Рішення

від 22.12.2014 по справі 922/5411/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р.Справа № 922/5411/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "РН-Карт Україна", м. Київ до ТОВ "ТТК Формат-сервіс" про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Рубаник Ю.В., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "РН-Карт Україна" про стягнення з ТОВ "ТТК Формат-сервіс" суми боргу у розмірі 5 177,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "зі спливом терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

01 липня 2013 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТНК-ТРАНС» (позивач по справі) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТТК ФОРМАТ-СЕРВІС» (відповідач по справі) було укладено Договір поставки № 010713К разом із Додатками.

Згідно п. 2.1. Договору позивач зобов'язався здійснювати постачання палива та/або надавати послуги відповідачу на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а відповідач зобов'язався приймати таке паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього Договору. Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток (п. 2.2. Договору).

Відповідно до рішення засновників TOB «ТНК-ТРАНС» було внесено зміни до Статуту Товариства щодо його найменування та 16 січня 2014 року зареєстровано змінену назву - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РН-КАРТ УКРАЇНА». При цьому код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер, юридична та поштова адреси Товариства залишилися незмінними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2014 року. Оскільки зміна найменування юридичної особи не тягне за собою її припинення згідно діючого законодавства, TOB «РН-КАРТ УКРАЇНА» має всі права та обов'язки TOB «ТНК- ТРАНС» та є Позивачем за даною позовною заявою.

На виконання Договору Позивачем було поставлено та передано у власність Відповідача товар на загальну суму 977 645,03 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з положень п. 2.3. Договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором Сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання - передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого Відповідачеві палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Petrol (виробником даного програмного забезпечення є «ДП центр автоматичної ідентифікації» дочірнє підприємство фірми «Нові комп'ютерні технології» м. Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Згідно п. 4.3. Договору Відповідач зобов'язався не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи акта приймання - передачі палива та/або послуг у звітному періоді підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою Позивача, підписати повноважною особою та скріпити печаткою Відповідача та направити один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг або вмотивовану відмову від їх підписання. Невиконання Відповідачем зобов'язань з підписання та направлення Позивач видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг у встановлені Договором строки, або неотримання Позивачем від Відповідача мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою Відповідача з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання-передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Відповідно до п. 4.1. Договору, Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати Позивачу вартість палива/послуг.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається Відповідачем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг (розмір якого встановлено п. 1.6. Договору). Згідно п. 6.10. Договору в разі отримання Відповідачем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, Відповідач зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Позивача протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату відповідно до п. 6.2. Договору.

Таким чином, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 977 645,03 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було сплачено 972 750,00 грн., отже відповідачем частково було несплачено грошові кошти за поставлений Товар за видатковою накладною №18147 від 31.08.2014 року у розмірі 4 895,03 грн.

З метою досудового врегулювання на адресу відповідача позивачем була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості, але відповідач залишив її без розгляду та виконання.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 4 895,03 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем п. 6.10. Договору, останній сплачує на користь Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 147,79 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 17,30 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 117,48 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК Формат-Сервіс" (код ЄДРПОУ 38412816, юридична адреса: 64400, Харківська область, Зачепилівський район, селище міського типу Зачепилівка, вулиця Радянська, будинок 80) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РН-КАРТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32489155, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11) суму основного боргу у розмірі 4 895,03 грн., пеню в сумі 147,79 грн., інфляційні в сумі 117,48 грн., 3% річних в сумі 17,30 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/5411/14