Рішення

від 10.12.2014 по справі 522/5108/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5098/14

Справа № 522/5108/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 27.03.2014 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення шкоди , яка згодом уточнила позовні вимоги 12.05.2014 року, до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди у розмірі 18 369,83 грн., моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 04.09.2013 року о 17 год. 10 хв. в м. Одесі на пр. Добровольського відбулася ДТП за участю автомобіля «Даф», д./з. НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Міцубісі», д./н. НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень вказаних авто. Винною у ДТП особою є ОСОБА_2 згідно постанови суду. Згідно рахунку-фактури та акту виконаних робіт № 039 від 28.11.2013 року спеціалізованого підприємства МПП «Юком» вартість ремонту її автомобіля складає 41 907 грн.. З метою отримання страхового відшкодування вона звернулася до страхової компанії та надав усі необхідні для цього документи. Страхова компанія сплатила на її користь страхове відшкодування у розмірі 19 000 грн. згідно страхового акту. Однак вказаної страхової виплати не вистачило на відновлення її автомобіля у зв'язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою повинна бути стягнута з відповідача. Також, у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона зазнала моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, завданих у зв'язку з пошкодженням її майна.

В судове засідання 10.12.2014 року позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, але її представник ОСОБА_4 (діє на підставі ордеру серії ОД № 186218 від 08.05.14) надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с.87,92), причин неявки суду не сповістив, чим позбавив суд можливості вислухати його думку по суті. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надано.

В судове засідання не з'явилася третя особа ОСОБА_3, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином у встановленому порядку, причин неявки суду не сповістила, чим позбавила суд можливості вислухати її думку по суті. Заяви про розгляд справи за її відсутності суду не надано.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у його відсутність, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у порядку ст.ст.. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2013 року о 17 год. 10 хв. в м. Одесі на пр. Добровольського відбулася дорожньо-траснпортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Даф», д./з. НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Міцубісі», д./н. НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_3 (надалі третя особа), що призвело до механічних пошкоджень вказаних авто та підтверджується Довідкою про ДТП від 08.09.2013 року, виданою ДАІ (а.с.9).

Автомобіль «Міцубісі», д./н. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (надалі позивачка) згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 (а.с.8).

Винною у скоєнні зазначеної ДТП особою визнано ОСОБА_2, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ від 30.10.2013 року (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи була застрахована у НАСК «Оранта» (надалі страховик), згідно полісу № АС 1105586, термін дії якого починається з 10.04.2013 року та діє до 09.04.2013 року.

Відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого.

Учасники вказаної ДТП сповістили страховика про цей випадок.

Згідно п.34.1. ст. 34 Закону - Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно п.34.2. ст. 34 Закону - протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно рахунку-фактури № 39 від 28.11.2013 року та акту виконаних робіт № 039 від 28.11.2013 року МПП «Юком» (код ЄДРПОУ 30747281), яке як зазначає у позові позивачка є спеціалізованим підприємством з відновлення тотожних автомобілів, вартість ремонту її автомобіля складає 41 907 грн.. (а.с.11-12).

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що при огляді пошкодженого автомобіля позивачки були присутня винна у ДТП особа та представник страховика.

При цьому, розмір завданої матеріальної шкоди страховиком та відповідачем не оспорювався, не був визнаний недійсним. Також, з боку страховика та відповідача не було надано ніяких заперечень з зазначеного розміру матеріальної шкоди.

15.11.2013 року позивачка надала страховику заяву на виплату страхового відшкодування (а.с.69). Також, позивачка надала страховику усі необхідні для виплати документи.

Судом встановлено, що страховик визнав страховим випадком вказану ДТП, яка сталася 04.09.2013 року, склав страховий акт за № ОЦВ-13-11552/1 від 06.05.2014 року та прийняв рішення про виплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 19 000 грн. (а.с.72). Розрахунок страхового відшкодування міститься у матеріалах справи (а.с.71).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами ст. 16 Закону України № 85/96 ВР від 07.03.1996 року «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст. 988 ЦК України, що також дублюється п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» - страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п.35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно абзацу 5 п.36.2 ст. 36 вказаного Закону, у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення .

Відповідно до абзацу 1 п.36.2 ст. 36 вищевказаного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

23.01.2014р. НАСК «Оранта» надіслала ОСОБА_1 лист, яким згідно авто товарознавчого дослідження №ВН 0866 ВА-08.10/5 дод.2 від 08.10.13р. матеріальний збиток завданий ТЗ склав 24 047,17 грн. та мінусом франшизи 510 грн. їй найближчим часом буде здійснено оплату страхового відшкодування у розмірі 23 537,17 грн.(а.с.18-19).

Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді між позивачкою та страховиком 29.04.2014 року була укладена угода про припинення зобов'язання, за якою страховик зобов'язався виплатити на користь позивачки страхове відшкодування у розмірі 19 000 грн. частками у строк до 06.06.2014 року (а.с.73). На момент розгляду справи позивач підтвердив про виплату страховиком вказаних коштів. Згідно ухвали суду від 12.08.2014р провадження в частині позовних вимог до НАСК «Оранта» закрито.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що страховик виплатив на користь позивачки страхове відшкодування у розмірі 19 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 12 700 грн. (а.с.74,75) та не заперечується з боку позивачки.

Проте позивачка в позові зазначає, що вказаної суми страхового відшкодування не вистачає на відновлення її автомобіля, так як МПП «Юком» (код ЄДРПОУ 30747281) визначило вартість ремонту її автомобіля у розмірі 41 907 грн..

При цьому позивачка різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою( яка в позові зазначалась як 23 537,17 грн. , згідно позовних вимог просила стягнути у розмірі 18 369,83 грн., з відповідача, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, якою встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідач був обізнаний про розгляд вказаної справи у судовому порядку, проте за весь час її розгляду так і не скористався своїм правом на захист і не надав суду заперечень чи будь-яких доказів щодо необґрунтованості позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що відповідач не надав заперечень на позовні вимоги позивачки, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди у розмірі 18 369,83 грн..

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., яка їй була завдана внаслідок ДТП, то суд вважає за необхідне відмовити у цих вимогах у повному обсязі, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зі змісту п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що позивачка під час ДТП не перебувала у своєму автомобілі та відповідно у зв'язку з цим їй не могла бути нанесена моральна шкода. Шкода, яка полягає у душевних стражданнях позивачки та, як зазначає позивачка, була нанесена їй у зв'язку з пошкодженням її майна не підтверджена ніякими доказами та її розмір нічим необґрунтований.

Отже, враховуючи вищенаведене суд вважає, що моральна шкода не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 5 000 грн. то суд вважає, що ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 84 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Судом встановлено, що позивачка 10.03.2014 року уклала з адвокатом ОСОБА_4 Договір № 10/03/14 (а.с.54).

У частині 5 вказаного договору зазначено, що порядок, строки і розміри оплати адвоката визначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору. При цьому з боку позивачки не надано суду жодних доказів про те, що вона сплатила на користь адвоката кошти у розмірі 5 000 грн. за надання їй правової допомоги по справі за її позовом. Крім того, розмір правої допомоги взагалі не обґрунтований та не підтверджений ніякими доказами (розрахунками), тощо.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України, ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом для захисту своїх прав, позивачка понесла витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, та судовий збір у сумі 198 грн. , що підтверджується квитанцією № 6322.752.1 від 26.03.2014 року та від 07.04.2014р. (а.с.1, 36). Також, позивачка понесла витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 копійок, що підтверджується квитанцією № 6322.752.3 від 26.03.2014 року (а.с.20) та при поданні збільшення позовних вимог на суму 121,80 грн.(а.с.46).

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Як вбачається, суд задовольняє вимоги позивача у розмірі 18 369,83 грн., тому враховуючи положення ч.1 ст. 88 ЦПК України суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 243,60 грн., так як це мінімальна сума судового збору, яка сплачується за подачу до суду позовів даної категорії.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.. 1, 3, 4, 10, 11, 15, 56, 57, 60, 61, 64, 84,88, ч.4 ст.169, 179, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України; ст.ст.. 1, 2, 11, 15, 16, 22, 23, 610,1167, 1187,1194 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2) матеріальну шкоду у розмірі 18 369 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 83 копійки .

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України

Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: Домусчі Л.В.

10.12.2014