Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/23719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23719/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 1 173 290,65 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Шаповалов Д.В. (дов. № 1 від 08.12.2014 року) від відповідача Куць О.Т. (дов. №907 від 31.01.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 173 290,65 грн., з яких 1 087 677,06 грн. заборгованості за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року та 85 613,59 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/23719/14 та призначено справу до розгляду на 09.12.2014 року.

09.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.11.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 09.12.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.01.2015 року відповідач подав додаткові документи по справі, відзив на позов та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України, яке обґрунтоване тим, що саме органи Державної казначейської служби України здійснюють реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що у даній справі впливає на виконання Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" зобов'язань по договору від 19.12.2103 року № 351/12.13.-Т.

13.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 129 262,08 грн., з яких 1 087 677,06 грн. заборгованості за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року та 41 585,02 грн. пені.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 13.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Розглянувши в судовому засіданні 13.01.2015 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що рішенням у даній справі Державну казначейську службу України не буде наділено новими правами та не буде покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, приймаючи до уваги матеріали справи та пояснення представника позивача, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та безпідставним.

Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2015 року заперечив проти позову, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" (постачальник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" (покупець) було укладено договір № 351/12.13.-Т (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві - Код ДК:016-2010-26.20.1 машини обчислювальні, частини та приладдя до них (комплекс обробки картографічної інформації) (далі по тексту Договору - товар), технічний опис товару зазначений в технічних вимогах (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування товару, асортимент, комплектність, кількість та ціна за одиницю визначені в специфікації (Додаток 2), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору загальна ціна товару, що поставляється за цим Договором, визначена та підтверджена сторонами в специфікації, що є Додатком 2 до цього Договору, та складає 1 087 677,06 грн., у тому числі ПДВ - 18 279,51 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної та на підставі рахунку - фактури, здійснює розрахунок з постачальником, що становить 1 087 677,06 грн., у тому числі ПДВ - 18 279,51 грн.

Розрахунки за цим Договором проводяться на підставі частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України в межах фактичних надходжень на рахунок покупця, вказаний у Договорі (пункт 4.9. Договору).

Згідно з пунктами 5.1., 5.2. поставка товару постачальником здійснюється протягом 2013 року (1 (одного) календарного дня з моменту підписання цього Договору), але не пізніше 20.12.2013 року . Місце поставки товару здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3. Постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DDP (Інкотермс 2010).

Перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця та підписання видаткової накладної (пункт 5.9. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 1 087 677,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ф-0541 від 20.12.2013 року, довіреністю 289 від 20.12.2013 року, виданою Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" Безшапкіну С.М. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" цінностей за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року.

Також, позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру № Ф-0547 від 20.12.2013 року на суму 1 087 677,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" у розмірі 1 087 677,06 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 087 677,06 грн. заборгованості за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року та 41 585,02 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позов заперечив з тих підстав, що невиконання Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" своїх зобов'язань за Договором сталось не з вини відповідача, оскільки, останній подав до Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві оригінал Договору та реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24.12.2013 року № 94 для реєстрації бюджетних зобов'язань, у результаті чого Головне управління Державної казначейської служби в місті Києві зареєструвало Договір. Також, відповідач подав до Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві оригінал видаткової накладної № Ф-0541 від 20.12.2013 року, реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів бюджетних коштів від 26.12.2013 року № 104, платіжні доручення від 26.12.2013 року № 610 на суму 480 000,00 грн., № 611 на суму 480 000,00 грн., № 612 на суму 12 677,06 грн. та реєстр платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 26.12.2013 року для реєстрації бюджетних коштів від 26.12.2013 року для реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань.

Проте, як зазначає відповідач вищевказані фінансові зобов'язання Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" не були виконані саме Головним управлінням Державної казначейської служби в місті Києві, відтак, на думку відповідача сума боргу, що є предметом даного спору підлягає стягненню саме з Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № Ф-0541 від 20.12.2013 року, довіреністю 289 від 20.12.2013 року, виданою Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" Безшапкіну С.М. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" цінностей за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи) та поясненнями сторін.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" у розмірі 1 087 677,06 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" є розпорядником бюджетних коштів, в той час як перерахування їх здійснює виключно Державна казначейська служба України.

Відтак, відповідач вважає відсутнім факт порушення умов договору № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру".

З приводу наведеного суд відзначає, що за загальним правилом Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання безпосередньо сторонами відповідного договору, таким чином, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", як сторона зобов'язальних відносин за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року, самостійно відповідає за невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України а також положення договору № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року в частині розрахунків за поставлений товар.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", в частині стягнення 1 087 677,06 грн. заборгованості за договором № 351/12.13.-Т від 19.12.2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" про стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 1 087 677,06 грн. заборгованості визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 41 585,02 грн. пені, нарахованої за період з 28.12.2013 року по 27.06.2014 року.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.6 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати, встановлених даним Договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмір облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання, оскільки як вже зазначалось судом вище перебіг періоду за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, нарахування пені за невиконання зобов'язання з оплати поставки товару за видатковою накладною № Ф-0541 від 20.12.2013 року, з урахуванням пункту 4.1. Договору, необхідно здійснювати з 26.12.2013 року відповідно по 26.06.2014 року.

Враховуючи те, що позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 28.12.2013 року по 27.06.2014 року, суд не виходячи за межі позовних вимог, здійснивши власний розрахунок пені, який виконаний за допомогою програми "Ліга:Закон" 9.4.1 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення пені в сумі заявленій до стягнення, а саме в розмірі 41 585,02 грн., нарахованої за період з 28.12.2013 року по 26.06.2014 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 763 від 24.10.2014 року позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 23 465,82 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 12.01.2015 року позивачем зменшено позовні вимоги до 1 129 262,08 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 880,58 грн. (23 465,82 грн. - 22 585,24 грн.)

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 3, код ЄДРПОУ 21616582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1, код ЄДРПОУ 30114318) 1 087 677 (один мільйон вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 06 коп. заборгованості, 41 585 (сорок одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 02 коп. пені, 22 585 (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фолгат ФТК" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1, код ЄДРПОУ 30114318) з Державного бюджету України 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 58 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 763 від 24.10.2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2015 року

Суддя С.В. Стасюк