., № 362 від 24.12.2013 р. та № 363 від 24.12.2013 р. за період з січня 2014 р. по жовтень 2014 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, втрати від інфляції підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 4405,37 грн.

Розглянувши клопотання щодо надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду на 2 місяці, суд знаходить підстави для його часткового задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, правову позицію позивача щодо заявленого відповідачем клопотання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ПАТ «Запоріжтрансформатор» та надати товариству відстрочку виконання рішення терміном на 1 місяць - до лютого 2015 р., зважаючи на те, що фактичні обставини свідчать про знаходження відповідача у тяжкому фінансово-економічному стані (копії звітів про фінансові результати за 1-й квартал 2014 р. та за перше півріччя 2014 р., копія звіту про фінансовий стан (баланс) на 30.09.2014 р., копії наказів генерального директора про реструктуризацію підприємства та копії звітів до центру зайнятості долучені до справи).

Таким чином, позов задовольняється частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДР 00213428) на користь Приватного акціонерного товариства «БІАС» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 14, код ЄДР 19280373) суму основного боргу у розмірі 23220 (двадцять три тисячі двісті двадцять) грн. 40 коп., пеню в розмірі 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 626 (шістсот двадцять шість) грн. 20 коп., втрати від інфляції у розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 37 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Надати Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код ЄДР 00213428) відстрочку виконання рішення по справі № 908/5383/14 щодо стягнення 29150 (двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 70 коп. (сума основного боргу у розмірі 23220,40 грн., пеня в розмірі 898,73 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 626,20 грн., втрати від інфляції у розмірі 4405,37 грн.) терміном на 1 (один) місяць - до 13 лютого 2015 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко