Постанова

від 19.01.2015 по справі 821/4813/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4813/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Кермач А.І.,

представника відповідача - Кромп О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства "Валерія"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство "Валерія" (далі - позивач) до Скадовської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000992200 від 18.08.2014 року та визнання дій протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено п.308.1 ст. 308 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Ф/г «Валерія» не вірно визначено частку сільськогосподарського товаровиробника. Зазначив, що позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки вони зроблені з порушенням норм діючого податкового законодавства. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що перевіркою встановлено, що ф/г «Валерія» у перевіряємому періоді з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. надано до Скадовської ОДПІ розрахунки визначення питомої ваги доходу від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства у розмірі 100%. Але, проведеною перевіркою встановлено, що така частка складає у 2013 р. -93,46%, у 2014 році -99,46%, у зв'язку з тим, що частина земельної площі, а саме -46,1524 га або 6,54% у 2013 р., та 3,5485 га або 0,54% у 2014 р., що ввійшла до розрахунку фіксованого податку, не належить фермерському господарству ні на правах власності, ні на правах оренди. Зазначив, що в порушення вимог п.308.1 ст. 308 Податкового кодексу України, позивачем не вірно визначено частку сільськогосподарського товаровиробника. Діяльність Ф/г «Валерія», як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, здійснена з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення використання ним пільг з ПДВ. Вважає прийняте податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Фермерське господарство "Валерія" зареєстровано рішенням Скадовської районної державної адміністрації 29.03.1995 року. Взято на податковий облік в ДПІ у Скадовському районі Херсонської області 29.10.1997 року.

Позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (свідоцтво від 01.01.2009 року №200081962).

Основними видами діяльності господарства згідно довідки відділу статистики у Скадовському районі Херсонської області від 31.10.2012 року є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві; після урожайна діяльність; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

Також, судом встановлено, що у період з 15.07.2014 року по 16.07.2014 року, з 29.07.2014 року по 31.07.2014 р. та з 01.08.2014 року по 04.08.2014 року, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Фермерського господарства «Валерія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2014 р. За результатами перевірки складено акт №254/22/22750747 від 11.08.2014 року.

З вищенаведеного акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.308.4 ст. 308 Податкового кодексу України, а саме: перевіряєме підприємство не вірно визначило частку сільськогосподарського товаровиробництва що призвело до заниження ПДВ, що перераховується до бюджету (загальна декларація) за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. у сумі 83880,00 грн., втому числі: січень 2013 р. в сумі 2991,00 грн., лютий 2013 р. в сумі 733,00 грн., березень 2013 р. в сумі 626,00 грн., квітень 2013 р. в сумі 2225,00 грн., травень 2013 р. в сумі 1877,00 грн., червень 2013 р. в сумі 4472,00 грн., липень 2013 р. в сумі 2729,00 грн., серпень 2013 р. в сумі 10778,00 грн., вересень 2013 р. в сумі 21320,00 грн., жовтень 2013 р. в сумі 22917,00 грн., листопад 2013 р. в сумі 5277,00 грн., за грудень 2013 р. в сумі 3855,00 грн., лютий 2014 р. в сумі 29,00 грн., березень 2014 р. в сумі 1737,00 грн., квітень 2014 р. в сумі 2251,0 грн., травень 2014 р. в сумі 63,00 грн.

Також, встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.308.4 Податкового кодексу України, а саме: перевіряєме підприємство не вірно визначило частку сільськогосподарського товаровиробництва що призвело до завищення ПДВ, що залишається у розпорядженні господарства та перераховується на спец рахунок (спеціальна декларація) за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. у сумі 83880,00 грн., в тому числі: за січень 2013 р. в сумі 2991,00 грн., лютий 2013 р. в сумі 733,00 грн., березень 2013 р. в сумі 626,00 грн., квітень 2013 р. в сумі 2225,00 грн., травень 2013 р. в сумі 1877,00 грн., червень 2013 р. в сумі 4472,00 грн., липень 2013 р. в сумі 2729,00 грн., серпень 2013 р. в сумі 10778,00 грн., вересень 2013 р. в сумі 21320,00 грн., жовтень 2013 р. в сумі 22917,00 грн., листопад 2013 р. в сумі 5277,00 грн., за грудень 2013 р. в сумі 3855,00 грн., лютий 2014 р. в сумі 29,00 грн., березень 2014 р. в сумі 1737,00 грн., квітень 2014 р. в сумі 2251,0 грн., травень 2014 р. в сумі 63,00 грн.

Крім цього, встановлено порушення п.302.1 ст. 302 Податкового кодексу України, ф/г «Валерія» невірно розрахувало об'єкт оподаткування та не в повному обсязі відобразило в розрахунках площу орендованої землі, розташованої на території Володимирської сільської ради. В результаті встановлених порушень донараховано фіксованого сільськогосподарського податку за перевіряємий період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. загальною сумою 3,84 грн., в т.ч.: за 2013 р. (+3,29,грн.), в т.ч. за січень - (+0,11)грн., лютий - (+0,11)грн.., березень -(+0,11) грн.., квітень - (+0,11)грн..,травень - (+0,11)грн.., червень - (+0,11)грн.., липень - (+0,55)грн.., серпень - (+0,55)грн.., вересень - (+0,55)грн.., жовтень - (+0,33)грн., листопад - (+0,33)грн.., грудень - (+0,32)грн.; за січень - травень 2014 р. (+0,55)грн.., в т.ч. січень - -(+0,11)грн.., лютий - (+0,11) грн.., березень - (+0,11) грн.., квітень - (+0,11)грн.., травень - (+0,11) грн..

На порушення ст. 51,пп.70.16.1 п.70.16 ст. 70 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями) платником подано до Скадовської ОДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1 ДФ за перевіряє мий період з недостовірними відомостями, помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1кв.2013 р., ІІкв.2013 р., ІІІ кв 2013р., за IV кВ. 2013 р., за І кВ. 2014 р., в результаті чого за період І кв. 2013 р. - І кв. 2014р.: занижено суми нарахованого/виплаченого доходу на загальну суму 181153,04 грн., занижено суми ПДФО на загальну суму 23224,42 грн., занижено суми утриманого/перерахованого ПДФО на загальну суму 23137,2 грн.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000992200 від 18.08.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 104850,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 83880, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 20970, 00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем не вірно визначено частку сільськогосподарського товаровиробника у перевіряємому періоді.

Судом встановлено, що Ф/г «Валерія» протягом періоду перебування на спеціальному податковому режимі у 2013 - 2014 р. користувалося крім земельних паїв, які перебували у власності учасників господарства, земельними паями фізичних осіб на підставі договорів оренди (101), які пройшли державну реєстрацію з актами приймання - передачі земельної ділянки в натурі на загальну площу 569,43 га.

Додатково у 2013 - 2014 роках позивачем укладено договори оренди на 10 років з одинадцятьма фізичними особами на загальну площу 49,7009 га. Зазначені договори оренди, були подані на реєстрацію, але у зв'язку із змінами законодавства були повернуті на дооформлення.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що така частка у 2013 р. складає лише 93,46% у 2014 р. - 99,46% у зв'язку з тим, що частина земельної площі (46,1524 га або 6,54 % у 2013 р. та 3,5485 га або 0,54% у 2014 р.), що ввійшла до розрахунку фіксованого податку, не належить фермерському господарству на правах оренди. У зв'язку з чим податковим органом встановлено порушення п.308.1 ст. 308 ПКУ, у зв'язку з чим позивачем невірно визначено частку сільськогосподарського товаровиробника.

Главою 2 розділу ХІV Податкового кодексу України регулюються відносини зі справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з пунктом 302.1 ст.302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Пункту 308.6 статті 308 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується: у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації; за рішенням контролюючого органу: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Відповідно до п. 308.4 ст.308 Податкового кодексу України Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

При визначені змісту поняття знаходження сільськогосподарських угідь на праві власності чи користування у платника фіксованого сільськогосподарського податку суд виходить з того, що згідно п.п.14.1.233 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно п.п.14.1.77 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм податкового законодавства, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитись у власності чи користування такого виробника.

Водночас, Податковий кодексу України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, не зважаючи з яких підстав виникло таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як слідує із змісту п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарського продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користування особи на будь-яких умовах.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та те, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Проте, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, суд вважає, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користування товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Оренда є лише одним із видів права користування землею.

Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарським угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва про розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин, продукція вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, відсутні підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстроване, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформленні з недоліками. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянок, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

Отже, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом наступних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, сільськогосподарським відповідно до пункту 209.7 ст.209 Податкового кодексу України вважаються сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарської товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до фермерського господарства у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства. Також, відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В п.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000992200 від 18.08.2014 року, яким Фермерському господарству "Валерія" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104850,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 83880,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 20970,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Валерія" ( код ЄДРПОУ 22750747) судовий збір в сумі 209, 70 грн. (Двісті дев'ять гривень 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 січня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3