cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/17718/14 19.12.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджістикс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»
Про стягнення 75 600,00 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача: Якобчук В.Т., довіреність № 7/24 від 04.04.2014
Гусинська О.С., паспорт
від відповідача: Білек Ю.І., довіреність № б/н від 10.01.2014р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджістикс» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - відповідач) про стягнення 75 600,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 09/09/09-Э від 09.09.2009р.
Ухвалою суду від 26.08.2014р. порушено провадження у справі № 910/17718/14 та призначено розгляд на 22.09.2014 р.
22.09.2014р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухали суду про порушення провадження у справі не виконали.
Суд відклав розгляд справи на 20.10.2014р., у зв`язку з відсутністю представників сторін.
20.10.2014р. представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.
Представник відповідача проти позову заперечив, вимог ухвал суду не виконав.
Суд відклав розгляд справи на 10.11.2014р.
20.10.2014р. відповідач після закінчення судового процесу подав відзив на позов та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
10.11.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, з матеріалами справи не ознайомлювався.
Представник відповідача проти позову заперечив, з матеріалами справи не ознайомлювався.
Сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 28.11.2014р.
28.11.2014р. позивач подав через канцелярію суду заперечення на відзив.
28.11.2014р. представники позивача у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявив клопотання про залучення до участі у справі додаткові документи по справі.
Представник відповідача проти залучення документів по справі заперечив, оскільки відповідач не зміг завчасно ознайомитись з матеріалами справи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи документів по справі, оскільки згідно попередніх ухвал сторони були повідомлені про необхідність подачі документів завчасно через канцелярію суду.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, заявив про необхідність застосування строку позовної давності.
Представник позивача заперечив проти заперечень відповідача, подав документи по справі.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 15.12.2014р.
10.12.2014р. позивач подав через канцелярію суду клопотання приєднання до матеріалів справи додаткових документів по справі.
15.12.2014р. представник відповідача у судовому засіданні підтримав подані клопотання від 12.12.2014р. про ознайомлення з матеріалами справи та про призначення колегіального розгляду справи.
Суд розглянувши подане клопотання про призначення колегіального розгляду справи, відмовив у його задоволенні, оскільки на думку суду вказане клопотання заявлене для затягування судового розгляду справи, а справа по суті не відноситься до таких, де необхідний колегіальний розгляд.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.12.2014р.
19.12.2014р. представники позивача у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 09/09/09-Э від 09.09.2009р. про транспортно-експедиторське обслуговування, згідно якого позивач зобов'язався надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування відповідачу, а відповідач зобов'язався розраховуватись за отримані від позивача послуги.
На виконання умов договору в період з жовтня по листопад 2012 року позивач надав відповідачу послуги по здійсненню організації перевезення та супроводження вантажів відповідача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.
Всього за вказаний період, позивачем було надано послуг на суму 75600,00 грн., проте відповідач за отримані послуги не розрахувався.
Внаслідок того, що відповідач не розрахувався з наявною заборгованістю, у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 75 600,00 грн., а також нараховані штрафні санкції: 5358,27 грн. - пені, 3554,24 грн. - 3% річних, 12549,60 грн. - інфляційних втрат та 1941,25 грн. - судового збору.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Представники відповідача проти позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на недодержання позивачем вимог щодо узгодження ціни послуги, як істотної умови договору, та не підтвердження заявки, ненадання позивачем актів виконаних робіт, як первинних документів, підтверджуючих факт надання послуг, проте всі заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Так, відповідачем в графі товаро-транспортні накладні (далі - ТТН) «Автопідприємство» зазначено, що автопідприємством при перевезенні вантажів відповідача виступає саме позивач.
Окрім цього, факт надання послуг підтверджується також актами приймання-передачі послуг, які були відправлені на адресу відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи, проте відповідач не повернув їх позивачу.
Крім того, сторони умовами договору визначили, що:
- за виконання зобов'язань експедитора по договору замовник виплачує експедитору плату та відшкодовує витрати експедитора на виконання замовлення, які були узгоджені із замовником на стадії погодження заявки на перевезення (п.4.2);
- вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) погоджуються перед кожним перевезенням на основі проведення аукціону, а при неможливості проведення аукціону - згідно специфікації до договору та відображається у заявці (п.4.3);
- оплата вартості перевезення, яка заявлена на аукціоні, проводиться по цінам аукціона (п.4.3.1)
- експедитор в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, документи, передбачені в п.3.2.12 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язаний оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання (п.4.5);
- підставою для оплати рахунку-фактури є надані експедитором замовнику документи, передбачені п.3.2.12 договору та підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг (п.4.6);
- фактичною датою виконання грошових зобов'язань замовника перед експедитором є дата списання коштів з банківського рахунку замовника (п.4.9).
Пунктом 3.2.12 договору визначено перелік документів, які експедитор зобов'язаний в строк до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, передати замовнику, а саме: оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних перевізником та вантажоотримувачем, подорожній лист вантажного автомобіля, оригінал відповідного рахунку на оплату, оригінал акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), податкову накладну та інші документи передбачені договором та законодавством.
Протягом жовтня та листопада 2012 року позивачем були надані спірні послуги з експедирування вантажу відповідача на суму 75600,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали були надані суду для огляду у судових засіданнях.
Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Вказані ТТН позивач надав суду і суд їх прийняв у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Як свідчать викладені в позові обставини на підставі Експедиторського договору позивачем відповідачу неодноразово було направлено на адреси відповідача всі первинні документи, визначені умовами договору, у тому числі акти виконаних робіт, проте відповідач вартість отриманих послуг не провів, окрім того в матеріалах справи наявна роздруківка переписки в електронному вигляді між позивачем та відповідачем, яка також підтверджує факт направлення первинних документів.
Позивач стверджує, що в усіх вищевказаних Актах зазначено, що доручення відповідача (Замовника) було виконане Експедитором та сторони не мають жодних претензій одна до одної щодо якості надання послуг, однак, відповідач безпідставно їх не підписав і своєчасно не заявив своїх заперечень, тому вони вважаються підписаними в розумінні п. 4.7 Експедиторського договору.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно (в строки, передбачені п. 4.5. Експедиторського договору) не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 75 600,00 грн., що свідчить про порушення відповідних ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та є підставою для застосування господарських санкцій.
Відповідач проти задоволення позову заперечував та посилався на те, що наведені позивачем експедиторські послуги він не замовляв та не отримував, у відповідності до пунктів 1.3, 2.2 та 4.2. вказаного вище Договору вартість кожного окремого перевезення погоджується сторонами та відображається у заявці, які ТОВ «Дієса» не підписувало, печатки на заявках не проставляло, а тому відповідно до ст..189 ГК України позивач не довів наявність істотної умови господарського договору і вартість перевезень зазначена необгрунтовано. Окрім цього відповідач наполягав, що акти здачі-приймання робіт та інші документи, які є підставою для оплати перевезень , він не отримував та не підписував. Також останній зазначав, що позивач при зверненні до суду невірно засвідчив копії наданих документів, що дає суду право не приймати їх як докази у розумінні ст.36 ГПК України.
У своєму запереченні на відзив відповідача та поясненнях. Наданих у судових засіданнях позивач зазначав, що документообіг між сторонами по справі відбувалися наступним чином : ТОВ «ДІЄСА» направляло на електронну адресу e-mail позивача заявку в електронному вигляді відповідно до п.2.2 Договору . Позивач додатково зазначив, що він отримав Заявки Відповідача по електронній пошті (e-mail). Заявки були оформлені належним чином так як містили інформацію передбачену п. 1.3 Договору: вантаж (вид, вага, об'єм), пункт призначення (адреси пунктів завантаження та розвантаження), внаслідок чого позивач прийняв дані заявки до виконання та надав автотранспортні засоби до завантаження. Після цього він завірив їх своїм підписом та печаткою та передав відповідачу, який їх не повернув та оплату за перевезення не здійснив. Акти приймання-передачі наданих послуг підписані позивачем та направлені також відповідачу спільно з рахунками та податковими накладними, але останній без обгрунтування їх не підписує та не сплачує рахунки.
Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначені правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні, за приписами частини 1 статті 11 якої експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Статтею 12 цього Закону передбачені обов'язки клієнта та встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх Зв'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів і державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема транспортного ексепедирування, які регламентуються главами 65 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного-еспедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, в'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобв'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових слуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для эту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, стягнення з відповідача 75600,00 грн.
Також судом було здійснено перевірку нарахованих штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі - 5358,27 грн., 3% річних - 3554,24 грн., інфляційних втрат - 12549,60 грн. та судового збору у розмірі 1941,25 грн.
Не були взяті до уваги й заперечення відповідача, щодо застосування строку позовної давності, виходячи з такого.
Положенням ст. 257 ЦК встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки. При цьому, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України). Так, відповідно до п1 ч. 2 ст. 258 ЦК України - про стягнення неустойки (штрафу, пені); и.6 ч. 2 ст. 258 ЦК України - у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦК України) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю один рік
Враховуючи, що відносини, які регулюються укладеним договором є відносинами з транспортного експедирування (надання послуг), яке передбачено положенням ч. 1 ст. 929 ЦК України, тобто за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати надання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а тому норма п.6 ч. 2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог щодо невиконання зобов'язань відповідачем відповідно до договору не розповсюджується, внаслідок чого застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за надані позивачем послуги перевезення доведена матеріалами справи .
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська 45; 04050 м. Київ, вул. Глибочицька 44, код ЄДРПОУ 36443471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трекстар Лоджистікс» (04655, бул. Лесі України 5-А, код ЄДРПОУ 36149970) 75 600 (сімдесят п'ять тисяч шістсот) грн. - основного боргу, 5358 (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. - пені, 3554 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 24 коп. - 3% річних, 12549 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 60 коп. - інфляційних втрат та 1941 (одну тисячу дев'ятсот сорок одну) грн. 25 коп. - судового збору.
Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
(Повний текст рішення складено 17.01.2015р. )
Суддя В.І.Мельник
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2014 |
Оприлюднено | 21.01.2015 |
Номер документу | 42356502 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мельник В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні