Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/26534/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26534/14 13.01.15

За позовомПершого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» Простягнення 53 907,36 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Ю.І.- дов. № 36 від 22.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Тенетова Н.В. - посвідчення № 026481 від 26.05.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» про стягнення 53 907,36 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.12.2014 року.

Прокурор 15.12.2014 року через канцелярію суду подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яка буде розглянута судом у наступному судовому засіданні, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 15.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі, суд відклав розгляд справи до 13.01.2015 р.

Прокурор через канцелярію суду 06.01.2015 р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 13.01.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Також, судом розглянуто клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, які наявні у нього на рахунках в банківській установі, у межах сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може спричинити невиконання рішення суду.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що прокурором не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, дійшов до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні, а тому заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6824, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендодавець приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на цокольному поверсі будівлі та у підвалі (реєстровий номер майна 37552996.1.АКПЕ001), загальною площею - 397,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, що знаходиться на балансі Міністерства екології та природних ресурсів, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 вересня 2013 р. і становить 4339311,00 грн.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Умовами п. 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна від 27.05.2014 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на цокольному поверсі будівлі та у підвалі (реєстровий номер майна 37552996.1.АКПЕ001), загальною площею - 397,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, що знаходиться на балансі Міністерства екології та природних ресурсів.

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 р. 23 344,00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди травень 2014 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень місяць 2015 р.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 27.05.2014 до 27.04.2017 р.

21.11.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» (орендар) було укладено договір № 6824 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6824 від 27.05.2014 р. за умовами якого сторони погодили, що чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6824 від 27.05.2014 р. є припиненим з 29.10.2014 р.

29.10.2014 р. між сторонами був укладений Акт приймання-передавання (повернення) нерухомого майна за умовами якого орендар повернув, а орендодавець прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на цокольному поверсі будівлі та у підвалі (реєстровий номер майна 37552996.1.АКПЕ001), загальною площею - 397,20 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, що знаходиться на балансі Міністерства екології та природних ресурсів.

В обґрунтування поданого позову представник позивача пояснив, що відповідач в порушення умов вищезазначеного договору оренди розрахунки за оренду у період з 01.05.2014 р. по 30.09.2014 р. не проводив, у зв'язку з чим у зазначений період у нього виникла заборгованість з оплати оренди у розмірі 49 603,43 грн.

08.10.2014 р. позивачем відповідачу було направлено претензію № 30-05/11278 від 08.10.2014 р. про погашення існуючої заборгованості, проте відповідач на неї не відреагував, грошові кошти не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» про стягнення 49 603,43 грн. орендної плати, 1 494,81 грн. пені, 1 321,02 грн. інфляційних нарахувань та 1 488,10 грн. штрафу (3%).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не вносилася орендна плата за період з травня 2014 р. по вересень 2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по оплаті оренди у розмірі 49 603,43 грн.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 49 603,43 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в частині стягнення 49 603,43 грн. орендної плати за користування приміщенням визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 1 321,02 грн. за період з червня по серпень 2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частковов сумі 810,17 грн.

Також позивач, у зв'язку з простроченням сплати орендних платежів, нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі пунктів 3.7 та 3.8 договору 1 494,81 грн. пені та штраф у розмірі 1 488,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Умовами п. 3.8 договору встановлено, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 494,65 грн. та 1 488,10 грн. відповідно.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Дизайн» (місцезнаходження : 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, код ЄДРПОУ 30604838) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (місцезнаходження: 0132, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) 49 603 (сорок дев'ять тисяч шістсот три) грн. 43 коп. основного боргу, 810 (вісімсот десять) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 1 494 (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 65 коп. пені, 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 10 коп. штрафу та 1 809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.01.15 р.

Суддя Спичак О.М.