Ухвала

від 14.01.2015 по справі 240/721/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/598/15 Головуючий у 1 інстанції: Щербак Ю.В.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Казацький хутір Матвєєва» на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 листопада 2014 року за позовом Приватного підприємства «Казацький хутір Матвєєва» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ПП «Казацький хутір Матвєєва» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В позові зазначав, що з 2010 року підприємство обробляло земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,9625 га, яка належить ОСОБА_3 та була передана власником в оренду, строком на 5 років.

Відповідач наперед за час оренди отримав орендну плату в розмірі 5000 грн.

Навесні 2012 року приватне підприємство на земельних ділянках, що знаходились в оренді, в тому числі і ділянки ОСОБА_3, засіяло соняшник, а в липні 2012 року відповідач звернувся до суду з позовом про звільнення його земельної ділянки. Не дочекавшись рішення суду, ОСОБА_3 у жовтні 2012 року самовільно скосив засіяний підприємством соняшник зі своєї ділянки та частково - з орендованої ділянки іншого орендодавця, загальною площею 5,98 га, завдавши орендарю матеріальної шкоди в сумі 39889,5 грн.

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідача у відшкодування завданої матеріальної шкоди 39889,5 грн. та судові витрати.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 12 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПП «Казацький хутір Матвєєва» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статті 407 ЦК України якою передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач) та на статтю 1166 ЦК України - якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Також суд застосував приписи статті 125 ЗК України згідно якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, статті НОМЕР_2 цього Кодексу, якою встановлено способи захисту прав на земельну ділянку та на статті 5, 14 Закону України «Про оренду землі», якими визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, а договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відмовивши в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач користувався земельною ділянкою, яка належить відповідачу ОСОБА_3 без достатніх правових підстав, оскільки договір оренди сторонами не укладався, крім того, є рішення Олександрівського районного суду Донецької області суду від 23.10.2012 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 припинити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці розміром 4,9625 га, кадастровий № 1420386800:01:000:0278, що розташована за межами населеного пункту Карповка Олександрівського району Донецької області та належить ОСОБА_3, прибрати з цієї земельної ділянки сільськогосподарську техніку та звільнити її. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

Основний довід апеляційної скарги позивача - ПП «Козацький хутір Матвєєва»- полягає в тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що не зважаючи на належність земельних ділянок іншим особам, соняшник, який там був засіяний з письмових дозволів їх власників, належав виключно позивачеві.

Цей довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,9625 га, що розташована за межами населеного пункту Карповка Олександрівського району Донецької області, кадастровий № 1420386800:01:000:0278, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 575867, виданого головою Олександрівської райдержадміністрації 23 листопада 2011 року на підставі розпорядження голови Олександрівської райдержадміністрації від 19 липня 2011 року № 247 та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 142038681000169 (а. с. 39).

1 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до директора ПП «Козацький хутір Матвєєва» з письмовою заявою про надання ним в оренду земельної ділянки, площею 4,96 га строком на 10 років, починаючи з 1 серпня 2010 року (а. с. 68).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що сторонами не заперечується, що ПП «Козацький хутір Матвєєва» на підставі заяви ОСОБА_3 використовувало спірну земельну ділянку, навесні 2012 року на земельній ділянці було посіяно насіння соняшника. Договір оренди сторонами не укладався.

23 жовтня 2012 року Олександрівським районним судом ухвалено рішення, що набрало законної сили 5 листопада 2012 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 припинити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці розміром 4,9625 га, кадастровий № 1420386800:01:000:0278, що розташована за межами населеного пункту Карповка Олександрівського району Донецької області та належить ОСОБА_3, прибрати з цієї земельної ділянки сільськогосподарську техніку та звільнити її (а. с. 8-9).

02 жовтня 2012 року ОСОБА_3, не дочекавшись судового рішення, скосив соняшник з належної йому на праві власності земельної ділянки, та використав зібраний врожай за власним розсудом. Такі обставини були встановлені під час кримінального провадження, яке було порушено 16 жовтня 2012 року за заявою ПП «Козацький хутір Матвєєва».

Судом першої інстанції були досліджені матеріали кримінальної справи, на яку посилається апелянт. Згідно постанови про закриття провадження від 8 квітня 2013 року, ОСОБА_3 пояснив, що в кінці квітня 2012 року він звернувся до ПП «Козацький хутір Матвєєва» з вимогою припинити проводити польові роботи на його земельній ділянці, але директор підприємства нагадав йому про їх домовленість щодо оренди та засіяв спірну ділянку соняшником. Тоді ОСОБА_3 пересіяв соняшник та 2 жовтня 2012 року зібрав комбайном отриманий врожай (а. с. 4-5).

В судовому засіданні відповідач дав аналогічні пояснення, а представники позивача наполягали, що ОСОБА_3 не пересівав поле взагалі, а лише 2 жовтня 2012 року самовільно скосив врожай не лише на належній йому ділянці, а ще й на частині ділянки, що належить ОСОБА_4 та передана нею в оренду ПП «Козацький Хутір Матвєєва».

Суд посилався на матеріали кримінального провадження, зокрема, на акт обстеження земельних ділянок біля с. Карпівка від 10 жовтня 2012 року, в якому зазначено, що земельні ділянки, зокрема, лот НОМЕР_1 (що належить ОСОБА_3 та лот НОМЕР_2 (що належить ОСОБА_4.) засіяні соняшником одним масивом, в одному напрямку і без пересівів (а. с. 4-7; 23-24).

Судом першої інстанції допитані свідки та досліджені письмові докази, з яких вбачається, що на полі (лот № НОМЕР_1 ), площею 5,98 га скошений соняшник (а. с. 53).

З урахуванням площі земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 - 4,9625 га, решта скошеного поля знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 (лот НОМЕР_2), що встановлено матеріалами кримінального провадження та не оспорюється сторонами.

За довідкою відділу Держкомагенства в Олександрівському районі від 4 листопада 2014 року № 1334-02/846, земельна ділянка за номером НОМЕР_2 ( згідно схеми паювання земель колишнього КСП ім. «Б.Хмельницького») належить ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 363141, проте, як видно з матеріалів справи, договір оренди цієї земельної ділянки між ОСОБА_4 та ПП «Козацький хутір Матвєєва» за № 3558 укладено сторонами 07.12.2012 року; договір зареєстрований відділом Держкомзему в Олександрівському районі (за № 1412038684003558) 07 грудня 2012 року - тобто, після вказаних подій (а. с. 42-56).

Судом взято до уваги пояснення ОСОБА_4, надані нею в засіданні суду першої інстанції, з яких вбачається, що вона за усною домовленістю передала належну їй земельну ділянку в оренду ПП «Козацький хутір Матвєєва» в 2010 році. Договір оренди уклали та зареєстрували в грудні 2012 року за домовленістю сторін. Договір уклали та зареєстрували в грудні 2012 року. Влітку 2012 року її земельною ділянкою фактично користувалося приватне підприємство, тому вона не цікавилась, хто саме скосив з її земельної ділянки частку врожаю соняшника.

Представники позивача вважають, що ПП «Козацький хутір Матвєєва» з 2010 року правомірно володів земельними ділянками, що належать ОСОБА_3, ОСОБА_4 - як орендар - на підставі заяв власників цих ділянок.

Згідно статті 5 Закону України «Про оренду землі», орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

За статтею 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а тому для отримання права користування земельною ділянкою не може бути достатнім лише наявність заяви власника про згоду передачі землі в оренду .

З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в період з весни по осінь 2012 року ПП «Козацький хутір Матвєєва» фактично користувалося земельними ділянками власників без укладання договорів оренди, що суперечить вимогам закону, тобто, користувалося земельними ділянками, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без достатніх правових підстав.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відмовивши в задоволенні позову про відшкодування шкоди, суд першої інстанції правильно вказав, що позивач, який не є належним землекористувачем, не має підстав вимагати відшкодування збитків, пов'язаних з використанням спірних земельних ділянок.

Також апелянт посилається на те, що в кримінальній справі встановлено факт, що земельну ділянку засіяно Приватним підприємством за згодою ОСОБА_3, що судом не враховано, що дії ОСОБА_3, який скосив врожай соняшника, належний позивачеві, є неправомірними.

Цей довід апеляційної скарги є неспроможним.

Зі змісту позовної заяви та з пояснень представників позивача в ході розгляду справи видно, що правовою підставою для відшкодування майнової шкоди представники позивача зазначали положення частини 1 статті 1166 ЦК України та посилаючись на кримінальну справу, матеріали якої були досліджені судом першої інстанції, вважали доведеним, що майнова шкода Приватному підприємству завдана неправомірними діями відповідача ОСОБА_3, який скосив врожай соняшника, а тому розмір шкоди дорівнює вартості скошеного ним соняшника.

Так, частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, з матеріалів кримінальної справи, які були досліджені в засіданні суду першої інстанції та копії яких наявні в цій справі, вбачається, що в постанові про закриття кримінального провадження від 05 листопада 2013 року вказано, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки кримінального правопорушення, в зв'язку з чим кримінальне правопорушення закрите (а. с. 4-5 ). З огляду на вищевикладене висновок суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Інші доводи апеляційної скарги не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права, а тому судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Казацький хутір Матвєєва» відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: