Постанова

від 12.01.2015 по справі 809/3594/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 809/3594/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представника позивача - Витвицького В.В.,

представників відповідача - Мелінишин С.Б., Чигис М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Приватного підприємства "Брати КІП",

до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000912200 та №0000922200 від 29.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Брати КІП" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000912200 та №0000922200 від 29.11.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП "Львівресурс", ТОВ "Гепард-Груп" та ТОВ "Інтер-Технологія" встановлено порушення, на підставі яких винесено податкові повідомлення-рішення №0000922200 та №0000912200 від 29.11.2013 року. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить скасувати їх в судовому порядку.

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підставі наведених в письмовому запереченні. Просили в задоволення позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.10.2014 року, юридична особа - Приватне підприємство "Брати КІП" зареєстроване 01.12.2008 року (том 1, а.с.30-32). Позивач перебуває на обліку в Долинській об'єднаній державній податковій інспекції в Івано-Франківській області, та відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, за № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - ПК України) є платником податків та зборів.

З 06 листопада по 12 листопада 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП "Львівресурс" (код ЄДРПОУ 36992181) в частині податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та в частині податку на додану вартість за листопад 2010 року, з ТОВ "Гепард-Груп" (код ЄДРПОУ 38448989) в частині податку на додану вартість за квітень 2013 року, з ТОВ "Інтер-Технологія" (код ЄДРПОУ 38652098) в частині податку на додану вартість за травень, червень та липень 2013 року, результати якої висвітлені в акті перевірки №1332/09-05-22/35799355 від 19.11.2013 року (том 1, а.с.33-54).

Висновками акту перевірки встановлено порушення: п. 5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, пп.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, п.п.1.2 п.1 п.п.2.1 п.2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (надалі також - Положення №88), в результаті чого встановлено заниження позивачем до сплати в бюджет податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 3709,00 грн; пп.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, п.185.1, ст.185. п.188.1. ст.188, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п.187.1 ст. 187, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет (рядок 29 Декларації), а з березня 2011 року рядок 25 Декларації, на загальну суму 74898 грн, в тому числі за травень 2013 року в сумі 28712 грн, за червень 2013 року в сумі 29794 грн, за липень 2013 року на суму 16392 грн; завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет (рядок 25 Декларації) на загальну суму 22183 грн, в тому числі за грудень 2010 року на суму 19216 грн, за січень 2011 року на суму 2508 грн, за лютий 2011 року на 459 грн, завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18.2 Декларації) за листопад 2010 року на суму 22183 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.11.2013 року №0000922200 (том 1, а.с.21), згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 90164 грн, в тому числі, 52715 грн за основним платежем та 37449 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 29.11.2013 року №0000912200 від 29.11.2013 року (том 1, а.с.22), на підставі якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22183 грн (том 1, а.с.22).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

При вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі також - Закон №996-XIV), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон № 168/97-ВР), наказу Міністерство фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" №88 від 24.05.1995 року, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що актом перевірки №1332/09-05-22/35799355 від 19.11.2013 року (том 1, а.с.33-54) здійснено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача стосовно його трьох контрагентів, а саме: ПП «Львівресурс», ТОВ «Інтер-Технологія» та ТОВ «Гепард Груп». Проте, операції позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Гепард Груп» визнано як «транзитні», а тому в донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість вказані операції не увійшли. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять в собі донарахувань податку за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ «Гепард Груп», що підтверджується детальним розрахунком фінансових санкцій (том 2, а.с.55), відтак в суду відсутні процесуальні підстави для дослідження та надання правової оцінки цим взаємовідносинам, оскільки вони не впливають на предмет спору.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівресурс» то судом встановлено наступне.

Згідно з отриманими матеріалами перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова, а саме акту №530/22-10/36992181 від 04.04.2010 року (том 2, а.с.12-15), встановлено, що ПП «Львівресурс» не знаходиться за адресою місця державної реєстрації: м.Львів, вул. Зубрівська, 38; станом на 02.04.2013 року до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В ході проведення перевірки, первинна документація господарських взаємовідносин з ПП «Львівресурс» позивачем не надана. Директором позивача надано пояснення, що сталася крадіжка вказаних документів про що було подано заяву до органів внутрішніх справ. Окрім цього, актом перевірки ПП «Львівресурс» №530/22-10/36992181 від 04.04.2010 року встановлено, що за результатом здійснених заходів неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ПП «Львівресурс». Встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з придбання та продажу товарів до контрагентів-постачальників та контрагентів-покупців в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР та Податкового кодексу України.

В підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Львівресурс», позивачем надані копії первинних документів, що зберігалися безпосередньо в ПП «Львівресурс», а саме: видаткових накладних №РН-5111 від 5 листопада 2010 року (том1, а.с.79), №РН-2111 від 02 листопада 2011 року; акту №РА-15112 здачі-прийняття робіт (том 1, а.с.81); податкових накладних №5111 від 05.11.2010 року, №15112 від 15.11.2010 року, №2111 від 02.11.2010 року (том 1, а.с.82,83,84). Як зазначалося вище, вказані первинні документи, чи їх копії, під час перевірки представлені не були, зі слів позивача, у зв'язку із їх втратою та подальшим відновленням копій документів в ПП «Львівресурс».

З цього приводу, суд зазначає, що згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Що стосується доводів позивача про втрату оригіналів первинних документів, які підтверджували господарські операції з ПП «Львіврсесурс» то такі спірні правовідносини врегульовані наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" №88 від 24.05.1995 року.

Відповідно до пункту 6.10 Положення №88, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Будь-яких доказів, на підтвердження втрати первинних документів у відповідності до вимог Положення №88 позивачем суду не надано.

З огляду на досліджені в судовому засіданні копії наявних первинних документів встановлено, що ПП «Львівресурс» в листопаді 2010 року реалізовувало позивачу піщано-гравійну суміш, а також надавало послуги будівельного транспорту. Будь-яких письмових договорів, товарно-транспортних накладних та актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-3 тощо, з цього приводу не оформлялося, а відтак на яких умовах постачався товар та надавалися послуги позивачем не підтверджено, у зв'язку із відсутністю належним чином оформленої первинної документації.

Розрахунки позивача з ПП «Львівресурс» підтверджено випискою з банківського рахунку з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Також, судом встановлено, що видаткові накладні та акт здачі-прийняття підписані особами без зазначення прізвища та імені, податкові накладні підписані ОСОБА_4, в якого начальником ОРВ ВПН Коломийської оДПІ 15.02.2011 року відібрані пояснення (том 2, а.с.44). Так, ОСОБА_4 пояснив, що являється формальним директором ПП «Львівресурс», особисто він ніяку господарську діяльність не проводив, про місцезнаходження самого підприємства і печатки йому нічого не відомо, звітність та інші документи для підпису йому привозили додому треті особи.

Також, суду надано обвинувальний висновок по кримінальній справі №332217 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366, ч. 2 ст.205 КК України (том 2, а.с.45-47), в якому також зазначені відомості про непричетність ОСОБА_4 до здійснення господарської діяльності від імені директора ПП «Львівресурс» (том 2, зворотна сторона а.с.46). Відповідно до даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.10.2010 року (том 2, а.с.63-65), від 01.11.2010 року (том 2, а.с.66-68), від 01.12.2010 року (том 2, а.с.69-71), керівником та підписантом ПП «Львівресурс» являвся ОСОБА_4, який заперечував свою причетність до господарської діяльності ПП «Львівресурс».

Щодо здійснення фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ «Інтер-Технологія» судом встановлено наступне.

Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області отримано листа з матеріалами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, а саме акт №1011/26-55-22-07/38652098 від 05.09.2013 року, про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Технологія» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.05.2013 р. по 31.07.2013 р. (том 2, а.с.48-53).

Актом перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Інтер-Технологія" здійснювалась поза межами правового поля, перевіркою не підтверджено фактів реального проведення господарських операцій між платниками податків з ТОВ "Інтер-Технологія", перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку баз отримання результатів таких операцій в дійсності. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Інтер-Технологія" з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином ТОВ "Інтер-Технологія" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

В підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Інтер-Технологія" позивачем надано: Договір підряду №10/25 від 10 травня 2013 року, укладений позивачем та ТОВ "Інтер-Технологія" в особі директора ОСОБА_6 по ремонту дробарно-сортувальної установки. Виконавець за договором ТОВ "Інтер-Технологія", підписаний директором ОСОБА_6 (том 1 а.с.129-130); Договір купівлі-продажу №10/05-1 від 10.05.2013 року, постачальник ТОВ "Інтер-Технологія" в особі директора ОСОБА_6 та покупець - позивач, за яким постачальник зобов'язується передати в погоджені строки другій стороні покупцеві дорожньо-будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх. Договір підписаний директором ТОВ "Інтер-Технологія" ОСОБА_6 (том 1, а.с.131-132); банківську виписку з 01.01.2013 по 14.02.2014 року (том 1, а.с.133); видаткові накладні №13 від 14.05.2013 року, №14 від 21.05.2013 року №15 від 29.05.2013 року, №59 від 10.06.2013 року, №60 від 20.06.2013 року, №61 від 26.06.2013 року, №90 від 03.07.2013 року, №92 від 12.07.2013 року, №93 від 17.07.2013 року (том 1, а.с.134-142). Видаткові накладні підписані обома сторонами без зазначення прізвища та ініціалів контрагентів; податкові накладні, а саме: №12 від 14.05.2013 року; №30 від 21.05.2013 року; №49 від 29.05.2013 року, №78 від 10.06.2013 року; №147 від 20.06.2013 року, №157 від 26.06.2013 року, №26 від 03.07.2013 року, №88 від 12.07.2013 року, №113 від 17.07.2013 року - підписані директором ТОВ «Інтер-Технологія» ОСОБА_6 (том 1, а.с.143-151).

Подальше використання товарно-матеріальних цінностей (надалі також - ТМЦ) в своїй господарській діяльності позивач підтверджував актом списання ТМЦ №СпТ-37/1 від 01.06.2013 року у зв'язку з ремонтом дробарно-сортувальної установки у травні-червні 2013 року (том 1, а.с.152); Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт для КП "Єдиний розрахунковий центр" (а.с.153); актом приймання виконаних робіт за липень 2013 року по КП "Єдиний розрахунковий центр" (том 1, а.с.154-156) та кошторисом до нього (том 1, а.с.157-159); розрахунком №1-1, загальновиробничих витрат щодо замовника КП "Єдиний розрахунковий центр" (том 1, а.с.160); актами списання ТМЦ №СпТ-46 від 31.07.2013 року, №СпТ-38 від 31.07.2013 року для поточного ремонту прибудинкових територій будинку №38 вул. Набережна ім. Стефаника (том 1, а.с.161,162); податковими накладними №1306131 від 13.06.2013 року, №3107134 від 31.07.2013 року (том 1, а.с.163,164); платіжними дорученнями №2183 від 06.08.2013 року, №1453 від 13.06.2013 року та №U512239 від 15.05.2013 року (том 1, а.с.165,166,167); Журналами-ордерами і відомостями по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупця за квітень 2013 р., травень 2013р., червень 2013р., липень 2013 р. (а.с.168-171,178-194, 195-210, 211-225, 226-247).

Вказані доводи позивача підтверджують обставини використання ТМЦ при наданні послуг КП «Єдиний розрахунковий центр», проте жодним чином не підтверджують те, що вказані ТМЦ були отримані саме від ТОВ «Інтер-Технологія».

При визначенні реальності операцій у відповідності до місця та часу їх здійснення, суттєвою обставиною є те, що згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Інтер-Технологія» станом на 01.05.2013 року керівником юридичної особи був ОСОБА_7 з 02.04.2013 року (відповідно до статуту) іншої уповноваженої особи не значилося (том 2, а.с.72-74). З 30.05.2013 року керівником ТОВ «Інтер-Технологія» зареєстрований - ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1, а.с.75-77).

З огляду на вищевказане, судом встановлено, що договір підряду №10/05 від 10.05.2013 року, договір купівлі-продажу №10/05-1 від 10.05.2013 року та оформлені на підставі цих правочинів первинні документи фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтер-Технологія» до 30.05.2013 року підписані ОСОБА_6, який на той час не являвся керівником ТОВ «Інтер-Технологія» і не мав права підпису на документах бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 2 Закону № 996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Із змісту частини другої статті 9 цього Закону вбачається, що первинні та зведені облікові документи серед обов'язкових реквізитів повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних врегульовувалися наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р., за №1333/20071, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок).

Так, за змістом пункту 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням №88.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1 Положення №88).

Згідно з пунктом 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з сукупності встановлених обставин та наведених правових норм, судом встановлено, що господарські відносини позивача з ПП «Львівресурс» є безтоварними, так як саме приватне підприємство створене з метою надання податкової вигоди третім особам. Даний факт підтверджується протоколом допиту директора ПП «Львівресурс» та обвинувальним висновком №332217. Надані суду окремі копії первинних документів господарських операцій позивача з ПП «Львівресурс» не можуть слугувати належним доказом здійснення господарських операцій, так як в момент перевірки і в подальшому, податковому органу їх не надано, та встановлено, що позивачем не здійснювалося, визначених нормативними актами, заходів для підтвердження їх фактичної втрати. Так як взаємовідносини позивача з ПП «Львівресурс» не мали на меті реального здійснення взаємовідносин, то й податковий кредит на підставі таких взаємовідносин сформований протиправно, а показники від'ємного значення податку на додану вартість підлягають зменшенню.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтер-Технологія» суд встановив, що первинні документи від імені товариства підписані не уповноваженою особою - ОСОБА_6, який до 30.05.2013 року не являвся керівником підприємства та не мав права підпису, а відтак не можуть вважатися належним чином оформленими первинними документами, на підставі яких в позивача виникає право формувати податковий кредит. Крім цього, суд зазначає, що між позивачем і ТОВ «Інтер-Технологія» на підставі договору купівлі-продажу здійснювалася купівля великого обсягу дорожньо-будівельних матеріалів, що тягне за собою значні затрати в перевезенні цих матеріалів, проте суду не надано жодного доказу, в підтвердження поставки таких товарів, способу чи умов такої поставки, окремої оплати вартості поставки тощо, а в податкових деклараціях у відомостях «зворотна (заставна) тара» відсутні затрати, як і затрати на транспортування, що в свою чергу ставить під сумнів наявність економічної вигоди як обов'язкової складової при встановленні реальності господарської операції. Надані позивачем документи використання ТМЦ в господарській діяльності жодним чином не ідентифікують ті ТМЦ, що були придбані в ТОВ «Інтер-Технологія». Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтер-Технологія» також носять характер - безтоварних.

Згідно з пунктом 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи судову практику Верховного Суду України, слід зазначити, що податкові накладні, виписані від імені юридичної особи невстановленими особами або від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності такої юридичної особи, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Приписами частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача не спростовують встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП" (ідентифікаційний код 35799355) в дохід Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 2022 (дві тисячі двадцять дві) гривні 25 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 16.01.2014 року.