Рішення

від 12.01.2015 по справі 908/4795/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/123/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 Справа № 908/4795/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4795/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ

до відповідача: Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету, м. Бердянськ

про стягнення 37340,84 грн.

за участю представників:

від позивача - Дігтяренко В.С., довіреність № 2 від 05.01.15 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на потреби опалення в сумі 20411,81 грн., пені в сумі 15833,52 грн., трьох процентів річних в сумі 195,65 грн. та інфляційних витрат в сумі 899,86 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 1193 від 30.08.2012 року.

02.12.2014 року на адресу суду від відповідача у справі надійшов лист № 234 від 28.11.2014 року, в якому останній повідомляє, що станом на 28.11.2014 року ним не отримано копію позову Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення заборгованості в сумі 20411,81 грн. Разом з тим, у зв'язку з перебігом заліково-екзаменаційної сесії в інституті, що унеможливлює його явку в судове засідання 02.12.2014 року просить слухання справи перенести та зобов'язати позивача надати копію позовної заяви.

До господарського суду 02.12.2014 року від позивача у справі надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 29 від 14.01.2014 року «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів», які введено в дію з 01 січня 2014 року, встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 50,70 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 637,90 грн. за 1 Гкал. При цьому вказує, що подальша зміна тарифу відбулась за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 145 від 08.04.2014 року «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів», які введено в дію з 26 квітня 2014 року, яким встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 54,08 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 800,50 грн. за 1 Гкал. Разом з тим, позивач зазначає, що кількість відпущеної відповідачу теплової енергії визначається згідно показань приладів обліку теплової енергії, встановлених у останнього. Крім того, вказує, що згідно договору ним були виписані рахунки-акти виконаних робіт за березень - вересень 2014 року та здано їх відповідачу під розпис, а рахунки-акти за серпень та вересень 2014 року надіслано на адресу відповідача у зв'язку з неотриманням їх особисто. Позивач зазначає, що 19.09.2014 року направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, яка була отримана останнім 23.09.2014 року, однак відповіді на неї з боку останнього не отримав. Поряд з цим, вказує, що 26.11.2014 року між ним та відповідачем був підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки взаємних розрахунків за договором № 1193 від 30.08.2012 року за період з березня 2014 року по вересень 2014 року. Однак, позивач повідомляє, що станом на день підписання пояснень до позовної заяви заборгованість відповідачем не погашена.

16.12.2014 року на адресу суду від відповідача у справі надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній не погоджується з розрахунком нарахованої позивачем пені та просить зменшити її розмір відповідно до Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ. Крім того відповідач просить розглянути справу без його участі, оскільки фінансовий стан інституту не дозволяє оплатити відрядження його представника до Запоріжжя.

До початку судового засідання 12.01.2015 року від позивача надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній стосовно направлення відповідачу рахунків-актів виконаних робіт повідомляє, що рахунки-акти виконаних робіт за серпень та вересень 2014 року були надіслані на адресу відповідача, зокрема 15.09.2014 року рахунок-акт за серпень та 10.10.2014 року рахунок-акт за вересень, у зв'язку з неотриманням їх особисто. Разом з тим, вказує, що інші рахунки-акти за спірний період здавалися відповідачу під розпис, що підтверджується підписами останнього. Також позивач зазначає, що після подання позову до суду та порушення провадження у справі відповідачем було проведено часткове погашення боргу за поставлену теплову енергію, а саме: 29.12.2014 року в сумі 1000,00 грн., в підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 438 від 29.12.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2015 року не з'явився.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Позивачем надано суду витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.11.2014 року (а. с. 45 - 47), зі змісту якого вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 71112, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Урицького, буд. 3-Д, корпус 2.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 30.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж", далі Постачальник, та Бердянським інститутом державного та муніципального управління Класичного приватного університету, далі Споживач, був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 1193, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача, а Споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку.

Згідно з п. п. 1.3., 1.4. Договору сторони дійшли згоди про те, що вони зобов'язуються керуватися діючими законами, нормативами, нормами, стандартами, порядками і правилами. Кількість теплової енергії, що відпускається Постачальником Споживачеві для опалення визначається на підставі проектних теплових навантажень, наданих Споживачем, з урахуванням довголітніх температур зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду. Тривалість опалювального сезону 168 діб. Проектне теплове навантаження на опалення організації 53501 ккал/година, орієнтовно відпуск теплової енергії складе 104,969 Гкал.

Пунктом 3.1.0. Договору передбачений обов'язок Споживача здійснювати оплату в строки встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Умовами п. 4.1., 4.3., 4.5. - 4.7. Договору визначено, що кількість теплової енергії, відпущеної Споживачеві, визначається згідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленому у Споживача. Споживач, який має прилад обліку, повинен вести журнал обліку споживання теплової енергії - документ з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками та щомісячно письмово надавати інформацію про фактичне споживання теплової енергії кожного першого числа поточного місяця. Встановлення приладів обліку теплової енергії та їх експлуатація здійснюється Споживачем. Розрахунки за теплову енергію проводяться за діючими на день оплати тарифами (цінами). Тарифи встановлені на день укладання Договору рішенням виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14 лютого 2012 року «Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» для бюджетних організацій та інших споживачів». Тариф на теплову енергію з 1 березня 2012 року становитиме:

- плата за 1 Гкал спожитої теплової енергії (в опалювальний період) становить 717,16 грн./з ПДВ;

- плата за приєднане теплове навантаження в місяць протягом року (абонентська плата) за 1 тис. ккал/годину становить 52,34 грн./з ПДВ. Плата за приєднане теплове навантаження провадиться щомісяця протягом року, незалежно від кількості спожитої теплової енергії. Плата за фактично спожиту теплову енергію провадиться в опалювальний період. Кількість і вартість теплової енергії, зазначені в договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від фактичної температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду та тарифів, затверджених в установленому порядку. Вартість теплової енергії та приєднаного теплового навантаження на серпень 2012 року - липень 2013 року становить 108882-00 грн.

Відповідно до п. 4.8. - 4.11. Договору Споживач має право вносити авансовий платіж:

- за приєднане теплове навантаження (абонплата) за місяць;

- за постачання теплової енергії згідно розрахунку по місяцям.

Рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем. На вимогу Постачальника проводиться обов'язкова звірка взаєморозрахунків за використану теплову енергію з оформленням акту звірки взаєморозрахунків. Споживач зобов'язаний підписати його і повернути на адресу Постачальника протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання. У разі розбіжностей по акту звірки взаєморозрахунків Споживач зобов'язаний представити Постачальникові мотивовані заперечення. При не отриманні Постачальником підписаного акту звірки взаєморозрахунків або мотивованого (з додатком доказів) заперечення в 10-денний термін з моменту отримання акту звірки Споживачем, даний акт звірки взаєморозрахунків вважається узгодженим Споживачем в редакції Постачальника і юридично підтверджує дійсний стан розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.12. Договору сторони узгодили, що у випадку відсутності у платіжному документі Споживача у реквізиті «призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, кошти, перераховані Споживачем за теплову енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього Споживача згідно даного Договору з найдавнішим терміном її виникнення.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що умови даного договору розповсюджуються на відносини, що виникли з 01.08.2012 року і діють до 31.12.2012 року та вважаються пролонгованими на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії між сторонами не буде підписано угоду про припинення дії цього договору.

Докази підписання сторонами угоди про припинення дії договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 8.1. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав у повному обсязі свої зобов'язання зі своєчасної оплати за отриману теплову енергію, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з березня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 20411,81 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період березня 2014 року по вересень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 23411,81 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень та заперечень рахунками-актами виконаних робіт, зокрема:

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.03.2014 року за березень 2014 року на суму 6240,09 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 2705,07 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.05.2014 року за травень 2014 року на суму 2893,33 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року на суму 2893,33 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.07.2014 року за липень 2014 року на суму 2893,33 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.08.2014 року за серпень 2014 року на суму 2893,33 грн.;

- рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.09.2014 року за вересень 2014 року на суму 2893,33 грн.

Втім, рахунки-акти виконаних робіт за серпень 2014 року та вересень 2014 року відповідачем не підписувалися. Разом з тим, в письмових поясненнях позивач повідомив, що рахунки-акти за серпень та вересень 2014 року були надіслані на адресу відповідача, у зв'язку з їх неотриманням останнім особисто, що підтверджується наданими ним засвідченими копіями фіскального чеку від 15.09.2014 року та списку згрупованих поштових відправлень від 10.10.2014 року (а.с. 56, 57). Відповідач зі свого боку будь-яких заперечень стосовно неотримання вказаних рахунків-актів виконаних робіт або неотримання теплової енергії за вказаний в них період не заявляв, відтак вони є підставою для проведення розрахунків та підлягають оплаті.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата спожитої теплової енергії за договором на загальну суму 3000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, зокрема:

- платіжним дорученням № 311 від 04.07.2014 року на суму 1000,00 грн., яка зарахована позивачем в оплату боргу за травень 2014 року;

- платіжним дорученням № 317 від 09.07.2014 року на суму 1000,00 грн., яка зарахована позивачем в оплату боргу за червень 2014 року;

- платіжним дорученням № 335 від 04.08.2014 року на суму 1000,00 грн., яка зарахована позивачем в оплату боргу за червень 2014 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в процесі розгляду даної справи була здійснена часткова оплата боргу за договором в сумі 1000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 438 від 29.12.2014 року з призначенням платежу: «абонплата за опалення згідно рахунка № 1193 від 31.05.2014 року». Отже, відповідно до призначення платежу відповідачем була здійснена часткова оплата боргу за травень 2014 року. Однак вказані дії вчиненні відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем частково проведений розрахунок за спожиту теплову енергію за вказаним Договором, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету щодо стягнення з останнього заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1000,00 грн., слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат залишок боргу відповідача за спожиту теплову енергію станом на час прийняття рішення у справі складає 19411,81 грн., який не оплачений.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.04.2014 року до 01.11.2014 року в сумі 15833,52 грн. на підставі п. 5.3.4. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг Споживач сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш ніж 100 % суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду. В обґрунтування розміру закріпленої в договорі та нарахованої до стягнення пені позивач посилається на застосування до правовідносин сторін спеціального нормативного акта, а саме: Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.04.2014 року до 01.11.2014 року в сумі 195,65 грн. та інфляційні втрати за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 899,86 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем, а наявність заборгованості за надані за договором послуги в сумі 19411,81 грн. підтверджено матеріалами справи, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат боргу.

Матеріали справи свідчать, що позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії у встановлений договором строк, звернувся до останнього з вимогою про сплату боргу № 2526 від 19.09.2014 року, в якій пропонував терміново до 01 жовтня 2014 року сплатити заборгованість за період з березня по серпень 2014 року в сумі 15718,48 грн. Відповідач вказану претензію отримав, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.09.2014 року, однак обов'язок з оплати заборгованості позивачу не виконав, відповіді на вимогу не надав.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення в повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію та наявність заборгованості в сумі 19411,81 грн., яка підтверджена виставленими до оплати рахунками-актами виконаних робіт за період з березня 2014 року по вересень 2014 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач визнав наявність заборгованості за договором за період з березня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 20411,81 грн., про що свідчить підписаний ним з позивачем акт звіряння взаємних розрахунків від 26.11.2014 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с. 50). Натомість доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду відповідач не надав.

За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію на потреби опалення за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 1193 від 30.08.2012 року підлягають задоволенню частково в сумі 19411,81 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами ч. 1 ст. 231 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії з посиланням на приписи ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» на підставі п. 5.3.4. Договору в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за загальний період з 21.04.2014 року до 01.11.2014 року на загальну суму 15833,52 грн. При цьому, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що вона нарахована за загальний період з 21.04.2014 року по 31.10.2014 року включно, що безпосередньо в судовому засіданні 12.01.2015 року підтвердив представник позивача, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Так, нормою, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686/ХІV від 20.05.1999 року, який встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій, визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 року до комунальних послуг віднесені послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення, тому до правовідносин, які склалися між сторонами за договором, в частині визначення розміру пені застосовуються положення саме Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» як спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Вказана позиція також викладена в абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Разом з тим у вказаному абзаці постанови Пленуму також зазначено, що нарахування пені не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання. Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунками-актами виконаних робіт на оплату спожитої теплової енергії за червень та серпень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаних рахунків-актів припадає на вихідні дні, а саме 20.07.2014 року та 20.09.2014 року відповідно. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство" за рахунками-актами виконаних робіт, в яких допущені помилки.

Пеня за рахунками-актами виконаних робіт № 1193 від 30.06.2014 року та від 31.08.2014 року розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року, строк оплати якої настав 20.07.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.07.2014 року, прострочка виникла з 22.07.2014 року, з врахуванням часткової оплати відповідачем боргу 09.07.2014 року в сумі 1000,00 грн. та 04.08.2014 року в сумі 1000,00 грн.

- за період з 22.07.2014 року по 03.08.2014 року (13 днів прострочення) 1 % від залишку боргу в сумі 1893,33 грн. пеня складає 246,13 грн.;

- за період з 04.08.2014 року по 31.10.2014 року (89 днів прострочення) 1 % від залишку боргу в сумі 893,33 грн. пеня складає 795,06 грн.

Таким чином, разом розмір пені за рахунком № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року складає 1041,19 грн.

2) на заборгованість за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.08.2014 року за серпень 2014 року, строк оплати якої настав 20.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.09.2014 року, прострочка виникла з 23.09.2014 року,

- за період з 23.09.2014 року по 31.10.2014 року (39 днів прострочення) 1 % від суми 2893,33 грн. пеня складає 1128,40 грн.

Розрахунок пені за рахунками-актами виконаних робіт № 1193 від 31.03.2014 року, 30.04.2014 року, 31.05.2014 року, 31.07.2014 року та 30.09.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 15756,73 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення з Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету пені підлягають задоволенню частково в сумі 15756,73 грн.

Стосовно заперечень відповідача щодо нарахованої позивачем пені та клопотання про зменшення розміру пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» шляхом обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ слід зазначити наступне.

Умовами абзацу 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв ", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 року послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення є комунальними послугами, тому до правовідносин, які склалися між сторонами за договором, в частині визначення розміру пені застосовуються положення саме спеціального нормативного акта, тобто Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Відтак, оскільки правовідносини сторін в частині відповідальності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги регулюються нормами спеціального закону, а отже положення Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» до них не застосовуються, клопотання відповідача про зменшення розміру пені шляхом обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ не підлягає задоволенню.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом та надав суду контр розрахунок пені, сума якої, на його думку, повинна бути нарахована.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.04.2014 року до 01.11.2014 року в сумі 195,65 грн. та інфляційні втрати за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 899,86 грн. При цьому, з наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних вбачається, що вони нараховані за загальний період з 21.04.2014 року по 31.10.2014 року включно, що безпосередньо в судовому засіданні 12.01.2015 року підтвердив представник позивача, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунками-актами виконаних робіт на оплату спожитої теплової енергії за березень, червень та серпень 2014 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаних рахунків-актів припадає на вихідні дні, а саме 20.04.2014 року, 20.07.2014 року та 20.09.2014 року відповідно. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство" за рахунками-актами виконаних робіт, в яких допущені помилки.

Три проценти річних за рахунками-актами виконаних робіт № 1193 від 31.03.2014 року, 30.06.2014 року та від 31.08.2014 року розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.03.2014 року за березень 2014 року, строк оплати якої настав 20.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 31.10.2014 року (193 дні прострочення) від суми 6240,09 грн. три проценти річних складають 98,99 грн.;

2) на заборгованість за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року, строк оплати якої настав 20.07.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.07.2014 року, прострочка виникла з 22.07.2014 року, з врахуванням часткової оплати відповідачем боргу 09.07.2014 року в сумі 1000,00 грн. та 04.08.2014 року в сумі 1000,00 грн.

- за період з 22.07.2014 року по 03.08.2014 року (13 днів прострочення) від залишку боргу в сумі 1893,33 грн. три проценти річних складають 2,02 грн.;

- за період з 04.08.2014 року по 31.10.2014 року (89 днів прострочення) від залишку боргу в сумі 893,33 грн. три проценти річних складають 6,53 грн.

Таким чином, разом розмір трьох процентів річних за рахунком № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року складає 8,55 грн.

3) на заборгованість за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.08.2014 року за серпень 2014 року, строк оплати якої настав 20.09.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 22.09.2014 року, прострочка виникла з 23.09.2014 року,

- за період з 23.09.2014 року по 31.10.2014 року (39 днів прострочення) від суми 2893,33 грн. пеня складає 9,27 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками-актами виконаних робіт № 1193 від 30.04.2014 року, 31.05.2014 року, 31.07.2014 року та 30.09.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 194,52 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення з Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 194,52 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за кожним рахунком-актом виконаних робіт окремо за загальний період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 899,86 грн.

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем також допущені помилки, а саме не врахована сума здійснених відповідачем часткових оплат боргу, зокрема 04.07.2014 року в сумі 1000,00 грн., які зараховані в оплату боргу за травень 2014 року, 09.07.2014 року в сумі 1000,00 грн. та 04.08.2014 року в сумі 1000,00 грн., які зараховані в оплату боргу за червень 2014 року, у зв'язку з чим сума боргу за рахунками-актами № 1193 від 31.05.2014 року та від 30.06.2014 року зменшилась на суму часткових оплат. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство".

1) за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 31.05.2013 року за травень 2014 року на суму 2893,33 грн., строк оплати якого настав 20.06.2014 року, прострочка виникла з 21.06.2014 року, з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 04.07.2014 року в сумі 1000,00 грн.

- інфляційні витрати за період: липень 2014 року - вересень 2014 року від залишку суми боргу 1893,33 грн. складають 78,35 грн.;

2) за рахунком-актом виконаних робіт № 1193 від 30.06.2014 року за червень 2014 року на суму 2893,33 грн., строк оплати якого настав 20.07.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.07.2014 року, прострочка виникла з 22.07.2014 року, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат відповідачем боргу 09.07.2014 року в сумі 1000,00 грн. та 04.08.2014 року в сумі 1000,00 грн.

- інфляційні витрати за період: серпень 2014 року - вересень 2014 року від залишку суми боргу 893,33 грн. складають 33,26 грн.

Розрахунок інфляційних витрат за рахунками-актами виконаних робіт № 1193 від 31.03.2014 року, 30.04.2014 року, 31.07.2014 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 888,82 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про стягнення з Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 888,82 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 13, 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», ст. ст. 55, 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету щодо стягнення з останнього заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1000,00 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету задовольнити частково.

3. Стягнути з Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету, 71112, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Урицького, буд. 3-Д, корпус 2, код ЄДПРОУ 37963764, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", 71100, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Мазіна, буд. 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, заборгованість за поставлену теплову енергію на потреби опалення в сумі 19411 (дев'ятнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн. 81 коп., пеню в сумі 15756 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 73 коп., три проценти річних в сумі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 52 коп., інфляційні витрати в сумі 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 72 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету щодо стягнення пені в сумі 76,79 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 1,13 грн. відмовити.

6. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Бердянського інституту державного та муніципального управління Класичного приватного університету щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 11,04 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 15.01.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.