Ухвала

від 12.01.2015 по справі 922/5519/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" січня 2015 р.Справа № 922/5519/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильева Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Гласкомерц" до ТОВ "Айриш", м. Харків про стягнення коштів в сумі 72 420 грн. за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласкомерц" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айриш" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів, сплачених за товар по договору №051-14-227 поставки спектрофотометру СФ-2000 у сумі 72420,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №051-14-227 поставки спектрофотометру СФ-2000 та поставки неякісного товару.

Позивач надав клопотання щодо розгляду справи за наявними матеріалами у справі, при цьому повідомив суд про повернення грошових коштів відповідачем.

Відповідач надав лист в якому повідомляє суд про наступне , що 22.112.2014 року на розрахунковий рахунок позивача було повернуто суму 72 420 грн. , в свою чергу позивачем було повернуто відповідачу товар - спектрофотомерт СФ- 200 ( вх. № 209 від 06.01.2015 року ).

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне, що 21.07.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 052-14-227 на поставку спектрофотомеру СФ- 200. Сума договору складає 72420 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору поставку товару відповідач зобов*язався здійснити після надходження 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 календарних днів самовивозом зі складу відповідача. На виконання умов договору 18.08.2014 року за видатковою накладною № РН-000069 відповідач передав, а позивач отримав оплачений у повному обсязі спектрофотомерт СФ- 200 . В процесі введення товару до експлуатації, позивачем у період з 27.08.2014 року по 29.08.2014 року було проведено випробування, в ході якого було встановлено невідповідність результатів вимірювань, отриманих за допомогою товару, заздалегідь встановленим результатам для одних й тих самих зразків скла, що дало підстави позивачу вважати поставлений товар несправним, про що свідчить протокол випробувань спектральних коефіцієнтів направлених на пропускання світла скла листового.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем була повернута, про що свідчить платіжне доручення за № 970 від 22.12.2014 року на суму 72 420 грн., за таких обставин , суд керуючись ст. 80 п.1-1 ГПК України, суд припиняє провадження у справі у зв*язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне судові витрати у даній справі покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 80 п.1-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі 922/5519/14припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айриш" ( код ЄДРПОУ 38494019, м.Харків, пр.Гагаріна, 47-а, кв.130 п/р 26009210286840 в АТ ПроКредит Банк м.Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гласкомерц" ( Донецька обл. , м. Костянтинівка, вул.Леніна, 208, п/р 2600635425600 АТ"Укрсиббанк" МФО 351005) судовий збір в розмірі 1827 грн.

Наказ видати після набрання ухвали законної сили.

Суддя Л.С. Лаврова

ухвала підписана 13.01.2015 року.