Рішення

від 13.01.2015 по справі 911/5033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" січня 2015 р. Справа № 911/5033/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» , м. Сімферополь,

про стягнення 7 319,30 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Прядко М.І. , уповноважена, довіреність від 08.10.2014р. №07-70-14;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 22.10.2014р. №12/2-02-603 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір», м. Сімферополь, в якому просить суд стягнути з відповідача 7 319,30 грн. заборгованості за договором від 28.11.2012р. №u0-8-0000176493 про організацію безготівкових розрахунків, з яких: 5 595,55 грн. основного боргу, 756,25 грн. неустойки (пені), 113,60 грн. три відсотки річних від простроченої суми заборгованості, 853,90 грн. інфляційних втрат, та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов пункту 4.4. договору від 28.11.2012р. №u0-8-0000176493 про організацію безготівкових розрахунків, не повернуто на рахунок позивача грошові кошти, перераховані за договором від 28.11.2012р. №u0-8-0000176493 про організацію безготівкових розрахунків в оплату вартості товару, який був в наступному повернутий, у зв'язку з чим за відповідачем рахується сума основного боргу в розмірі 5 595,55 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня в сумі 756,25 грн., а також 3% річних в сумі 113,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 853,90 грн.

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2014р. позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/5033/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 16.12.2014р.

В судове засідання 16.12.2014р. з'явився представник позивача, який вимоги ухвали господарського суду від 26.11.2014р. виконав частково, подав витребувані судом документи та письмові пояснення від 16.12.2014р. №12/2-02-1641. Представник відповідача в судове засідання 16.12.2014р. не з'явився, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Ухвалою суду від 16.12.2014р. розгляд справи відкладено на 13.01.2015р.

В судове засідання 13.01.2015р. з'явився представник позивача, який подав письмові пояснення від 13.01.2015р. №12/2-02-111. Відповідач вимоги ухвали від 16.12.2014р. не виконав, у судове засідання 13.01.2015р. не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Як свідчить залучена до матеріалів справи копія квитанції служби доставки «Ехмото», відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства «Банк Форвард», м. Київ (далі - ПАТ «Банк Форвард»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір», м. Сімферополь (далі - ТОВ «Асоціація Таір»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 28.11.2012р. між публічним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» (банк), та товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» (організація) Договір №u0-8-0000176493 про організацію безготівкових розрахунків (за умови проведення процедури авторизації заяви співробітником банку) (далі - Договір), який регламентує здійснення співпраці та порядок взаємовідносин сторін при кредитуванні фізичних осіб з метою оплати останніми вартості придбаних у відповідача товарів.

- повідомлення - документ, що містить перелік кредитних продуктів ( їх параметри), на умовах яких надаються Кредити Клієнтам банку при купівлі товарів (для часткової або повної (на розсуд банку) їх оплати), реалізованих організацією, який направляється банком організації по віддаленим електронним засобам зв'язку, за 5 (п'ять) календарних днів до початку кредитування Клієнтів на умовах кредитних продуктів, зазначених у такому повідомленні (пункту 1.1.9 Договору);

- даний договір встановлює порядок і умови взаємодії між сторонами по організації документообігу і безготівкових розрахунків, що виникають при обслуговуванні клієнта, що придбаває в організації товар з оплатою товару за рахунок кредиту (пункт 2.1. Договору);

- підставою для продажу організацією товару з оплатою товару за рахунок кредиту є заява, оформлена відповідно до правил і договору в цілому. При цьому, банк зобов'язаний надати організації лист - зобов'язання на підтвердження свого зобов'язання переказати на поточний рахунок організації грошові кошти в оплату товару за рахунок кредиту (пункт 3.2. Договору);

- банк надає клієнтові кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта в банку за дорученнями клієнта. Після зарахування суми кредиту на рахунок клієнта, банк здійснює переказ на користь організації грошових коштів, що належать в оплату товару за рахунок кредиту (пункт 3.4. Договору);

- грошові кошти, що підлягають переказу в банк при поверненні клієнтом товару або його обміні на товар меншої вартості, переказуються організацією на рахунок банку не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту оформлення запиту на відміну операції або запиту на повернення грошових коштів, згідно правил (пункт 4.4. Договору);

- при поверненні клієнтом товару банк повертає організації суму винагороди, перераховану організацією за видачу кредиту в обумовленому розмірі (пункт 4.5. Договору);

- у випадку виконання зобов'язань пізніше строків, встановлених в підпунктах 4.2., 4.4. даного договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється на підставі письмової вимоги, що направляється однією стороною іншій (винною) стороні. Прострочення визначається як період, що починається в дату, коли переказ грошових коштів мав бути здійснений винною Стороною, і що закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку винної Сторони (пункт 6.2. Договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до Додатку №5 до Договору «Перелік кредитних продуктів банка» банком надається кредит на умовах кредитного продукту, зокрема «Grаce 15-24», для оплати вартості придбаних товарів у відповідача.

10.02.2014р. з метою часткової оплати вартості товару банк здійснив безготівковий переказ на користь відповідача грошових коштів в сумі 5 595,55 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 10.02.2014р. №1846127.

На твердження позивача, даний переказ був здійснений для оплати вартості товару - телевізору LN32+обладнання клієнтом - Ковтуном В'ячеславом Володимировичем.

Однак, 11.02.2014р. Ковтун В.В. повернув товар Організації - ТОВ «Асоціація «Таір» - та оформив документ, передбачений умовами договору при поверненні товару - запит про повернення грошових коштів у розмірі наданого на придбання товару кредиту - 6 583,00 грн., які підлягають поверненню на рахунок клієнта в Банку.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки згідно сьомого рядку Переліку кредитних продуктів банка (продукт «Grаce 15-24») 987,45 грн. із загальної суми наданого кредиту в розмірі 6 583,00 грн. були попередньо стягнуті банком з відповідача в якості комісії РКО банку, відповідно відповідач був зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів з моменту оформлення клієнтом запиту про повернення грошових коштів та повернення клієнтом товару, переказати на рахунок банку, вказаний в Договорі, грошові кошти в розмірі 6 583,00 грн. - 987,45 грн. = 5 595,55 грн.

В порушення умов Договору відповідач грошові кошти в розмірі 5 595,55 грн., в строк, передбачений договором, тобто до 14.02.2014р. не повернув.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом від 18.03.2014р. №6/4/1-05-1423, в якому просив повернути грошові кошти в розмірі 5 595,55 грн. на рахунок в ПАТ «Банк Русский Стандарт». Доказів того, що відповідач надав обґрунтовану відповідь на лист або задовольнив вимогу позивача та перерахував позивачу кошти, суду не подано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Асоціація Таір» своїх договірних зобов'язань перед ПАТ «Банк Форвард», який є правонаступником публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт», в частині повернення грошових коштів в розмірі 5 595,55 грн. в строк, визначений пунктом 4.4. Договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 595,55 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення грошових коштів в строк визначений умовами пункту 4.4. Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 756,25 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що у випадку виконання зобов'язань пізніше строків, встановлених в підпунктах 4.2., 4.4. даного договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше передбачено пунктом 6.2 Договору, відповідно до якого період прострочення визначається як період, що починається в дату, коли переказ грошових коштів мав бути здійснений винною Стороною, і закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку винної Сторони.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 113,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 853,90 грн. за період з 17.02.2014р. по 21.10.2014р.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок повернення грошових коштів встановлені пунктом 4.4. Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.5. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також встановлені постановами правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України та встановлений судом належний строк повернення коштів, суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат:

розмір заборгованостістрок оплати (п. 4.4 Договору)фактично сплачено , грн.Заявлений період простроченняпеня , грн. 3% річних , грн.Інфляційні втрати, грн. 5 595,55 14.02.2014 17.02.2014-21.10.2014 756,25 113,60 1 008,68 та встановив, що за заявлений позивачем період з 17.02.2014р. по 21.10.2014р. з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 756,25 грн., 3% річних в сумі 113,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 008,68 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 853,90 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому позов в частині стягнення 853,90 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» на користь позивача - публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» 7319,30 грн. заборгованості за Договором від 28.11.2012р. №u0-8-0000176493 про організацію безготівкових розрахунків, з яких: 5 595,55 грн. основного боргу, 756,25 грн. пені, 113,60 грн. процентів річних та 853,90 грн. інфляційних втрат. Відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 549, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, пункт 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» до товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація Таір» (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, проспект Победи, буд. 56, код ЄДРПОУ 14274391)

на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061)

5 595,55 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) основного боргу,

756,25 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень двадцять п'ять копійок) пені,

113,60 (сто тринадцять гривень шістдесят копійок) процентів річних,

853,90 грн. (вісімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто копійок) інфляційних втрат,

1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 20.01.2015р.