Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/27041/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27041/14 14.01.15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ»

про стягнення 1 779 821 грн. 35 коп.

Представники:

від Позивача: Хасін І.Б. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 1 779 821 грн. 35 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» (Субідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» (Підрядник) було укладено Договір №15/07-11 СП, предметом якого є виконання Субпідрядником загально будівельних робіт на об»єкті. Як зазначає Позивач, роботи були виконані у повному обсязі та без зауважень прийняті Відповідачем, що підтверджується актами приймання - передачі виконаних підрядних робіт та Довідками про вартість виконаних робіт. Однак, за вказаним Договором Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» не сплачені грошові кошти у повному обсязі, незважаючи на отримання повної оплати від Замовника. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» становить 1 456 384 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» інфляційні у розмірі 244 672 грн. 57 коп. та 3% річних у розмірі 78 764 грн. 46 коп., а також витрати за послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/27041/14, судове засідання призначено на 24.12.2014 р.

24.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.12.2014 року.

24.12.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.12.2014 не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.12.2014 року.

Суд, дослідивши матеріали та обставини справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних із зазначенням початку нарахування та з посиланням на конкретний Акт приймання виконаних робіт;

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором субпідряду №15/07-11 СП від 15.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 24.12.2014 року відкладено розгляд справи на 14.01.2015 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконання Відповідачем вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.01.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява з обґрунтованим розрахунком 3% річних та інфляційних, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.01.2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» є 02081, м.Київ, ВУЛ. ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 3-Г.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/27041/14 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ», зазначену на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр».

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 січня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» (Субідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» (Підрядник) було укладено Договір №15/07-11 СП, предметом якого є виконання Субпідрядником загально будівельних робіт на об»єкті.

Відповідно до п.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 сума Договору на момент його підписання орієнтовно становить 15 000 000 грн., в тому числі ПДВ 20% 2 500 000 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт за Договором проводиться на підставі підписаних Сторонами актів за формою №КБ-2 та довідки за формою №КБ-3 не пізніше 10 банківських днів з дати підписання Підрядником зазначених актів та довідки за місяць, при умові оплати виконаних робіт Замовником.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками.

На виконання умов Договору №15/07-11 СП від 15.07.2011 року Позивач виконав роботи, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за формою №КБ-3 за період серпень 2011 року - січень 2012 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» була здійснена оплата Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» за Договором ДГ №1 від 01.10.2008 р. у розмірі 10 956 999 грн. 60 коп., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2012 р. - жовтень 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд», який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» становить 1 456 384 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» інфляційні у розмірі 244 672 грн. 57 коп. та 3% річних у розмірі 78 764 грн. 46 коп., а також витрати за послуги адвоката.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №15/07-11 СП від 15.07.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №15/07-11 СП від 15.07.2011 року Позивач виконав роботи, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за формою №КБ-3 за період серпень 2011 року - січень 2012 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 1 456 384 грн. 32 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ», який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт за Договором проводиться на підставі підписаних Сторонами актів за формою №КБ-2 та довідки за формою №КБ-3 не пізніше 10 банківських днів з дати підписання Підрядником зазначених актів та довідки за місяць, при умові оплати виконаних робіт Замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» була здійснена оплата Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» за Договором ДГ №1 від 01.10.2008 р. у розмірі 10 956 999 грн. 60 коп., що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2012 р. - жовтень 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервуд», який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Таким чином, залишились несплаченими виконані й прийняті Відповідачем роботи за Договором №15/07-11 СП від 15.07.2011 року на суму в розмірі 1 456 384 грн. 32 коп.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» в розмірі 1 456 384 грн. 32 коп. за Договором №15/07-11 СП від 15.07.2011 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повну оплату за виконані й прийняті роботи, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 1 456 384 грн. 32 коп. - сума основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2013 р. по 20.10.2014 р. у розмірі 78 764 грн. 46 коп. та інфляційні за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 244 672 грн. 57 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за виконані й прийняті роботи за загальний період прострочки з 01.01.2013 р. по 20.10.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 78 764 грн. 46 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.01.2013 р. по 20.10.2014 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 01.01.2013 р. по 01.08.2014 р. у розмірі підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України лише у розмірі 183 053 грн. 22 коп.

Крім того, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на оплату послуг адвоката не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем не надано Суду жодного доказу документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Крім того, у прохальній частині позовної заяви не зазначено суми, яка підлягає стягненню, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» підлягає стягненню основний борг у розмірі 1 456 384 грн. 32 коп., інфляційні в розмірі 183 053 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 78 764 грн. 46 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖИЛ» (02081, м.Київ, ВУЛ. ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 3-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 33936792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛП - БУД» (03083, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОПРАПОРНА, будинок 34, корпус 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 37034145) борг у розмірі 1 456 384 (один мільйон чотириста п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 32 (тридцять дві) коп., 3 %річних у розмірі 78 764 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 46 (сорок шість) коп., інфляційні у розмірі 183 053 (сто вісімдесят три тисячі п'ятдесят три) грн. 22 (двадцять дві) коп. та судовий збір у розмірі 34 364 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 04 (чотири) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 січня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин