Рішення

від 14.01.2015 по справі 908/5049/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 Справа № 908/5049/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Мале приватне підприємство «РОСА» (вул. Маршала Чуйкова, буд. 26, кв. 257, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69121, код ЄДРПОУ 13637590),

до відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «ТАКСОПАРК ПЛЮС» (вул. Героїв Сталінграду, буд. 4, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69095, код ЄДРПОУ 03114081),

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Романько С.О. - директор;

від відповідача: Ляховецький Т.І. - дов. №7 від 09.01.2015;

про: стягнення 79510,40 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява малого приватного підприємства «РОСА» про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «ТАКСОПАРК ПЛЮС» 79 510,40 грн., які складаються з 44 510,40 грн. матеріальних збитків та 35 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 19.11.2014р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобов'язані виконати дії та надати документи, необхідні для всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З метою витребування додаткових доказів, для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовні заяві, при цьому зазначає, що тривалий час орендував у відповідача нежитлові приміщення для ведення своєї господарської діяльності - виробництво тротуарної плитки. Факт орендних відносин підтверджує низкою договорів оренди. За період оренди МПП «РОСА» за свій рахунок здійснило капітальний ремонт об'єкту оренди, вартість якого склала 44 510,40 грн. Останній договір оренди було розірвано рішенням суду Запорізької області за ініціативою відповідача, що на думку позивача є підставою для відшкодування йому витрат на капітальний ремонт. Крім того, ще до моменту розірвання договору відповідач перешкоджав позивачу в доступі до орендованих приміщень, внаслідок чого МПП «РОСА було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність. Протиправні дії ТДВ «ТАКСОПАРК ПЛЮС» завдали позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у 35 000,00 грн. просить стягнути разом із сумою матеріальної компенсації. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає що відповідачу було передано приміщення у стані, придатному для використання за призначенням. Згідно кошторисів, на які позивач посилається ремонт був не капітальним а поточним, Для виконання деяких робіт позивач залучався в якості виконавця, в вартість виконаних робіт взаємозаліком погашала заборгованість по орендній платі. По закінченні договору оренди від 01.08.2008р. №34/08 сторонами була укладена угода, з якої вбачається, що сторони не мають жодних претензій одна до одної. Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності, оскільки правовідносини, про які йдеться мова у позовній заяві мали місце у 2002-2003 роках.

Ретельно дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01 березня 2002 року між відкритим акціонерним товариством «Таксопарк», правонаступником якого є відповідач у справі (орендодавець) та малим приватним підприємством «РОСА» (орендар) був укладений договір оренди № 123, відповідно до якого, відповідач передав у строкове платне користування належне йому нежитлове приміщення (павільйон) загальною площею 130 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 4, для використання під ділянку з виготовлення тротуарної плитки. В свою чергу, позивач прийняв на себе зобов'язання використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі вносити орендні платежі, підтримувати приміщення та прилеглу територію у відповідності до санітарних та техніко-експлуатаційних норм, своєчасно та за свій рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення, тощо.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Згідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В п. 1.2 договору оренди № 123 від 01.03.2002р. сторони визначили строк його дії у п'ять років, з 01.03.2002р. по 01.03.2007р.

Факт передачі майна підтверджується двохстороннє підписаним актом приймання-передачі основних засобів від 01.03.2002. При цьому, в графі «Краткая характеристика объєкта» наведений перелік переданого орендарю майна, а саме: фундамент та цоколь бетонний, стіни цегляні, підлога бетонна, дах з металевого шиферу, ворота металеві, а комісія з передачі майна зробила висновок про придатність об'єкту до експлуатації.

По закінченні строку дії договору оренди № 123 від 01.03.2002р. сторонами через п'ять місяців - 01 серпня 2008 року був укладений інший договір оперативної оренди №34/08, предметом якого була передача в оренду одного павільйону загальною площею 333,3 кв.м (Літ. Е), в тому числі: літ. Е1 - 136,8 кв.м, літ. Е2 - 3,6 кв.м, літ. Е3 - 60,3 кв.м., літ. Е4 - 7,5 кв.м, літ. Е5 - 6,6 кв.м та літ. Е6 - 118,5 кв.м.

Строк дії договору оперативної оренди № 34/08 сторонами визначено до 31.12.2008р., проте 05 грудня 2008 року сторони уклали угоду про розірвання договору та припинення зобов'язань за ним.

В п.4 цієї угоди зазначено, що сторони не мають претензій один до одного. Актом приймання-передачі від 31.12.2008р. об'єкт оренди був повернутий орендодавцю.

В подальшому, після закінчення строку дії попереднього договору, сторонами укладались договори оренди № 2/09 від 01.01.2009р. та № 13/12 від 01.01.2012р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у 2002-2003 роках, у зв'язку з неможливістю певною мірою використовувати об'єкт оренди за призначенням, він був змушений здійснити капітальний ремонт приміщення: улаштування бетонної підлоги, монтаж електроосвітлення та електропостачання, зведення офісного та побутового приміщення для працівників, зведення стін із цегли на всю висоту приміщення з теплоізоляцією. Загальна вартість виконаних робіт визначена позивачем в сумі 44 510,40 грн.

Посилаючись на п. 6.2 Договорів оренди № 123 від 01.03.2002р., № 34/08 від 01.08.2008р., № 2/09 від 01.01.2009р. а також ч. 3 ст. 776 та ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України позивач вимагає відшкодування вартості зроблених поліпшень орендованого майна. При цьому зазначає та наявність узгоджених з відповідачем локальних кошторисів № 001 та № 002, а також Актів виконаних робіт за листопад 2002р. та жовтень 2003р.

Між тим, господарський суд не погоджується з доводами МПП «РОСА» з наступних підстав.

Взаємовідносини між сторонами регулюються окремими договорами оренди у відповідному періоді, які не мають жодного посилання один на інший, не містять положень про перехід будь-яких зобов'язань з попереднього періоду оренди. Тобто, кожний з договорів є окремо визначеним правочином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що роботи, вартість яких позивач заявляє до відшкодування, виконувались протягом дії договору оренди № 123 від 01.03.2002р. Пунктом 6.2 зазначеного договору передбачено, що у разі розірвання договору з ініціативи орендодавця, усі поліпшення здійснені орендарем за власний кошт, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди орендованому приміщенню та прилеглій території, мають бути відшкодовані згідно взаємно узгодженої документації з урахуванням амортизації.

Застосування позивачем п. 6.2 є безпідставним, оскільки обов'язок відшкодувати вартість поліпшень знаходиться в залежності від ініціативи орендодавця розірвати договір, а договір оренди № 123 від 01.03.2002р. припинив свою дію внаслідок спливу строку, на який укладався.

Відповідач заявив про застосуванні строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли особа дізналась, або могла дізнатись про порушення свого права. На думку суду, застосування позовної давності є недоречним, оскільки право на відшкодування вартості виконаних робіт у позивача не виникло, а відтак не могло бути порушеним.

Вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 35 000,00 грн. вмотивована тим, що відповідач своїми протиправними діями перешкоджав позивачу використовувати об'єкт оренди, не зважаючи на діючий договір оренди № 12/13 від 01.01.2013р., наслідком чого стало припинення виробництва та наявність збитків (пошук нового приміщення та його облаштування, витрати на транспортування обладнання, реклама та оповіщення клієнтів про нове місцезнаходження).

Виходячи із змісту ст. 23 глави 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу України моральна шкода - це такі наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати не майнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності тощо. Тобто в даному випадку, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння (бездіяльності), наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вина того, хто завдав шкоду. Зокрема, має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій іншій матеріальній формі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на відсутність доказів в підтвердження самого факту заподіяння моральної шкоди, зазначення конкретної форми шкоди та в чому вона полягає, причинного зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, а також міркувань з приводу визначення суми, що підлягає відшкодуванню, господарський суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

В судовому засіданні 14.01.2015р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.01.2015р.

Суддя С.А.Гончаренко