Рішення

від 30.12.2014 по справі 908/5390/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2014 Справа № 908/5390/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 50-б, оф.24, ідентифікаційний код 37167738)

до відповідача: Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-б, ідентифікаційний код 04054151)

про стягнення 26 477,75 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від позивача: Семенов М.В., адвокат, договір про надання юридичних послуг № 1 від 03.11.2014р., ордер про надання правової допомоги серії ЗП № 014614 від 23.12.2014р.

від відповідача: Коновалов В.М., довіреність № юр/317 від 02.04.2012р.

ТОВ "Дізарт" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача КП "Управління капітального будівництва" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання проектних робіт № 3-2012 від 26.07.2012р. та договором на виконання проектних робіт № 4-2012 від 30.07.2012р. в розмірі 26 495, 57 грн.

Відповідно до Витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ від 01.12.2014р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл та справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 525, 625 ЦК України та ст. 54-58 ГПК України.

Ухвалою від 02.12.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5390/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.12.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 24.12.2014р. оголошено перерву до 30.12.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 30.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.01.2015р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 30.12.2014р. представник позивача підтримав заяву від 30.12.2014р. про зменшення позовних вимог від 30.12.2014р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 21 753, 34 грн. основного боргу, 1 156, 80 грн. - 3 % річних та 3 567, 55 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.07.2012 року між КП "Управління капітального будівництва" та ТОВ "Дізарт" укладений договір №3-2012 на виконання проектних робіт, а саме Робочого проекту по об'єкту: "Реконструкція дільниці пішохідної алеї від вул. Правда до вул. Патріотична".

21.12.2012р. укладено додаткову угоду № 1 до договору № 3-2012, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов'язання на підставі листа-замовлення № 03/854від 19.12.2012р. відкоригувати та передати відповідачу Робочий проект по об'єкту: "Реконструкція дільниці пішохідної алеї від вул. Правда до вул. Патріотична. Коригування", а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість коригування проектних робіт становила 10 964, 02грн, у т.ч. ПДВ 1 827, 34 грн.

15.01.2013р. передбачені додатковою угодою № 1 до договору № 3-2012 роботи було позивачем виконано та передано відповідачу на підставі акту здачі-прийняття проектної документації та накладної від 15.01.2013р.

Відповідно до п.3.2 договору № 3-2012 від 26.07.2012р. відповідач мав оплатити виконані роботи протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних проектних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Незважаючи на це, оплату у розмірі 10 964, 02 грн., у т.ч. ПДВ 1 827, 34 грн. за виконані роботи згідно додаткової угоди № 1 до договору № 3-2012 відповідач не здійснив.

Крім того, 30.07.2012р. між відповідачем та позивачем укладений договір № 4-2012 на виконання проектних робіт, а саме Робочого проекту по об'єкту: "Будівництво декоративних підпірних стінок від вул. Правда до вул. Перемоги".

21.12.2012р. укладено додаткову угоду № 2 до договору №4-2012, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов'язання на підставі листа-замовлення № 03/854 від 19.12.2012р. відкоригувати та передати відповідачу Робочий проект по об'єкту: "Будівництво декоративних підпірних стінок від вул. Правда до вул. Перемоги. Коригування", а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконану роботу. Вартість коригування проектних робіт становила 10 789,32 грн., у т.ч. ПДВ 1 798, 22 грн.

15.01.2013р. передбачені додатковою угодою № 2 до договору № 4-2012 роботи позивачем було виконано та передано відповідачу на підставі акту здачі-прийняття проектної документації та накладної від 15.01.2013р.

Відповідно до п.3.2 договору № 4-2012 від 30.07.2012р. відповідач мав оплатити виконані роботи протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних проектних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Незважаючи на це, оплату у розмірі 10 789,32 грн., у т.ч. ПДВ 1 798, 22 грн. за виконані роботи згідно додаткової угоди № 2 до договору № 4-2012 відповідач не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 753, 34 грн., у тому числі 10 964,02 грн. за додатковою угодою № 1 до договору № 3-2012 та 10 789,32 грн. за додатковою угодою № 2 до договору № 4-2012.

20.08.2014р. на адресу відповідача направлено лист з вимогою погасити заборгованість, однак листом від 25.09.2014р. № 03/667 відповідач відмовився виконати цю вимогу.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачу також було нараховано 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач у судовому засіданні 30.12.2014р. заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 24.12.2014р. № юр/1358. Зокрема зазначив, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 31.03.2004 № 19 "Про делегування функцій Замовника та визначення одержувача коштів" комунальне підприємство "Управління капітального будівництва" визначено Замовником робіт з будівництва, реконструкцій, капітальних та поточних ремонтів (в т.ч. проектних робіт) об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Виконуючи функції замовника, КП "Управління капітального будівництва" з позивачем укладено договір № 3-2012 на виконання проектних робіт, а саме робочого проекту по об'єкту: "Реконструкція дільниці пішохідної алеї від вул. Правда до вул. Патріотична" від 26.07.2012.

Також між сторонами укладено договір № 4-2012 на виконання проектних робіт, а саме робочого проекту по об'єкту: "Будівництво декоративних підпірних стінок від вул. Правда до вул. Перемоги" від 30.07.2012.

Обидва договори ідентичні за своїм змістом.

Аналіз пункту 3.2 зазначених договорів свідчить, що оплата виконаних робіт згідно за підписаними актами здійснюється Замовником за рахунок коштів фінансування від головного розпорядника коштів, у строк до 10-ти календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету договору на рахунок Замовника.

Оплата здійснюється з рахунків Замовника в УДКС України в м. Запоріжжя.

Зазначена умова договорів свідчить, що договори на виконання проектних робіт укладено під відкладальною умовою (ст..212 ЦК України), де обов'язок по оплаті залежить від певних обставин, а саме надходження коштів від третьої особи.

КП "УКБ" не заперечує проти наявності заборгованості за виконані проектні роботи по договору № 3-2012 від 26.07.2012р. в сумі 10 964, 02 грн. та по договору № 4-2012 від 30.07.2012р. в сумі 10 789, 32 грн.

Протягом 2013, 2014 років КП "УКБ" не мало змоги зареєструвати зобов'язання щодо оплати виконаних робіт позивачем, оскільки останній відмовлявся підписувати додаткові угоди до договорів про продовження терміну дії договорів підряду відповідно на 2013 та 2014 роки.

Так, у 2014 році відповідно до Додатку № 4 до Програми економічного та соціального розвитку м. Запоріжжя на 2014р, затвердженого рішенням сесії Запорізької міської ради від 10.09.2014р. № 4, передбачалися капітальні вкладення по об'єктам позивача.

Цим рішенням КП "УКБ" визнано замовником/розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня/одержувачем бюджетних коштів.

Саме прийняття вищезазначеного рішення слугувало підставою для оплати виконаних позивачем робіт. Проте, через відмову позивача підписати додаткову угоду на 2014 відповідач не мав змоги провести розрахунки.

Головним розпорядником бюджетних коштів по фінансуванню предмету договору є Департамент житлово-комунального господарства Запорізької міської ради.

За таких обставин КП "Управління капітального будівництва", враховуючи умови укладеного договору, не мало змоги провести розрахунки з позивачем за виконані роботи.

До цього часу сума, необхідна для здійснення розрахунків з позивачем за виконані роботи на рахунок КП "Управління капітального будівництва" не надійшла, тому у підприємства відсутні підстави для її оплати згідно умов укладеного між сторонами договору.

Дана обставина є суттєвою для визначення межі відповідальності відповідача, оскільки КП "УКБ" не може нести відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт у разі відсутності фінансування з боку головного розпорядника бюджетних коштів.

Позивачем не надано належних доказів, що на фінансування предмету договору Головним розпорядником бюджетних коштів виділені кошти і у відповідача виник обов'язок протягом 10 днів перерахувати спірну суму позивачу, тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу та збитків від інфляції, 3 % річних, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, відповідач просить в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП "Управління капітального будівництва" (Замовник) та ТОВ "Дізарт" (Підрядник) укладений договір на виконання проектних робіт № 3-2012 від 26.07.2012р. про наступне:

В порядку та на умовах визначених даним договором, Підрядник зобов'язується розробити та передати Замовнику Робочий проект по об'єкту: "Реконструкція дільниці пішохідної алеї від вул. Правди до вул. Патріотична" на підставі листа замовника № 03/443 від 26.07.2012р., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу (п. 1.1 Договору № 3-2012 від 26.07.2012р.).

Також між КП "Управління капітального будівництва" (Замовник) та ТОВ "Дізарт" (Підрядник) укладений договір на виконання проектних робіт № 4-2012 від 30.07.2012р. про наступне:

В порядку та на умовах визначених даним договором, Підрядник зобов'язується розробити та передати Замовнику Робочій проект по об'єкту: "Будівництво декоративних підпорних стінок від вул. Правди до вул. Перемоги" на підставі листа Замовника № 03/444 від 26.07.2012р., а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу (п. 1.1 договору № 4-2012 від 30.07.2012р.).

Пунктом 1.3 Договорів передбачено, що Проектна документація виконується у складі, передбаченому ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок оформлення, узгодження проектної документації для будівництва".

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.4 п. 2.1 Договорів, Замовник зобов'язується:

Своєчасно здійснювати з Підрядником розрахунки у розмірах та порядку, що передбачені даним Договором.

Прийняти від Підрядника по акту проектну документацію, виконану якісно та у відповідності з даним Договором.

Згідно п. 2.3 Договорів, Підрядник зобов'язується:

2.3.1. Виконати всі роботи, обумовлені в п. 1.1, 1.3 даного Договору, якісно та у повній відповідності з даним Договором.

2.3.2. Здати Замовнику виконані роботи по акту.

2.3.3. Передати Замовнику проектну документацію у кількості 4 екземплярів.

Листом від 19.12.2012р. № 03/854 КП "Управління капітального будівництва" звернулось до ТОВ "Дізарт" з проханням виконати корегування робочих проектів:

"Реконструкція дільниці пішохідної алеї від вул. Правди до вул. Патріотична".

"Будівництво декоративних підпорних стінок від вул. Правди до вул. Перемоги".

Оплату у даному листі відповідач гарантував згідно договору на проектування (а.с.28).

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2012р. до договору № 3-2012 сторони узгодили, що КП "Управління капітального будівництва" (Замовник) та ТОВ "Дізарт" (Підрядник) зобов'язується на підставі листа - замовлення № 03/854 від 19.12.2012р. відкоригувати та передати Замовнику Робочій проект по об'єкту: "Реконструкція ділянки пішохідної алеї від вул. Правда до вул. Патріотична. Коригування", а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу.

Вартість коригування проектних робіт складає 10 964, 02 грн.

Додатковою угодою № 2 від 21.12.2012р. до договору № 4-2012 від 30.07.2012р. сторони узгодили, що КП "Управління капітального будівництва" (Замовник) та ТОВ "Дізарт" (Підрядник) зобов'язується на підставі листа - замовлення № 03/854 від 19.12.2012р. відкоригувати та передати Замовнику Робочій проект по об'єкту "Будівництво декоративних підпорних стінок від вул. Правди до вул. Перемоги. Коригування", а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу.

Вартість коригування проектних робіт складає 10 789, 32 грн.

Як зазначено в п. 3.2 Договорів, Замовник сплачує роботи Підрядника за рахунок та у межах коштів місцевого бюджету, перерахованих головним розпорядником коштів, передбачених для фінансування предмету Договору на протязі 10 днів з дати підписання Сторонами акту виконаних проектних робіт (етап робіт) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Згідно п. 4.2 Договорів, завершенням робіт по договору вважається підписання Сторонами Акту виконаних робіт та прийняттям Замовником проектної документації.

Пунктом 5.1 Договорів передбачено, що здача - приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами після виконання Підрядником проектних робіт. Акт виконаних робіт Підрядник надає Замовнику після закінчення виконання робіт. Замовник зобов'язаний розглянути та підписати акт виконаних робіт на протязі 3 робочих днів з моменту його отримання. Після вказаного строку претензії до документації не приймаються, документація вважається прийнятою та підлягає оплаті. У випадку невмотивованої відмови Замовника від підписання Акта виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими Замовником та підлягають сплаті на підставі односторонньо оформленого Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1 Договорів, договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до моменту повного виконання Сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.

15.01.2013р. між сторонами підписано акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 1 до договору № 3-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 964, 02 грн. та акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 2 до договору № 4-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 789, 32 грн.

Листом від 20.08.2014р. № 5 позивач направив відповідачу пакет копій документів та просив оплатити виконані роботи на загальну суму 21 753,34 грн.

У відповідь на даний лист, відповідач листом від 25.09.2014р. № 03/667 повідомив, що КП "Управління капітального будівництва" виконує оплату за виконані роботи тільки в межах поточного року й тільки на підставі договірних відносин, які оформлені у поточному році, в зв'язку із чим пропонував надати додаткові угоди до договорів, з оформленням їх к оплаті у поточному році.

Також директора ТОВ "Дізарт" було повідомлено, що рішенням міської ради від 31.01.2014р. № 4 передбачені видатки на фінансування зазначених об'єктів, а на 2015 рік таких видатків не передбачається.

Позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати боргу, яку було отримано відповідачем 29.09.2014р. за вх. № 01-1625.

Доказів оплати суми боргу в розмірі 21 753, 34 грн. відповідачем суду не надано.

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.08.2014р., підписаним обома сторонами.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на виконання проектних робіт № 3-2012 від 26.07.2012р. та договір на виконання проектних робіт № 4-2012 від 30.07.2012р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Ціна роботи визначена сторонами в Додатковій угоді № 1 від 21.12.2012р. до договору № 3-2012 та складає 10 964, 02 грн., а також в додатковій угоді № 2 від 21.12.2012р. до договору № 4-2012 від 30.07.2012р. та складає 10 789, 32 грн.

Частиною 1 ст. 854 ГПК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.2 Договорів передбачено обов'язок Замовника оплатити роботи Підрядника на протязі 10 днів з дати підписання Сторонами акту виконаних проектних робіт (етап робіт).

Пунктом 5.1 Договорів передбачено, що здача - приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами після виконання Підрядником проектних робіт. Акт виконаних робіт Підрядник надає Замовнику після закінчення виконання робіт. Замовник зобов'язаний розглянути та підписати акт виконаних робіт на протязі 3 робочих днів з моменту його отримання.

15.01.2013р. між сторонами було підписано акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 1 до договору № 3-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 964, 02 грн. та акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 2 до договору № 4-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 789, 32 грн.

Дані акти підписані сторонами без жодних зауважень.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на виконання проектних робіт № 3-2012 від 26.07.2012р. та договором на виконання проектних робіт № 4-2012 від 30.07.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки між сторонами було підписано акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 1 до договору № 3-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 964, 02 грн. та акт здачі-приймання проектної продукції по Додатковій угоді № 2 до договору № 4-2012 від 21.12.2012р. на суму 10 789, 32 грн., тому зазначені документи є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Доказів оплати відповідачем суми боргу у загальному розмірі 21 753, 34 грн. у матеріали справи не надано.

Встановлений договорами строк для здійснення відповідачем оплати - протягом 10 днів з дати підписання Сторонами акту виконаних проектних робіт.

Тому, в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 21 753, 34 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на виконання проектних робіт № 3-2012 від 26.07.2012р. та договором на виконання проектних робіт № 4-2012 від 30.07.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 1 156, 80 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок в заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 91-92) в цій частині є вірним.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 567, 55 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с. 5-6 ), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 21 753, 34 грн. за період з травня 2013р. по вересень 2014р. (індекс інфляції 116, 6437) сума втрат від інфляції склала 3 620, 58 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції в розмірі 3 567, 55 грн., тобто в межах позовних вимог.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що пунктом 3.2 Договорів визначено, що договори на виконання проектних робіт укладено під відкладальною умовою (ст.212 ЦК України), де обов'язок по оплаті залежить від певних обставин, а саме надходження коштів від третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Пункт 3.2 Договорів не містить відкладальних обставин у розумінні ст. 212 ЦК України. Єдиною умовою за якою має бути здійснено оплату є сплив 10 днів з дати підписання Сторонами акту виконаних проектних робіт (етап робіт).

Вказівка на кошти місцевого бюджету є лише вказівкою на те, за рахунок яких коштів відповідач буде сплачувати за виконані роботи.

Відсутність бюджетного фінансування виконаних робіт у відповідному році не є підставою для звільнення від оплати фактично виконаних робіт та відповідальності за порушення зобов'язання. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 3-28гс12 від 15.05.2012 р. та в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04).

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

При цьому господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено у абз. 1 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

В абзацах 1, 2 пункту 6.3 згаданої постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивач просить стягнути з відповідача на витрат за послуги адвоката 4 000, 00 грн.

Відповідач зазначив, що така сума витрат на послуги адвоката є завищеною.

Господарський суд вважає, що вказана сума є неспіврозмірною з огляду на таке.

Згідно видаткового касового ордеру від 23.12.2014р. ТОВ "Дізарт" сплатило на користь Семенова М.В. за договором № 1 від 03.11.2014р. грошові кошти у розмірі 4 000, 00 грн. (а.с.79).

Відповідно до приписів пункту 6.5 постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п. 1.1 договору № 1 від 03.11.2014р. про надання юридичних послуг, укладеного між ТОВ "Дізарт" (Замовником) та Адвокатом Семеновим М.В. (Виконавець) Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання про надання Замовнику послуг (робіт) юридичного характеру, а саме: підготовка позовної заяви у господарський суд Запорізької області до КП "Управління капітального будівництва" про стягнення заборгованості та подальше представництво інтересів замовника у господарському суді Запорізької області.

Позовна заява ТОВ "Дізарт" складена 04.11.2014р. на 4 аркушах, судові засідання по справі № 908/5390/14, в яких був присутнім адвокат Семенов М.В., що відбулися 24.12.2014р. та 30.12.2014р., тривали 25 та 50 хвилин (з урахуванням часу перебування судді у нарадчій кімнаті) і закінчені оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Суд враховує наступні фактори в їх сукупності: невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

Станом на час розгляду справи мінімальна заробітна плата в Україні складає 1 218,00 грн.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 1 000,00 грн.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Управління капітального будівництва" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 60-б, ідентифікаційний код 04054151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 50-б, оф.24, ідентифікаційний код 37167738) 21 753 (двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 34 коп. основного боргу, 1 156 (одну тисячу сто п'ятдесят шість) грн. 80 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 3 567 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 55 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір та 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. відшкодування витрат за послуги адвоката.

3. У зв'язку із тяжкими сімейними обставинами судді Соловйова В.М. повне рішення складено 17.01.2015р.

Суддя В.М. Соловйов