Рішення

від 15.01.2015 по справі 911/5071/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 911/5071/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 101 565, 25 грн.

Представники:

від позивача: Свириденко В.М.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 101 565, 25 грн. заборгованості за договором поставки № 750 від 29.02.2012.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.12.2014.

17.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 28442/14 від 17.12.2014), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимог суду вих. № 647 від 18.12.2014 (вх. № 28486/14 від 18.12.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.01.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

Присутні у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.02.2012 між сторонами укладено договір поставки № 750, за умовами якого позивач зобов'язався постачати і передавати у власність відповідача, а відповідач - приймати і оплачувати товари згідно з замовленнями відповідача та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору позивач буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовлені відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що якщо позивач доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено у замовлені, відповідач має право прийняти товар і зробити відповідне коригування у накладній, у випадку наявності різниці між кількістю, зазначеною у накладній та фактичною кількістю товару, яка також підписується представником позивача.

Відповідно до п. 2.13 договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови і отриманні товарів.

Згідно з п. 3.1 договору позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженої сторонами.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 9 цього договору, протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50, 00 грн., та що позивач надасть належним чином оформленні рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2012 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Пунктом 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови» передбачено, що відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у позивача є борги по документам, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

На виконання умов договору поставки № 750 від 29.02.2012 позивач за період з 02.03.2012 по 29.01.2014 по видаткових накладних № ГІ0001690 від 02.03.2012 на суму 29 138, 06 грн., № ГІ0001899 від 06.03.2012 на суму 39 571, 62 грн., № 2172 від 16.03.2012 на суму 16 014, 11 грн., № 2176 від 16.03.2012 на суму 14 677, 20 грн., № 2215 від 19.03.2012 на суму 1 559, 46 грн., № ГІ0002279 від 21.03.2012 на 5 317, 44 грн., № ГІ0002280 від 21.03.2012 на суму 681, 78 грн., № ГІ0002646 від 12.04.2012 на суму 4 588, 87 грн., № ГІ0003503 від 24.05.2012 на суму 14 843, 16 грн., № ГІ0003556 від 26.05.2012 на суму 864, 00 грн., № ГІ0003841 від 12.06.2012 на суму 10 435, 46 грн., № ГІ0005062 від 20.08.2012 на суму 13 544, 76 грн., № ГІ0005063 від 20.08.2012 на суму 1 873, 08 грн., № ГІ0006575 від 23.10.2012 від 23.10.2012 на суму 12 841, 13 грн., № ГІ0007483 від 23.11.2012 на суму 17 417, 40 грн., № ГІ0007924 від 04.12.2012 на суму 17 221, 09 грн., № ГІ0007996 від 05.12.2012 на суму 1 787, 04 грн., № 566 від 30.01.2013 на суму 33 408, 06 грн., № 591 від 31.01.2013 на суму 11 148, 96 грн., № 734 від 06.02.2013 на суму 14 867, 62 грн., № 831 від 08.02.2013 на суму 1 928, 10 грн., № 2495 від 04.04.2013 на суму 8 797, 56 грн., № 2766 від 19.04.2013 на суму 515, 90 грн., № 2939 від 03.05.2013 на суму 5 619, 60 грн., № 4147 від 16.07.2013 на суму 6 299, 76 грн., № 4744 від 19.08.2013 на суму 9 602, 59 грн., № 4843 від 23.08.2013 на суму 1 135, 26 грн., № 4901 від 27.08.2013 на суму 2 147, 82 грн., № 5098 від 06.09.2013 на суму 987, 56 грн., № 5109 від 06.09.2013 на суму 1 115, 59 грн., № 5420 від 24.09.2013 на суму 858, 24 грн., № 5436 від 24.09.2013 на суму 7 892, 39 грн., № 5437 від 24.09.2013 на суму 1 224, 72 грн., № 5699 від 07.10.2013 на суму 5 317, 44 грн., № 5702 від 07.10.2013 на суму 2 823, 24 грн., № 5865 від 14.10.2013 на суму 1 043, 28 грн., № 6700 від 15.11.2013 на суму 2 112, 60 грн., № 6701 від 15.11.2013 на суму 2 798, 82 грн., № 6864 від 20.11.2013 на суму 3 189, 84 грн., № 6931 від 22.11.2013 на суму 3 605, 16 грн., № 7590 від 09.12.2013 на суму 2 648, 64 грн., № 7589 від 09.12.2013 на суму 1 521, 84 грн., № 7629 від 10.12.2013 на суму 1 153, 80 грн., № 7630 від 10.12.2013 на суму 3 426, 85 грн., № 493 від 29.01.2014 на суму 4 779, 42 грн., № 494 від 29.01.2014 на суму 2 759, 68 грн., № 511 від 29.01.2014 на суму 16 310, 22 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 363 416, 22 грн., а відповідач, на підставі генеральних довіреностей № 26 від 05.03.2012, б/н від 07.10.2013 та б/н від 14.03.2012, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Разом з тим, позивачем за період з 02.03.2012 по 28.01.2014 було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару на загальну суму 363 416, 22 грн., примірники яких залучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними видатковими накладними та рахунками розрахувався частково, а саме у розмірі 200 700, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з банку № 005/3-1480 від 18.12.2014.

Крім того, згідно наявних у матеріалах справи накладних на повернення товару та приймальних актів відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 59 336, 87 грн., а відповідно до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами було зараховано в рахунок сплати за товар суму у розмірі 1 814, 10 грн.

Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи накладні на повернення товару, приймальні акти, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог та банківські довідки, що підтверджують часткову сплату за поставлений товар, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 101 565, 25 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що рахунки за поставлений товар згідно оскаржуваного позивачем періоду відповідачу до оплати не надано, а тому відповідно до п. 3.3 договору та статей 612, 613 Цивільного кодексу України, останній не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Щодо вищезазначеного суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою оплати відповідачем товару, було виставлено останньому рахунки за період з 02.03.2012 по 28.01.2014 на загальну суму 363 416, 22 грн., а саме: рахунок на оплату № ГІ0000322 від 02.03.2012 на суму 29 138, 06 грн., рахунок на оплату № ГІ0000340 від 06.03.2012 на суму 39 571, 62 грн., рахунок на оплату № ГІ0000366 від 13.03.2012 на суму 30 691, 31 грн., рахунок на оплату № ГІ0000380 від 17.03.2012 на суму 1 559, 46 грн., рахунок на оплату № ГІ0000383 від 19.03.2012 на суму 5 317, 44 грн., рахунок на оплату № ГІ0000384 від 19.03.2012 на суму 681, 78 грн., рахунок на оплату № ГІ0000471 від 11.04.2012 на суму 4 588, 87 грн., рахунок на оплату № ГІ000175 від 23.05.2012 на суму 14 843, 16 грн., рахунок на оплату № ГІ00166 від 23.05.2012 на суму 864, 00 грн., рахунок на оплату № ГІ000234 від 12.06.2012 на суму 10 435, 46 грн., рахунок на оплату № ГІ000411 від 15.08.2012 на суму 13 544, 76 грн., рахунок на оплату № ГІ000412 від 15.08.2012 на суму 1 873, 08 грн., рахунок на оплату № ГІ000653 від 23.10.2012 на суму 12 841, 13 грн., рахунок на оплату № ГІ000801 від 16.11.2012 на суму 17 417, 40 грн., рахунок на оплату № ГІ000947 від 02.12.2012 на суму 17 221, 09 грн., рахунок на оплату № ГІ000996 від 05.12.2012 на суму 1 787, 04 грн., рахунок на оплату № 66 від 22.01.2013 на суму 11 148, 96 грн., рахунок на оплату № 104 від 30.01.2013 на суму 33 408, 06 грн., рахунок на оплату № 156 від 05.02.2013 на суму 14 867, 62 грн., рахунок на оплату № 173 від 07.02.2013 на суму 1 928, 10 грн., рахунок на оплату № 451 від 29.03.2013 на суму 8 797, 56 грн., рахунок на оплату № 514 від 18.04.2013 на суму 515, 90 грн., рахунок на оплату № 557 від 03.05.2013 на суму 5 619, 60 грн., рахунок на оплату № 773 від 15.06.2013 на суму 6 299, 76 грн., рахунок на оплату № 875 від 16.08.2013 на суму 9 602, 59 грн., рахунок на оплату № 892 від 22.08.2013 на суму 1 135, 26 грн., рахунок на оплату № 902 від 26.08.2013 на суму 2 147, 82 грн., рахунок на оплату № 959 від 05.09.2013 на суму 1 115, 59 грн., рахунок на оплату № 960 від 05.09.2013 на суму 987, 56 грн., рахунок на оплату № 607 від 21.09.2013 на суму 858, 24 грн., рахунок на оплату № 608 від 21.09.2013 на суму 7 892, 39 грн., рахунок на оплату № 609 від 21.09.2013 на суму 1 224, 72 грн., рахунок на оплату № 640 від 04.10.2013 на суму 2 823, 24 грн., рахунок на оплату № 647 від 05.10.2013 на суму 5 317, 44 грн., рахунок на оплату № 691 від 14.10.2013 на суму 1 043, 28 грн., рахунок на оплату № 902 від 11.11.2013 на суму 3 605, 16 грн., рахунок на оплату № 904 від 12.11.2013 на суму 2 112, 60 грн., рахунок на оплату № 940 від 14.11.2013 на суму 2 798, 82 грн., рахунок на оплату № 947 від 15.11.2013 на суму 3 189, 84 грн., рахунок на оплату № 1247 від 07.12.2013 на суму 1 153, 80 грн., рахунок на оплату № 1248 від 07.12.2013 на суму 3 426, 85 грн., рахунок на оплату № 1249 від 07.12.2013 на суму 1 521, 84 грн., рахунок на оплату № 1250 від 07.12.2013 на суму 2 648, 64 грн., рахунок на оплату № 105 від 28.01.2014 на суму 4 779, 42 грн., рахунок на оплату № 106 від 28.01.2014 на суму 16 310, 22 грн. та рахунок на оплату № 127 від 28.01.2014 грн. на суму 2 759, 68 грн. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача, які викладенні у його відзиві, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд звертає увагу, що рахунок - є документом (не первинним), який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку не є умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, що може перешкодити оплаті товару та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність чи відсутність рахунку або доказів його виставлення не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання відповідачем та скріплення печатками/штампами видаткових накладних свідчить про прийняття останнім цього товару та, відповідно, наявності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 750 від 29.02.2012 суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акти звірки взаєморозрахунків за період з січня 2012 року по липень 2014 року та з 01.11.2014 по 30.11.2014, у яких зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» перед Спільним українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» складає 101 565, 25 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 750 від 29.02.2012, строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 101 565, 25 грн. заборгованості (основного боргу) за договором поставки № 750 від 29.02.2012 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, ідентифікаційний код - 35231874) на користь Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» (04114, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 46, ідентифікаційний код - 24730097) 101 565 (сто одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 25 коп. - заборгованості та 2 031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 31 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 19.01.2015.

Суддя Т.В. Лутак