Ухвала

від 15.01.2015 по справі 826/17503/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17503/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаСелянко А.О. представника відповідачаСкрипнікової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука Діджитал" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2014 року № 0008362204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 14.05.2014 року № 231 та на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Базука Діджитал" (код ЄДРПОУ 37819949) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311), за період з 01.05.2013 по 31.01.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 23.05.2014 № 1086/26-59-22-04/37819949.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ в розмірі 122189,00 грн.

В обґрунтування вказаних висновків контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2014" № 1066/26-55-22-08/38292311 від 03.04.2014, а також вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_7 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на підставі яких податковий орган за результатами перевірки позивача встановив відсутність реального здійснення господарських операцій останнього із ТОВ "Старксервіс" за період з 01.05.2013 по 31.01.2014, та як наслідок завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 122190,65 грн.

На підставі акту перевірки від 23.05.2014 № 1086/26-59-22-04/37819949 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 12.06.2014 № 0008362204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 152736,25 грн., за основним платежем - 122189,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30547,25 грн.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Базука Діджитал" належними доказами доведено факт надання ТОВ "Старксервіс" послуг щодо створення рекламного відео матеріалу - 1 відеоролик з умовною назвою "Bazooka Digital" хронометражем 30 сек. та розміщення рекламного відеоролика "Bazooka Digital" на відео-бордах України, в той же час, висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, та, як наслідок, завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 122190,65 грн., належними та допустимими доказами не доведено, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Базука Діджитал" та ТОВ "Старксервіс" (виконавець), в особі директора ОСОБА_8 було укладено договір про надання послуг № 0705СТ від 07.05.2013, згідно з яким виконавець в період дії цього договору бере на себе зобов'язання надавати замовникові послуги з проведення Рекламних кампаній замовника та/або клієнта замовника, відповідно до узгоджених і затверджених сторонами додатків до цього договору.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарської операції за вище зазначеним договором, в матеріалах справи наявні надані позивачем докази, в тому числі первинні документи: додатки до договору, акт прийому-передачі рекламного відео матеріалу - 1 відеоролик з умовною назвою "Bazooka Digital" хронометражем 30 сек. для розміщення на умовах договору, медіаплани проведення рекламної кампанії на відео-бордах України, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо розміщення рекламного відеоролика "Bazooka Digital" на віде-обордах України.

Також позивачем надано суду першої інстанції платіжні доручення проведені банком на підтвердження обставин оплати за отримані послуги, крім того, надано податкові накладні, податкову звітність, копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від

Крім цього, судом встановлено, що первинні документи від імені директора ТОВ "Старксервіс" підписані ОСОБА_8.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Старксервіс" за період з 01.05.2013 по 31.01.2014, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду справи представник відповідача на такі не посилався.

Крім того, відповідачем не заперечується, що господарський договір про надання послуг № 0705СТ від 07.05.2013 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції щодо неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Старксервіс" за перевіряє мий період, посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2014" № 1066/26-55-22-08/38292311 від 03.04.2014, а також вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі № 761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_7 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по судовій справі № 761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_7 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, зокрема, що у липні 2012 року ОСОБА_7 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_9 зареєструвати на ім'я останнього, органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311). Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_7, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикрита незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_9 погодився на таку пропозицію.

Проте, як було встановлено судом, всі первинні документи (договір, акти, податкові накладні) від імені директора ТОВ "Старксервіс" підписані ОСОБА_8, а не ОСОБА_7 чи ОСОБА_9, відносно якого не має вироку суду.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Крім того, зустрічні звірки, в силу положень п. 73.5 ст. 73 ПК України, не є перевірками і полягають у співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки підтверджує лише той факт, що її проведено не було у зв'язку з наявністю обставин, що унеможливили її проведення.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в акті імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між ТОВ "Базука Діджитал" та ТОВ "Старксервіс", факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Базука Діджитал" належними доказами доведено факт надання ТОВ "Старксервіс" послуг щодо створення рекламного відео матеріалу - 1 відеоролик з умовною назвою "Bazooka Digital" хронометражем 30 сек. та розміщення рекламного відеоролика "Bazooka Digital" на відео-бордах України, в той же час, висновки відповідача, зафіксовані в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, та, як наслідок, завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 122190,65 грн., належними та допустимими доказами не доведено, тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базука Діджитал" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 19 січня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.