Постанова

від 21.06.2006 по справі 27/296/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/296/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              21.06.06                                                                             №   27/296/06-АП

суддя     Дроздова С.С.

За позовом: Василівського районного центру зайнятості, м. Василівка Запорізької області  

до: Комунального підприємства “Степногірськводоканал” Степногірської сільської ради, Запорізька область   Василівський район смт. Степногірськ

про стягнення 2 358 грн. 08 коп.   

                                                              Суддя Дроздова С.С.

Секретар судового засідання Громова У.І.

Представники:

Від позивача: Покидько В.М., провідний спеціаліст –юрисконсульт, дов. № б/н від 20.06.06 р.  

Від відповідача: Дерипаска Л.В., провідний бухгалтер, дов. № 65 від 25.05.06 р.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та  перехідні  положення“ КАС України,  позовна заява розглядається в порядку,  встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні 21.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України  у зв'язку з повним визнанням позову відповідачем судом прийнято постанову про задоволення адміністративного позову. Суд виходячи до нарадчої кімнати повідомив позивачу та відповідачу орієнтовний час виготовлення постанови у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, 21.06.06 р. о 12 -50 годині суд оголосив позивачу та відповідачу постанову у повному обсязі.

26 травня 2006 року до господарського суду звернувся Василівський районний центр зайнятості з позовом до Комунального підприємства “Степногірськводоканал” Степногірської сільської ради про стягнення

2 358 грн. 08 коп. недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.09.2005 р. по 31.03.2006 р.

30.05.2006р. відкрито провадження у адміністративній справі № 27/296/06-АП та призначене судове засідання на 21.06.2006р., витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.

До початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Судом оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які  прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду і секретарю судового засідання не заявлено.

Головуючий у судовому засіданні доповів про зміст позовних вимог, після чого з'ясував: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач?

У судовому засіданні, відкритому 21.06.06 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, зазначених у адміністративному  позові.

Відповідач 21.06.06 р. надав письмовий відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі на суму 2 358 грн. 08 коп.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши представників сторін,  суддя встановив:

-          позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись  на те що відповідно до розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття недоїмка у сумі 2 358 грн. 08 коп. нараховується з 01.09.2005 року по 31.03.2006р., як пояснив представник позивача у судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, відповідач (юридична особа) є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, розмір заборгованості по сплаті страхових внесків з 01.09.2005 року по 31.03.2006р. склав 2 358 грн. 08  коп.

Доказів сплати зазначених страхових внесків у сумі 2 358 грн. 08 коп. відповідач не надав.

Питання регулювання відносин щодо сплати страхових внесків на випадок безробіття врегульовано нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який діє з 01.01.2001 р.

Законом України “Про систему оподаткування” вказаний внесок не внесено до переліку податків та обов'язкових платежів до цільових державних фондів.

Крім того, оскільки Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” не встановлено механізму узгодження внесків до Фонду, то таке узгодження провести взагалі не можливо.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організації, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1553 від 02.03.2000 р. фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, його кошти не включаються до складу Державного бюджету України.

За своєю суттю страхові внески не є податками і зборами, тобто податковим боргом, а є формою резервування заробітної платні для забезпечення матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у разі настання страхових випадків, передбачених законодавством про страхування на випадок безробіття.

Згідно з п.п.9.7. п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із страхувальника незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сплата страхових внесків має здійснюватись один раз у місяць у день встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період роботодавцями та застрахованими особами.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135, платіжні доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкритих в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., не регулює відносини, які виникають між Фондом соціального страхування на випадок безробіття та платниками такого збору.

Таким чином, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” всі роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю) повинні сплачувати страхові внески до відповідних цільових страхових фондів за найманих працівників в порядку, і розмірі, передбачених Законом від 02.03.2000 р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги  на суму 2 358 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на  випадок безробіття”, ст. ст.  4, 17, 49, 51, 94, 111, 121, 158 - 167 КАС України, суддя   

ПОСТАНОВИВ:

      Позов задовольнити.

        Стягнути з Комунального підприємства “Степногірськводоканал” Степногірської сільської ради (71611 Запорізька область Василівський район смт. Степногірськ вул. Шкільна, 24, к. 224, р/р 26001055893026 ЗРУ КБ Приватбанк, ЄДРПОУ 33214883) на користь Василівського районного центру зайнятості (71600 Запорізька область Василівський район м. Василівка вул. Чекіста, 39-А, ЄДРПОУ 20523970) 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 08 коп. у рахунок погашення недоїмки зі сплати  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, з зарахуванням коштів на рахунок відділення Держказначейства: 37176301900044, код платежу 50040100 банк УДК в Запорізькій області, МФО 813015.

Видати виконавчий лист.

Постанову підписано 21.06.06 р.

   Суддя                                                   С.С.      Дроздова

                                     Згідно з оригіналом:

                                    Помічник  судді                          О.М. Бєляєва         

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Заява   про   апеляційне  оскарження  ухвали  суду  першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи,  яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження  обчислюється  з дня  отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом  десяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.