Рішення

від 15.01.2015 по справі 911/5038/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 911/5038/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., м. Вишневе до Приватного підприємства «Завод ЛК», Київська обл., с. Фасова про стягнення 12 444,01 грн., за участю представників:

позивача:Шемберко Т.М., довіреність №360 від 31.12.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Завод ЛК» (далі - відповідач) про стягнення 7 331,91 основного боргу, 3 424,97 грн. пені, 624,11 грн. 3% річних, 1 063,11 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 12 444,01 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №645 від 16.08.2004 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.12.2014 року.

11.12.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач надав розрахунок пені, 3% річних та інфляційної складової боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.01.2015 року.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2004 року між ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (постачальник) та Приватним підприємством «Завод ЛК» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 645, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1. додатку 2 до договору про постачання електричної енергії № 645 від 16.08.2004 року, оплату авансового платежу за активну електроенергію, що споживатимуть струмоприймачі, які відносяться до аварійної (екологічної) броні в наступному після поточного періоді в 5 денний термін після дати зазначеної в платіжному документі.

Відповідно до п. 9.5. договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004 року. Договір уважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з листопада 2010 року по лютий 2012 року виникла заборгованість за спожиту електроенергію, яка станом на час розгляду справи складає 7 331,91 грн.

Поясненнями позивача, поданим позивачем рахунком за активну електроенергію, звітом про використану електроенергію, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором електричної енергії на суму 7 331,91 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією електричною енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту активну електричну енергію у сумі 7 331,91 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої активної електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за спірним договором у сумі 7 331,91 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 331,91 грн. основного боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 1 063,11 грн. та 3 % річних в розмірі 624,11 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого природного газу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 3 424,97 грн. за період з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року)

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.- 2.2.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 877,83 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару в позові слід відмовити.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 461,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Завод ЛК» (08044, Київська обл., с. Фасова, вул. Колгоспна, 4, корп. Г, код 33016080) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, №2-Б, код 23243188) 7 331 (сім тисяч триста тридцять одну) грн. 91 коп. боргу, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 11 коп. 3% річних, 1 063 (одну тисячу шістдесят три) грн. 11 коп. інфляційної складової боргу, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 83 коп. пені, 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20.01.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак