Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/26343/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26343/14 13.01.15

За позовом 1. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства Печерського району міста Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес»

Про виселення, зобов'язання вчинити дії та стягнення 158 127,69 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача-1: Зальцберг Ю.І. представник за довіреністю № 105/01-2294/В-17 від 09.09.14.

Від позивача-2: Богомаз А.К. представник за довіреністю № 1 від 15.01.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1), Комунального підприємства Печерського району міста Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес» (далі - відповідач) про:

- виселення відповідача з приміщення загальною площею 95,3 кв.м у підвалі будинку за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 38 літ. «А» А' та повернення приміщення по акту приймання-передачі позивачам;

- стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 158 127,69 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 27/601 від 03.02.14. в частині сплати орендних платежів, що зумовило направлення відповідачу повідомлення про розірвання вказаного Договору. Вказане зумовило звернення позивачів до суду з вимогами про виселення відповідача із займаного ним приміщення, зобов'язавши останнього передати приміщення за актом приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.14. порушено провадження у справі № 910/26343/14 та призначено її до розгляду на 18.12.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.01.15.

Представники позивачів в судовому засіданні 13.01.15. підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем-2, повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 18.12.14.) наявне в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/26343/14.

В судовому засіданні 13.01.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.14. на підставі п. 1.7.2 протокольного рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.12.13. № 166, розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.14. № 31 "Про деякі питання оренди", між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" (далі - Підприємство) та відповідачем (далі - Орендар), було укладено Договір № 27/601 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 95,3 кв.м у підвалі, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Шовковична , 38, літ. «А» А' для розміщення офісу 15% (далі - об'єкт оренди).

На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди від 03.02.14.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині сплати орендних платежів, що зумовило направлення відповідачу повідомлення про розірвання Договору. Вказане зумовило звернення позивачів до суду з вимогами про виселення відповідача із займаного ним приміщення, зобов'язавши останнього передати приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідачі своїм правом на подачу письмового відзиву не скористались, жодних доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надали.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди з ПДВ складає 13 045,53 грн. Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за лютий 2014 року складає 13 712,51 грн. на місяць. Загальна сума до сплати становить 16 455,01 грн. (п. 3.1Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.2, п. 3.4 Договору).

Крім того, положеннями п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. При поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендні платежі сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Підприємства (п. 3.6 Договору).

Судом встановлено, що з лютого по жовтень 2014 року включно відповідач мав сплатити 158 127,69 грн. орендних платежів за Договором.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті платежів в терміни, визначені п. 3.6 Договору, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього по сплаті орендних платежів становить 158 127,69 грн., яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1, відповідно до якого Договір діє з 03.02.14. на термін до отримання Орендарем повідомлення про продаж об'єкта оренди (згідно з рішенням Київської міської ради від 31.03.11. № 100/5487 зі змінами та доповненнями), але не більше ніж два роки 364 дні - до 01.02.17.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що при несплаті орендарем орендних платежів протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Згідно з п. 9.4 Договору його дія припиняється в разі, зокрема, невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов Договору.

В зв'язку з систематичним порушенням відповідачем умов договору та несплатою орендної плати понад трьох місяців, згідно з наявним в матеріалах справи фіскальним чеком № 6375 від 02.10.14., 02.10.14. позивач-2 надіслав на адресу відповідача лист № 105/01-2504/в-04 від 01.10.14. про відмову від Договору. Зазначений лист отриманий відповідачем 14.10.14., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0101013840076.

При цьому, невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів більше трьох місяців підряд свідчить про позбавлення позивачів того, на що вони розраховували при укладенні Договору (отримання орендних платежів).

З огляду на викладене та враховуючи положення ст. 782 ЦК України, Договір оренди № 27/601 від 03.02.14. є розірваним з дати отримання відповідачем листа позивача-2 про відмову від Договору, а саме, з 14.10.14.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується Орендодавцем, Орендарем та Підприємством (п. 4.15 Договору).

Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач безпідставно користується об'єктом оренди за Договором.

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про виселення відповідача з орендованого ним приміщення за Договором та зобов'язання відповідача передати об'єкт оренди позивачам за актом приймання-передачі є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 50-Б, літера «Г», офіс 25; ідентифікаційний код 38688873) з приміщення загальною площею 95,3 кв.м у підвалі будинку, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 38 літ. «А» А' та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 50-Б, літера «Г», офіс 25; ідентифікаційний код 38688873) повернути приміщення загальною площею 95,3 кв.м у підвалі будинку, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 38 літ. «А» А' по акту приймання-передачі Печерській районній в місті Києві державній адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, б. 15; ідентифікаційний код 37401206) та Комунальному підприємству Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ-Прогрес» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 50-Б, літера «Г», офіс 25; ідентифікаційний код 38688873) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва» (01010, м. Київ, провулок Січневий, б. 9; ідентифікаційний код 35692211) 158 127 (сто п'ятдесят вісім тисяч сто двадцять сім) грн. 69 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів та 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 54 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.15.

Суддя Т.М. Ващенко