Постанова

від 16.12.2014 по справі 804/17647/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. Справа № 804/17647/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Голубєвої А.О.

представника відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ ГРУПП» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. №0003472201, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ ГРУПП» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. №0003472201.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період з 21.18.2014 р. по 22.08.2014 р. Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проводилась позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350215), за результатами якої складено акт від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350214) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Кременчуцький Елеватор» (код ЄДРПОУ 33081783) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р.».

В акті перевірки від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215 відповідачем зроблено висновок про порушення пунктів 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2455-VI, в результаті чого з ТОВ «Кременчуцький елеватор» завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 473 737,68 грн., в тому числі за лютий 2013 року - 36 270 грн., березень 2013 року - 77 790 грн., квітень 2013 року - 148 935 грн., травень 2013 року - 85 474,41 грн., жовтень 2013 року - 125 256,27 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215 Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2014 р. №0003472204, відповідно до якого ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 710 605,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 473 738,00 грн., та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 236 867 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 10.11.2014 року, в яких зазначив наступне.

Повноважним представником Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до проведення перевірки на адресу ТОВ «Арсенал Групп» направлявся запит від 01.07.2014 р. №1300/04-66-22-03-14 про надання документів з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Кременчуцький елеватор».

17.07.2014 р. ТОВ «Арсенал Групп» було надано відповідь за зазначений вище запит та додано документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, тварно-транспортні накладні, платіжні доручення. Інших документів, як зазначає повноважний представник відповідача в своїх запереченнях, надано не було, ні під час перевірки, ні до суду першої інстанції.

Відповідач також зазначає що, під час перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. за №0003472201 не було надано ТОВ «Арсенал Групп» договору оренди з ТОВ «Альтаїр-Д» стосовно оренди складу за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Комісара Крилова, 18 Д, та графіку поставки партії товару, який передбачений п.4.1 Договору, як і не було надано доказів оприбуткування товару на складі, накладну на відпуск товару, журналу виданих та отриманих довіреностей, карток складського обліку по рахунку 201, договору з перевізником ПП «Ежен М» та ФОП ОСОБА_3. Дані документи були також відсутні на час складання податкової звітності.

В поданих запереченнях вказано на те, що ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано від Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області акт від 07.02.2014 р. за №339/16-03-22-02-12/33081783 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код 33081783) з питань дотиамання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ТФ «ФОРТ 2» (код 30702937) за березень 2012 р., ТОВ «АГРОФІРМА СОКІЛЬСЬКЕ» (код 32685222) за листопад 2012 р., ТОВ «МІНАГРОЦЕНТР» (код 37791693) за березень-червень, жовтень 2013 р., ТОВ «САІ» ЛТД (код 20651455) за лютий 2013 р.», який було використанно під час складання акту від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215 Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350214) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Кременчуцький Елеватор» (код ЄДРПОУ 33081783) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р.».

Зважаючи на викладене, ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ ГРУПП» є юридичною особою, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.2.2 розділу 2 Статуту ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП», копія якого міститься в матеріалах справи, предметом діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами; оптова та роздрібна торгівля лакофарбовою продукцією та її компонентами; оптова торгівля виробами хімічної промисловості, в тому числі, але не виключно, поліпропіленом, полістіроло, поліетиленом, тощо; виробництво різноманітної хімічної продукції, в тому числі, але не виключного, для промислових цілей; виробництво інших основних неорганічних речовин для використання в хімічній промисловості; виробництво інших основних органічних речовин для використання вхімічній промисловості; виробництво бутил-акрилових дисперсій; виробництво ініціаторів отвердіння плівкоутрорювачів, тощо.

Головним державним ревізором-інспектором сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Марінець Оленою Миколаївною, на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСАНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350215) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 33081783) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р.» від 20.08.2014 р. за №754 та повідомлення від 20.08.2014 р. №754, проведено документально позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350215) з питань отримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код ЄДРПОУ 33081783) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р., за результатами якої складено акт від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215.

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок щодо порушення пунктів 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого з ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 473 737,68 грн., в тому числі за лютий 2013 року - 36 270 грн., березень 2013 року - 77 790 грн., квітень 2013 року - 148 935 грн., травень 2013 року - 85 474,41 грн., жовтень 2013 року - 125 265,27 грн.

На підставі зазначеного акту від 22.08.2014 р. №2433/04-66-22-04/32350215 ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2014 р. №0003472204, відповідно до якого ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 710 605,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 473 738 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 236 867 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

В акті перевірки від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215 контролюючим органом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», що підтверджується договорами від 02.01.2013 р. №020113 та від 06.02.2013 р. №060212, копії яких містяться в матеріалах справи.

У зазначеному акті перевірки вказано, що при перевірці було використано такі документи, як: договори, видаткові накладні, податкові накладні, декларації з ПДВ та додатки №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації по ПДВ за період за січень 2014 р., дані реєстру виданих та отриманих накладних, дані інформаційних ресурсів, а саме: IC «Податковий блок», ЄРПН, детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р., співставлення даних Реєстру ПН та даних Єдиного реєстру податкових накладних (Податковий кредит) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р., акт Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 07.02.2014 р. за №339/16-03-22-02-12/33081783 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код 33081783) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ТФ «ФОРТ 2» (код 30702937) за березень 2012 р., ТОВ «АГРОФІРМА СОКІЛЬСЬКЕ» (код 32685222) за березень-червень, жовтень 2013 р., ТОВ Фірма «САІ» ЛТД (20651455) за лютий 2013 р.», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а також такі акти перевірки, як: акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровській області від 21.11.2013 року №458/2200/3779693 «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Мінагроцентр», код за ЄДРПОУ 37791693, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам та підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентами за період 01.09.2012 по 31.10.2013»; акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 31.07.2013 р. №311/2204/20651455 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ФІРМА «САІ ЛТД» (код 20651455) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Наслєдіє» (код ЄДРПОУ 37462625) за жовтень 2012 року, та подальша реалізація ТМЦ».

Однак, незважаючи на висновок вищезазначеного акту від 07.02.2014 р. за №339/16-03-22-02-12/33081783 звірка була проведена та проведений аналіз характеру правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, зазначеним в акті від 22.8.2014 р. №2433/04-66-22-04/32350215, на підставі якого податковим органом і прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. №0003472204.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано заперечення від 08.09.2014 р. за вих.№5 на акт перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.08.2014 р. за №2433/04-66-22-04/32350215, на які листом від 15.09.2014 р. за №16176/04-66-22-04-13 Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі було надано відповідь, з тексту якої вбачається, що відповідач повідомив позивача про те, що висновки викладені в акті перевірки від 22.08.2014 р. №2433/04-66-22-04/32350215 є правомірними та обґрунтованими.

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом судом встановлено наступне.

В матеріалах справи містяться копії договорів від 02.01.2013 р. №020113 та від 06.02.2012 р. №060212, укладених між ТОВ «Кременчуцький елеватор» та ТОВ «Арсенал Групп», відповідно до яких ТОВ «Кременчуцький елеватор» зобов'язується передати (поставити) товар в обумовлений у цьому договорі строк ТОВ «Арсенал Групп» і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах визначених договорами.

В підтвердження їх виконання позивачем до суду також надано відповідні первинні документи, а саме: видаткові накладні: від 05.02.2013 р. №18; від 18.02.2013 р. №27; від 04.03.2013 р. №42; від 11.03.2013 р. №48; від 26.03.2013 р. №70; від 01.04.2013 р. №78; від 08.04.2013 р. №93; від 10.04.2013 р. №98; від 18.04.2013 р. №17; від 23.04.2013 р. №123; від 13.05.2013 р. №141; від 15.05.2013 р. №148; від 27.05.2013 р. №173; від 01.10.2013 р. №СП-0000281; від 09.10.2013 р. №СП-0000290; від 20.10.2013 р. №СП-0000309; від 27.10.2013 р. №СП-000317; податкові накладні: від 05.02.2013 р. №3; від 18.02.2013 р. №11; від 04.03.2013 р. №5; від 11.03.2013 р. №11; від 26.03.2013 р. №33; від 01.04.2013 р. №2; від 08.04.2013 р. №17; від 10.04.2013 р. №27; від 18.04.2013 р. №45; від 23.04.2013 р. №51; від 13.05.2013 р. №9; від 15.05.2013 р. №14; від 27.05.2013 р. №45; від 01.11.2013 р. №3; від 09.10.2013 р. №12; від 20.10.2013 р. №30; від 27.10.2013 р. №38, копії яких містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за договорами від 02.01.2013 р. №020113 та від 06.02.2012 р. №060212 проводились у безготівковій формі, що підтверджуються платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 06.02.2013 р. №5999; від 19.02.2013 р. №6078; від 06.03.2013 р. №6166; від 13.03.2013 р. №6192; від 01.04.2013 р. №6290; від 09.04.2013 р. №6295; від 17.04.2013 р. №6366; від 18.04.2013 р. №6376; від 26.04.2013 р. №6426; від 08.05.2013 р. №6457; від 08.05.2013 р. №6472; від 14.05.2013 р. №6481; від 15.05.2013 р. №6500; від 21.05.2013 р. №6551; від 24.05.2013 р. №6578; від 05.06.2013 р. №6622; від 07.10.2013 р. №7352; від 16.10.2013 р. №7400; від 28.10.2013 р. №7471; від 05.11.2013 р. №7523.

Судом встановлено, що транспортування товару, відповідно до зазначених вище договорів проводилось ТОВ «Кременчуцький елеватор», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 05.02.2013 р. №СП-0000018; від 18.02.2013 р. №СП-0000027; від 04.03.2013 р. №СП-0000042; від 11.03.2013 р. №СП-0000048; від 26.03.2013 р. №СП-0000070; від 01.04.2013 р. №СП-0000078; від 08.04.2013 р. №СП-0000093; від 10.04.2013 р. №СП-0000098; від 18.04.2013 р. №СП-0000177; від 23.04.2013 р. №СП-0000123; від 13.05.2013 р. №СП-0000141; від 15.05.2013 р. №148; від 27.05.2013 р. №173; від 01.10.2013 р. №281; від 09.10.2013 р. №290; від 20.10.2013 р. №309; від 27.10.2013 р. №317.

З матеріалів справи вбачається, що прийняття товару ТОВ «Арсенал Групп» здійснювалось його повноважним представником - ОСОБА_5, що підтверджується довіреностями: від 04.02.2013 р. №33; від 14.02.2013 р. №47; від 04.03.2013 р. №69; від 11.03.2013 р. №74; від 25.03.2013 р. №90; від 01.04.2013 р. №96; від 08.04.2013 р. №101; від 09.04.2013 р. №103; від 16.04.2013 р. №111; від 22.04.2013 р. №117; від 07.05.2013 р. №125; від 14.05.2013 р. №128; від 24.05.2013 р. №143; від 27.09.2013 р. №308; від 09.10.2013 р. №910-1; від 17.10.2013 р. №327; від 25.10.2013 р. №341 копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, у якості належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, судом також дослідженні копії первинних документів, які містяться в 1 томі на стор.132-245, 2 томі та 3 томі на стор.1-239.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться итакою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також чкрез будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документів, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках передбачени статтею 216 Цивільного Кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статую 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленного наказом, та за умов надіслання платнику податку рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чий ого уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Крім того, згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Суд критично ставиться до позиції Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка викладена в акті перевірки від 22 серпня 2014 року №2433/04-66-22-04/32350215, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2014 р. №0003472204, оскільки висновки, які зазначені податковим органом, не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд зауважує, що, викладаючи зазначені припущення у формі висновків в акті перевірки від 22 серпня 2014 року №2433/04-66-22-04/32350215, відповідач жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України не довів в судовому засіданні викладених у вказаному вище акті перевірки обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягло за собою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, судом при розгляді зазначеної справи були дослідженні оригінали та долучені до матеріалів справи копії зазначених вище первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують дійсність та товарність господарських операцій позивача з ТОВ «Кременчуцький Елевато».

Вимоги до змісту первинного облікового документу встановлені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою такий документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи відповідно до переліку, зазначеного вище, долучені до матеріалів справи, містять усі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити та виходячи зі змісту акту перевірки від 22 серпня 2014 року №2433/04-66-22-04/32350215, відповідачем не оскаржується їх наявність та не зазначається про їх дефектність.

Крім того, суд надаючи належну оцінку спірним правовідносинам при розгляді даної справи, зазначає наступне.

Детальний аналіз сукупності всіх наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи, ставить під сумнів висновок податкового органу щодо нереального характеру правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Кременчуцький Елеватор».

Також позивачем, на виконання вимог ч.1 ст.71 КАС України в підтвердження обґрунтування позиції, викладеної в заявленому адміністративному позові, крім первинних документів, зазначених та проаналізованих вище, були надані наступні документи на підтвердження спеціальної податкової правосуб`єктності контрагента - ТОВ «Кременчуцький Елеватор», як: копія Виписки з ЄДРПОУ Серія АВ №468018 про державну реєстрацію ТОВ «Кременчуцький Елеватор»; копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Кременчуцький Елеватор» №100267463 НБ №201434; копія статуту ТОВ «Кременчуцький Елеватор»; копія штатного розкладу ТОВ «Кременчуцький Елеватор» на 2013 р.;

Суд також зазначає, що ТОВ «Арсенал Групп» в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Кременчуцький Елеватор» було надано до суду копію акта надання послуг №8 від 05.02.2013 р. укладеного між ТОВ «Кременчуцький Елеватор» та ПП «Ежен М», банківську виписку №07/02/13 за транспортно-експедиційні послуги, договір від 01.03.2013 р. №010312 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кременчуцький Елеватор» відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 надає автомобілі для перевезення товару (олії соєвої) відповідно до заявок ТОВ «Кременчуцький Елеватор» в підтвердження якого надано: копія акта від 28.02.2013 р. №28/02; копія банківської виписки №04/03/13; копія акта від 31.03.2013 р. №22/03; копія банківської виписки №02/04/13; копія акта від 30.04.2013 р. №30/04; копія банківської виписки №15/05/13; копія акта від 31.05.2013 р. №31/05; копія банківської виписки №05/06/13; копія акта від 31.10.2013 р. №31/10; копія банківської виписки №04/11/13 та копії відповідних заявок на перевезення вантажу, а саме: заявка №62, заявка №68, заявка №74.

Щодо придбаного у ТОВ «Кременчуцький Елеватор» товару (олії соєвої) позивачем під час судового розгляду справи будо доведено її використання в господарській діяльності, в підтвердження чого надано копії договору поставки від 02.01.2013 р. №010113 укладеного між ТОВ «Арсенал Групп» та ТОВ «Вініл» відповідно до умов якого ТОВ «Арсенал Групп» зобов'язувався передати у власність ТОВ «Вініл» стабілізатори, а ТОВ «Вініл» зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар.

При цьому, з обставин, детально наведених вище, судом не приймаються до уваги посилання відовідача на акт перевірки від 07.02.2014 р. №339/16-03-22-02-12/33081783 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Кременчуцький Елеватор» (код 33081783) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТФ «ФОРТ 2» (код 30702937) за березень 2012 р., ТОВ «АГРОФІРМА СОКІЛЬСЬКЕ» (код 32685222) за листопад 2012 р., ТОВ «МІНАГРОЦЕНТР» (код 37791693) за березень-червень, жовтень 2013 р., ТОВ Фірма «САІ» ЛТД (код 20651455) за лютий 2013 р.», з огляду на відсутність його доказової спроможності в сенсі ст.70 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість зазначених тверджень відповідача, хибність зайнятої ним позиції та невідповідність її чинному законодавству України.

Оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України не доведено позиції, викладеної в акті від 22 серпня 2014 року №2433/04-66-22-04/32350215, що стала підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 16.09.2014 р. №0003472204, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту в перевіряємий період.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. по справі №К/9991/50772/12, в якій зазначається наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочинів може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв`язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платниками податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, Податковий кодекс України не надає права органам податкової інспекції робити висновки щодо правомірності дій платників податків на підставі припущень, зроблених в ході досудового слідства.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, що дозволяє прийти до висновку про безпідставність доводів з зазначеного приводу.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Також суд зауважує, що при розгляді зазначеної справи особлива увага була приділена саме з`ясуванню підстав, що передували винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. форми «Р» №0003472204, у тому числі і з`ясуванню підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Арсенал Групп».

Під час судового розгляду даної справи, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, всі первинні документи, що підтверджують рух активі між ТОВ «Арсенал Групп» та ТОВ «Кременчуцький Елеватор» позивачем було надано до суду, будь-яких доказів щодо оскарження контролюючим органом даних первинних документів щодо їх оформлення матеріали справи не містять.

Як зазначається в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставною для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку х його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з тексту акта перевірки від 22.08.2014 р. №2433/04-66-22-04/32350215 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 32350214) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Кременчуцький Елеватор» (код ЄДРПОУ 33081783) за лютий-травень 2013 р., жовтень 2013 р.».» та було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, підстави для формування висновків контролюючого органу щодо порушень з боку позивача норм чинного податкового законодавства України, зазначених у наведеному вище акті, стала інформація викладена в акті від 07.02.2014 р. №339/16-03-22-12/33081783 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (код 33081783) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ТФ «ФОРТ 2» (код 30702937) за березень 2012 р., ТОВ «АГРОФІРМА СОКІЛЬСЬКЕ» (код 32685222) за березень-червень, жовтень 2013 р., ТОВ Фірма «САІ» ЛТД (20651455) за лютий 2013 р.».

При цьому, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, будь-яких вироків у кримінальних справах або рішень, які б набрали законної сили, щодо визнання укладених між ТОВ «Арсенал Групп» та ТОВ «Кременчуцький Елеватор» угод недійсними, матеріали справи також не містять, у зв`язку з їх відсутністю.

Натомість, позивачем з урахуванням належних письмових доказів в розумінні ст.70 КАС України, як доданих до адміністративного позову, так і наданих в судовому засіданні та долучених до матеріалів справи, детально наведених вище, спростовані доводи відповідача відповідно до наданих пояснень та заперечень останнього та в порядку ст.71 КАС України.

Враховуючи викладене, обґрунтованою є підозра суду щодо об`єктивності та достовірності висновків Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, викладених у акті перевірки ТОВ «Арсенал Групп» від 22.08.2014 р. №2433/04-66-22-04/32350215, опрацювання яких мало наслідком винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішеннь від 16.09.2014 р. форми «Р» №0003472204.

Таким чином, встановивши в судовому засіданні та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що має наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.09.2014 р. форми «Р» №0003472204.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до платіжного дорученя від 22 жовтня 2014 р. №9624 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Групп» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Групп» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ ГРУПП» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2014 р. №0003472201, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.09.2014 р. №0003472204, яким позивачеві було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 473 738,00 грн. та нараховано 236 867,00 грн. штрафних санкцій, що разом становить 710 605,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Групп» (код ЄДРПОУ 32350215) сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., двадцять коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 грудня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова