Постанова

від 12.01.2015 по справі 809/4215/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 809/4215/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Сендунь М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" про стягнення заборгованості в сумі 623671,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 623671,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0000142300, № 0000152300 від 09.06.2011 року та № 0000542200, № 0000552200 від 25.09.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. На адресу суду факсимільним повідомленням направив клопотання від 11.01.2015 року, в якому ще раз просить суд перенести розгляд даної справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням директора ТОВ "Монтаженергомаш" на лікарняному. Однак жодних доказів в підтвердження тимчасової непрацездатності директора товариства (медичної довідки тощо) відповідачем до клопотання не додано.

Частиною 7 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

За змістом частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. Частиною 4 цієї ж статті Кодексу передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищевказані процесуальні норми, з метою забезпечення права відповідача на судовий захист від поданого до нього позову, за клопотанням відповідача від 29.12.2014 року (вх. № 12219). судом було відкладено розгляд справи на 12.01.2015 року. Однак відповідач в дане судове засідання письмових заперечень проти позову не подав, явку представника не забезпечив. Суд перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про їх достатність та можливість розгляду справи на підставі наявних в ній доказів. При вирішенні питання щодо можливості судового розгляду справи судом також було враховано заперечення представника позивача проти повторного відкладення розгляду справи, з мотивів того, що відповідач мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника за довіреністю, однак цього не зробив, станом на день судового розгляду, згідно даних особової картки платника, боргу не погасив. Суд констатує, що нормами статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України не обмежено для відповідача коло осіб, які можуть бути його представником в процесі, в тому числі на підставі довіреності виданої юридичною особою. Окрім цього, в разі відкладення розгляду справи втретє за клопотанням відповідача суд порушить вимоги частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку розгляду адміністративної справи за відсутності доказів поважності неявки в судове засідання представників відповідача. Також суд вказує на те, що згідно пункту 1 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд на час захворювання особи, яка бере участь у справі, що перешкоджає прибуттю до суду, може зупинити провадження у справі, але за умови подання цією особою в підтвердження вказаної обставини відповідної медичної довідки. В той же час відповідачем, окрім подання клопотань про відкладення розгляду справи, жодних доказів суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити, а розгляд справи провести на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 10.09.1997 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" як юридичної особи, що підтверджується довідкою позивача станом на 16.12.2014 року (а.с.14-17). Відповідач 30.09.1997 року взятий на облік Державною податковою інспекцією у Галицькому районі як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість та податок з, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт № 450/2300/25066431 від 23.05.2011 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0000142300 та № 0000152300 від 09.06.2011 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 133357,81 грн. та з податку на додану вартість в сумі 106686,25 грн. відповідно. Також за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки, про що складено акт № 177/2200/25066431 від 12.09.2013 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» № 0000542200 та № 0000552200 від 25.09.2013 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 177021 грн. та з податку на додану вартість в сумі 155715,75 грн. відповідно (а.с.11, 13).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу та отримані, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітками на корінцях податкових повідомлень-рішень (а.с.12-13). Окрім цього, вказані факти підтверджуються судовими рішеннями у справах за позовом ТОВ "Монтаженергомаш" про скасування цих податкових повідомлень-рішень, зазначених судом нижче.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається узгодженим з наступного дня після набрання судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду такого позову, законної сили.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих з офіційного веб-порталу «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua, відповідач оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення № 0000142300, № 0000152300 від 09.06.2011 року, однак в задоволенні його позову було відмовлено, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2012 року у адміністративній справі № 47349/12/9104. Також відповідач оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення № 0000542200, № 0000552200 від 25.09.2013 року, однак в задоволенні його позову було відмовлено, що підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року у справі № 809/379/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 року (а.с.18-33). За наведеного, суд в даній адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями № 0000142300, № 0000152300 від 09.06.2011 року та № 0000542200, № 0000552200 від 25.09.2013 року грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є узгодженими, а, отже, в зв'язку з їх несплатою у строки, встановлені пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, є податковим боргом відповідача перед Державою.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача про стан заборгованості та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 45008,22 грн. та податку на додану вартість в розмірі 6681,31 грн.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Кодексу надсилалась (вручено) відповідачу податкова вимога форми «Ю» № 893-25/1848/10/09-03-25/675 від 03.10.2014 року на суму 383627,76 грн., яка отримана відповідачем 07.10.2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34). Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував. Враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача, який виник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, станом на 31.12.2014 року складає 623671,82 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості відповідача та витягами зі зворотного боку облікових карток платника - відповідача у справі (а.с.6-10).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в сумі 623671,82 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Таким чином, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" про стягнення податкової боргу в сумі 623671,82 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергомаш" (код 25066431, що знаходиться за адресою: 77100, Івано-Франківська область, Галицький район, місто Галич, вулиця Львівська, будинок 37) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 623671 (шістсот двадцять три тисячі шістсот сімдесят одну) гривню 82 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 16.01.2015 року.