Рішення

від 15.01.2015 по справі 910/26681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26681/14 15.01.15 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "Обухівміськвторресурси" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" простягнення 800 грн 00 коп. Представники: від позивача: Пономаренко Г.Є. - представник за довіреністю від 29.11.2013 від відповідача: Лагода Я.С., довіреність б/н від 15.01.2015 Павленко В.В., довіреність б/н від 15.01.2015 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Обухівміськвторресурси" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" про стягнення 800 грн 00 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу № 116 від 06.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26681/14, розгляд справи призначений на 16.12.2014.

Представник відповідача у судове засідання 16.12.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 16.12.2014 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.01.2015 у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.12.2014.

В судовому засіданні 15.01.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2015 відзиву не надав, надав документи на виконання вимог ухвали суду; також представники відповідача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких проти позову заперечують, посилаючись на виконання спірного обов'язку.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2011 між Приватним підприємством "Обухівміськвторресурси" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №116, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах договору склобій (п. 1.1. договору).

Покупець зобов'язується оплатити кожну партію отриманого товару, що вказана в накладній, протягом 5-ти банківських днів з моменту постачання товару (п. 4.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 або до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Якщо за два тижні до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не сповістить письмово іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (п.п. 8.2.-8.3. договору).

23.07.2014 на виконання умов договору №116 позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 12 424 грн 00 коп. Вказане підтверджується видатковою накладною №2457 від 23.07.2014, відповідною податковою накладною та товарно-транспортною накладною №СМ5 від 23.07.2014.

23.07.2014 позивачем було виставлено рахунок на оплату поставленого твоару №2429 від 23.07.2014, однак відповідач обов'язку оплатити поставлений товар належним чином не виконав, оплату провів частково на суму 11 624 грн 00 коп., про що свідчить платіжне доручення №470 від 01.09.2014. Вказане також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 23.07.2014 по 12.12.2014, підписаним уповноваженими представниками сторін.

09.09.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу за договором №116 від 06.05.2011, яка відповідачем залишена без відповіді.

В результаті між позивачем та відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 800 грн 00 коп., за стягненням якої відповідач звернувся до суду з позовною заявою.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на час розгляду спору за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 800 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в заперечення проти позову посилається на виконання обов'язку щодо сплати спірної суми заборгованості в готівковій формі працівнику позивача. Вказану обставину відповідач пропонує довести показаннями свідка, а саме працівника підприємства позивача.

Суд не приймає вказані обставини в якості доказу з огляду на наступне.

За правилами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено перелік правочинів, які належить вчиняти в письмовій формі, серед яких, зокрема, - правочини між юридичними особами.

Отже, з огляду на підтверджений статус юридичних осіб сторін по справі, суд приходить до висновку, що належним доказом виконання відповідачем обов'язку щодо сплати спірної суми є складений у письмовій формі документ (квитанція, прибутково-касовий ордер тощо), в якому зазначено підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідачем ані самостійно, ані на вимогу суду зазначених доказів не надано, належним чином обставин, на які відповідач посилається в заперечення проти позову, не подано, обставин та фактів, на які посилаєтсья позивач, належним чином не спростовано.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару №116 від 06.05.2011 належним чином та факту наявності заборгованості у розмірі 800 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Гласс Менеджмент" (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, кімн. 408, ідентифікаційний код 36844508) на користь Приватного підприємства "Обухівміськвторресурси" (08700, Київська обл., м.Обухів, вул. Київська, буд. 21, ідентифікаційний код 32152706) заборгованість у розмірі 800 (вісімсот) грн 00 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька