Рішення

від 13.01.2015 по справі 643/3575/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 22-ц-/790/246/15 Головуючий: 1 інстанції

· Справа: № 643/3575/14-ц Яремчук В.І.

· Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Даниленко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Піддубного Р.М.,

за участю секретарів: Каменської Д.В., Андрійко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгідропривід-2000», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому вказував на те, що 08.04.2013 року о 07 годині 30 хв. на проїзній прибудинковій території житлового будинку № 15 по вул. Корчагінців у Харкові з вини водія ОСОБА_3, який виконуючи свої трудові обов'язки керував службовим спеціалізованим автомобілем марки ЗІЛ 130 КО-431, державний р/н НОМЕР_1, що належить його роботодавцю ТОВ «Будгідропривід-2000», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2.

Того ж дня він, позивач та ОСОБА_3 звернулись до ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» (далі: ПАТ «ХМСК»), де була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «Будгідропривід-2000», з повідомленням про вищезазначену ДТП, та відповідно страховиком були проведені всі дії щодо визначення причин настання дорожньо-транспортної пригоди та спеціалістом страховика було підготовлено розрахунок суми страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури № 3328 від 18.04.2013 року та акту виконаних робіт № 3110 від 18.07.2013 року загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП належного позивачу автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2 становить 26 664,00 грн.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2013 року водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП, що мала місце 08.04.2013 року, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Після отримання зазначеної постанови районного суду ПАТ «ХМСК» було складено страховий акт та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі суми заподіяних збитків згідно висновку аварійного комісара за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 874 від 20.08.2013 року загальна сума виплаченого страхового відшкодування склала 16 188,34 грн.

Отже, різниця між фактичним розміром завданої позивачу матеріальної шкоди та сумою виплаченого страхового відшкодування становить: 26 664,00 грн. - 16 188,34 грн. + 1 000,00 грн. франшизи = 11 475,66 грн.

Неправомірними діями ОСОБА_3, що виявилися в скоєнні ДТП, позивачу крім матеріальної, завдано й моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки він є публічною людиною, керівником Міжнародної громадської організації, а тривала відсутність автомобіля у зв'язку із його находженням на ремонті позбавила його можливості нормального пересування, вплинула на його ділову репутацію та імідж, позбавила можливості відвідати багато ділових зустрічей, крім того він, позивач є учасником бойових дій, інвалідом ІІ групи, а пережитий ним стрес вплинув на стан його здоров'я, почав постійно підвищуватися тиск, що лікарями було констатовано як гіпертонічна хвороба. До того ж, належний позивачу автомобіль було придбано ним у кредит, який ще не погашено, виникла заборгованість, що вплинуло на відсоткову ставку погашення, тобто в зв'язку з цим ДТП у нього виникли додаткові проблеми з банківською установою.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що оскільки ОСОБА_3, який винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі - ТОВ «Будгідропривід-2000» і керував належним тому транспортним засобом в силу своїх трудових обов'язків, позивач ОСОБА_2 просив суд на підставі ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України стягнути з ТОВ «Будгідропривід-2000» на його користь 11 475,66 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП, що мала місце 08.04.2013 року.

Відповідач ТОВ «Будгідропривід-2000» проти задоволення заявленого до нього позову заперечував, посилаючись на його недоведеність та безпідставність, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність товариства відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4974128 від 16.11.2012 року була застрахована у страховика - ПАТ «ХМСК», ліміт відповідальності якого за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 50 000,00 грн., що значно перевищує розмір матеріальної шкоди, заявлений позивачем ОСОБА_2 до відшкодування, а відтак обов'язок з відшкодування цієї шкоди лежить на страховикові.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2014 року за усною заявою представника позивача ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ПАТ «ХМСК».

Відповідач ПАТ «ХМСК» проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечував, пояснивши, що після огляду аварійним комісаром пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу позивача було складено відповідний акт, на підставі якого і було здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням його зносу та визначена сума страхового відшкодування в розмірі 16 188,34 грн. за виключенням франшизи, яка згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів ТОВ «Будгідропривід-2000» становить - 1 000,00 грн. та підлягає сплаті потерпілому особою, винною в ДТП.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.09.2014 року було прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позову до ПАТ «ХМСК» та закрито провадження у справі за його позовом до страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» на користь позивача ОСОБА_2 1 000,00 грн. (суму франшизи) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої останньому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, стягнуто з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погодившись частково із таким рішенням районного суду, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення в частині часткового задоволення його позовних вимог, змінити рішення та задовольнивши заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» на його користь 11 457,66 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт посилається на те, що районним судом при ухваленні рішення застосовано загальні норми матеріального права про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому та визнано обов'язок відповідача сплатити йому відраховану страховиком суму франшизи, проте при цьому не правильно застосовано норму цивільного законодавства, а саме ст. 1194 ЦК України, згідно якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Крім того, апелянт ОСОБА_2 посилається й на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не в повній мірі оцінив глибину моральних страждань та переживань, яких він зазнав унаслідок ДТП, а тому безпідставно зменшив заявлений ним розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Відповідач ТОВ «Будгідропривід-2000» у своїх письмових запереченнях на подану позивачем ОСОБА_2 апеляційну скаргу просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повній мірі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування завданої йому внаслідок дорожньо- транспортної пригоди матеріальної шкоди лише частково, в розмірі невідшкодованої страховиком суми франшизи, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів фактичного розміру заподіяної йому в результаті ДТП матеріальної шкоди, який за твердженням останнього становить 26 664,00 грн.

Однак, із таким висновком районного суду судова колегія погодитися не може, оскільки цей висновок суперечить матеріалам справи та не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування й моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень, наданих у п.п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до цих правових норм майнова чи моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття, що коментується, передбачає два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: а) в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити річ тощо); б) відшкодування завданих збитків.

Згідно вказаної правової норми потерпілому надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш прийнятного для нього, однак кінцеве рішення залишається за судом.

Відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на момент розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Як роз'яснено в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначений законодавцем у ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до приписів вказаної правової норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди, передбачене ЦК (ст. 980 ЦК України), є однією із форм забезпечення виконання зобов'язань особою, яка її завдала. Однак, страхове відшкодування або страхова сума, що підлягає сплаті потерпілому, не завжди покриває завдану шкоду, оскільки межі відповідальності страховика встановлюються угодою між сторонами, а у разі обов'язкового страхування - Законом і ґрунтується на гіпотетичні (умовно передбачувані), а не фактичні розміри відповідальності. У ст. 1194 ЦК України закріплюється обов'язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Тобто ст. 1194 ЦК України з метою захисту прав потерпілого встановлює додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника.

При цьому правила ст. 1194 ЦК України застосовуються тільки у разі, коли особа застрахувала ризик своєї цивільної відповідальності за добровільним або обов'язковим страхуванням на користь третьої особи.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безпосередньо регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV з наступними змінами (далі: Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст. 1 вказаного Закону у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» ( 85/96-ВР );

потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;

дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

За приписами п.п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це зокрема шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, врегульовано ст. 29 Закону № 1961-IV.

Відповідно до вказаної правової норми в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами п.п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником, або особою, відповідальною за завдані збитки.

Згідно п.п. 36.7 ст. 36 Закону № 1961-IV рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Як встановлено по справі, 08.04.2013 року о 07 годині 30 хв. на проїзній прибудинковій території житлового будинку № 15 по вул. Корчагінців у Харкові з вини водія ОСОБА_3, який виконуючи свої трудові обов'язки керував службовим спеціалізованим автомобілем марки ЗІЛ 130 КО-431, державний р/н НОМЕР_1, що належить його роботодавцю - відповідачу ТОВ «Будгідропривід-2000», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль марки Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2.

Вина водія ОСОБА_3 у скоєнні зазначеної ДТП встановлена постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.05.2013 року, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 5).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» як власника транспортного засобу - автомобіля марки ЗІЛ 130 КО-431, державний р/н НОМЕР_1, була застрахована у ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4974128 від 16.11.2012 року (а.с. 27).

Згідно вказаного страхового полісу страхова сума (ліміт відповідальності страховика) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., розмір франшизи - 1 000,00 грн.

Перелік та детальний опис пошкоджень, завданих належному позивачу ОСОБА_2 автомобілю марки Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП, що мала місце 08.04.2013 року, наведено в акті огляду цього транспортного засобу від тієї ж дати, складеному аварійним комісаром ОСОБА_4 (а.с. 68-69).

Згідно ремонтної калькуляції від 25.07.2013 року, здійсненої аварійним комісаром ОСОБА_4 з використанням комп'ютерної програми «AUDATEX», загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Invite становить 26 465,09 грн. (а.с. 70-72).

Зазначена вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складається як з вартості самих ремонтних робіт з урахуванням ПДВ (5 894,93 грн.), так і з вартості пошкоджених складових частин, які підлягають заміні на нові, з урахуванням ПДВ (20 570,16 грн.), а саме: бампер передній, капот, фара основного світла передня ліва, фара основного світла передня права, решітка радіатора ліва, рамка номерного знаку передня та інш.

При цьому відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року з наступними змінами, оцінена аварійним комісаром вартість матеріального збитку, завданого позивачу ОСОБА_2 пошкодженням належного йому автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу складових частин, що підлягають заміні на нові, складає 17 188,34 грн.

Як вбачається зі страхового акту цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 20.08.2013 року, складеного представниками страховика - ПАТ «ХМСК», дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 08.04.2013 року, внаслідок якої належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2 зазнав механічних ушкоджень, визнана страховим випадком та страховиком визначена вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу відповідно до вищезазначеної ремонтної калькуляції, тобто оцінений розмір страхового відшкодування, який за вирахуванням суми франшизи (17 188,34 грн. - 1 000,00 грн.) становить 16 188,34 грн. (а.с. 66-67).

При цьому рішення ПАТ «ХМСК» про здійснення потерпілому ОСОБА_2 страхового відшкодування та його розмір, ані самим потерпілим, ані страхувальником - ТОВ «Будгідропривід-2000» у встановленому законом порядку не оскаржені, що свідчить про згоду останніх із таким рішенням страховика.

Зазначена вище сума страхового відшкодування була перерахована страховиком на СТО ФОП ОСОБА_5, який надавав позивачу ОСОБА_2 послуги з відновлювального ремонту належного тому автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП (а.с. 9).

Разом із тим, згідно рахунку № 3328 від 18.04.2013 року та акту виконаних робіт № 3110 від 18.07.2013 року фактична вартість проведеного ФОП ОСОБА_5 відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Invite, державний р/н НОМЕР_2 складає 26 664,00 грн. (а.с. 6, 7-8).

Таким чином, різниця між фактичним розміром майнової шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2 пошкодженням унаслідок ДТП належного йому автомобіля, та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), здійсненою страховиком, становить 10 475,66 грн. (26 664,00 грн. - 16 188,34 грн.), а тому відповідно до ст. 1194 ЦК України вказана грошова сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» на користь потерпілого - позивача ОСОБА_2 для повного відшкодування завданої тому майнової шкоди (реальних збитків).

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені обставини та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, належної уваги не звернув, у зв'язку з чим безпідставно пославшись на недоведеність позивачем ОСОБА_2 фактичного розміру матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, стягнув з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» на користь останнього в рахунок відшкодування цієї шкоди лише 1 000,00 грн., тобто суму франшизи, відрахованої страховиком при виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком законним, обґрунтованим, а тим паче справедливим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в зазначеній частині, стягнувши з відповідача ТОВ «Будгідропривід-2000» на користь позивача ОСОБА_2 10 475,66 грн. у рахунок повного відшкодування завданої майнової шкоди, пов'язаної з пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, що мала місце 08.04.2013 року.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не в повній мірі оцінив глибину моральних страждань та переживань, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, а тому безпідставно зменшив заявлений ним розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки якщо сам факт спричинення потерпілому ОСОБА_2 такої шкоди, пов'язаної з пошкодженням внаслідок ДТП належного йому автомобіля та відповідними у зв'язку з цим душевними стражданнями і переживаннями, які вочевидь мали місце, сумнівів не викликає, то заявлена позивачем сума відшкодування - 10 000,00 грн., у даному конкретному випадку не відповідає вимогам ні розумності, ні справедливості, позаяк будь-яких об'єктивних, належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження такого значного розміру відшкодування останній до суду не представив, а визначена судом першої інстанції грошова сума відшкодування завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн., на думку судової колегії, є цілком достатньою для компенсації потерпілому всіх негативних наслідків, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою та подальшим розвитком подій.

Інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 є несуттєвими і не містять підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 22, 23, 980, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 6, 9, 12, 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57, 59, 60, 212, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2014 року - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгідропривід-2000» на користь ОСОБА_2 10 475 (десять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 66 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У решті рішення суду першої інстанції, що стосується відшкодування заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди та вирішення питання щодо судових витрат по справі, - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: