Рішення

від 12.01.2015 по справі 911/5240/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/5240/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-2011»

про стягнення 7217,05 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Якименко А.В., довір. б/н від 16.12.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (далі - ТОВ «Лан-Україна», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-2011» (далі - ТОВ «Продмаркет-2011», відповідач) про стягнення 7217,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 23/12-П від 18.01.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4339,84 грн. основного боргу, 1198,62 грн. пені, 1678,59 грн. 24% річних, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 22.12.2014 р. та 12.01.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 22.12.2014 р. та 12.01.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.01.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-2011» (покупець) було укладено договір поставки № 23/12-П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 договору товари поставляються за накладними на підставі замовлень покупця на поставку. Днем виконання постачальником зобов'язання по поставці товарів (далі - день поставки) вважається дата здачі товарів органу транспорту при відвантаженні іногородньому покупцю, а при здачі товарів на складі покупця або постачальника - дата накладної, приймально-здавального акту або розписки про отримання товарів.

Згідно з п. 3.1 договору ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в накладних (рахунках), по яких вони поставляються.

За поставлені товари відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки (п. 2.3. договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), за якою поставляється товар.

Сторонами у п. 4.3 договору узгоджено, що покупець за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 договору) сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% (двадцять чотири проценти) річних.

Строк позовної давності щодо стягнення та нарахування пені становить 3 (три) роки. Вказане застереження до договору є договором про встановлення сторонами строку позовної давності (п. 5.4 договору).

Даний договір, згідно з п. 7.1, набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 березня 2013 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на 1 (один) рік на умовах, передбачених договором.

ТОВ «Лан-Україна» на виконання умов договору поставки № 23/12-П від 18.01.2012 р. було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними, у тому числі - № 80269504 від 02.04.2013 р. на суму 1879,57 грн., № 80270315 від 09.04.2013 р. на суму 998,63 грн., № 80270380 від 09.04.2013 р. на суму 351,65 грн., № 80271189 від 16.04.2013 р. на суму 1111,00 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Продмаркет-2011» було частково оплачено поставлений позивачем товар.

ТОВ «Лан-Україна» та ТОВ «Продмаркет-2011» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 р. до 31.07.2013 р. на суму 4339,84 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за договором поставки № 23/12-П від 18.01.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором поставки № 23/12-П від 18.01.2012 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 23/12-П від 18.01.2012 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 4339,84 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення термінів оплати товару.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.3 договору покупець за прострочення оплати поставлених товарів сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач наголошував на тому, що п. 5.4 договору сторонами було продовжено період нарахування пені понад 6 місяців.

Відповідно, позивач просить суд стягнути з відповідача 1198,62 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткової проплати, у тому числі - за період з 17.04.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1878,56 грн., з 24.04.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1350,28 грн., з 01.05.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1111,00 грн.

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.4 договору строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить 3 (три) роки.

Тим же п. 5.4 договору встановлено, що вказане застереження до договору є договором про встановлення сторонами строку позовної давності.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р., якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З урахуванням викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 277,83 грн., у тому числі - за період з 17.04.2013 р. до 17.10.2013 р. на суму 1878,56 грн. в сумі 132,00 грн., з 24.04.2013 р. до 24.10.2013 р. на суму 1350,28 грн. в сумі 68,25 грн., з 01.05.2013 р. до 01.11.2013 р. на суму 1111,00 грн. в сумі 77,58 грн., у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 24% річних в розмірі 1678,59 грн., у тому числі - за період з 17.04.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1878,56 грн. в сумі 733,72 грн., з 24.04.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1350,28 грн. в сумі 521,17 грн., з 01.05.2013 р. до 01.12.2014 р. на суму 1111,00 грн. в сумі 423,70 грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 24% (двадцять чотири проценти) річних.

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, вимога позивача про стягнення з відповідача 24% річних є обгрунтованою.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 24% річних, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним. Таким чином, вимога позивача про стягнення 24 % річних у сумі 1678,59 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-2011» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Печерська, 2, код 37360673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5, код 30384724) - 4339 (чотири тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 84 коп. основного боргу, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 83 коп. пені, 1678 (одну тисячу шістсот сімдесят вісім) грн. 59 коп. 24% річних, 1593 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 90 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 19.01.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна