Рішення

від 14.01.2015 по справі 904/9170/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.15р. Справа № 904/9170/14

За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 29 409,86 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Кожемятов К.М., довіреність № 112/01 від 13.01.2014, представник;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Пономаренко А.Є. № 023761 від 20.12.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" з позовною заявою про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК" 39 409,86 грн., з яких: основний борг у сумі 30 539,02 грн., інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн., 3% річних у сумі 492,99 грн., пеня у сумі 3 271,42 грн., 7% штрафу у сумі 2 137,72 грн.

Під час розгляду справи прокурором Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області були подані заяви № 41-4068вих14 від 12.12.2014 року та №41-4446 вих14 від 22. 12.2014 року (а.с. 38-39, 47-48 том 1) з урахуванням яких він просить зменшити позовні вимоги у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу у сумі 10 000,00 грн. до подачі позову до суду, а також припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 14 000,00 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми після подання позовної заяви до суду. При цьому прокурор просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК" основний борг у сумі 6 539,02 грн., інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн., 3% річних у сумі 492,99 грн., пеню у сумі 3271,42 грн., 7% штрафу у сумі 2 137,72 грн. Усього - 15 409,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 581 від 14.10.2013 року в частині зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за період з лютого 2014 року по червень 2014 року у зв'язку з чим і утворилась заборгованість відповідача на суму 6 539,02 грн. на яку прокурором нараховані інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн., 3% річних у сумі 492,99 грн., пеня у сумі 3271,42 грн., 7% штраф у сумі 2 137,72 грн.

Судовий збір прокурор просить покласти на відповідача та стягнути в доход державного бюджету.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов з наведених у ньому підстав.

Відзиву на позов відповідач суду не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2014 року (а.с. 31 - 33 том 1).

У заяві на адресу господарського суду від 23.12.2014 року відповідач заборгованість у сумі 6539,02 грн. станом на 23.12.2014 року визнає, однак просить не стягувати штрафні санкції, посилаючись на тяжке фінансове становище кінцевого споживача послуг з поставки теплоенергії (а.с. 57 том 1).

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с. 34, 63 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Розгляд справи призначався на 15.12.2014 року, 24.12.2014 року, 14.01.15 року.

У судовому засіданні 14.01.2015 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-2 та прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - Позивач, Продавець) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК" (далі - Відповідач, Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пункт 2.1. договору, передбачає, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - за час опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з пунктом 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

За умовами пункту 5.2. договору облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (пункт 6.1. договору).

За пунктом 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 13.10.2014 року (пункт 10.1. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу (а.с. 24 том 1).

Відповідач за період з лютого 2014 року по червень 2014 року спожив теплової енергії на загальну суму 57 050,77 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

за лютий 2014 року - № 1454 від 28.02.2014 року на суму 33 842,68 грн.;

за березень 2014 року - № 2726 від 31.03.2014 року на суму 20 251,28 грн.;

за березень 2014 року - № 2728 від 31.03.2014 року на суму 444,32 грн.;

за квітень 2014 року - № 4109 від 30.04.2014 року на суму 1 891,12 грн.;

за квітень 2014 року - № 4110 від 30.04.2014 року на суму 336,46 грн.;

за червень 2014 року - № 5363 від 30.06.2014 року на суму 233,18 грн.;

за червень 2014 року - № 5373 від 30.06.2014 року на суму 51,73 грн. (а.с. 14 - 20 том 1).

На час звернення прокурора з позовом до суду - 20.11.2014 року відповідач оплату спожитої теплової енергії здійснив частково у загальній сумі 36 511,75 грн., з яких: 16511,75 грн. - 10.06.2014 року; 5000,00 грн. - 04.08.2014 року; 5000,00 - 16.09.2014 року; 10000,00 - 31.10.2014 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 41, 54 - 56 том 1).

Залишок несплачених грошових коштів за спожиту теплову енергію складає 20 539,02 грн. (57 050,77 - 36 511,75 = 20 539,02).

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії на вказану суму і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем - покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Станом на час звернення прокурора з позовом до суду відповідач повну оплату за спожиту теплову енергію не здійснив. Враховуючи умови договору, вказана оплата мала бути здійснена у наступний строк:

за актом № 1454 від 28.02.2014 року на суму 33 842,68 грн. - до 20.03.2014 року;

за актом № 2726 від 31.03.2014 року на суму 20 251,28 грн. - до 20.04.2014 року;

за актом № 2728 від 31.03.2014 року на суму 444,32 грн. - до 20.04.2014 року;

за актом № 4109 від 30.04.2014 року на суму 1 891,12 грн. - до 20.05.2014 року;

за актом № 4110 від 30.04.2014 року на суму 336,46 грн. - до 20.05.2014 року;

за актом № 5363 від 30.06.2014 року на суму 233,18 грн. - до 20.07.2014 року;

за актом № 5373 від 30.06.2014 року на суму 51,73 грн. - до 20.07.2014 року.

Під час розгляду справи відповідач повністю сплатив залишок заборгованості у сумі 20539,02 грн. за наступними платіжними дорученнями: № 90 від 10.12.2014 року на суму 7000,00 грн.; № 94 від 22.12.2014 року на суму 7000,00 грн.; № 95 від 26.12.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 1 від 06.01.2015 року на суму 3000,00 грн.; № 2 від 09.01.2015 року на суму 3000,00 грн., з яких 539,02 грн. віднесено у рахунок оплати спірної заборгованості (а.с. 42, 52, 66, 67, 68 том 1).

Зазначене підтверджується також двостороннім актом звірки розрахунків станом на 12.01.2015 року (а.с. 66 том 1).

За таких обставин на час винесення рішення спір між сторонами у частині стягнення основного боргу відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 20 539,02 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2.7. договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у 3 роки.

Позивачем розраховані, а прокурором заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача штраф у сумі 2 137,72 грн. із заборгованості у сумі 30 539,02 грн. за період з 21.03.2014 року по 30.10.2014 року та пеня у сумі 3 271,42 грн. із заборгованості у загальній сумі 30 539,02 грн. за період з 21.03.2014 року по 30.10.2014 року (а.с. 13 том 1).

За наслідками перевірки розрахунку штрафу та пені підстав для їх зменшення не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із заборгованості відповідача у сумі 30 539,02 грн. позивачем розраховані, а прокурором заявлені до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 492,99 грн. за період з 21.03.2014 року по 30.10.2014 року та інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн. за період з квітня 2014 року по вересень 2014 року (а.с. 13 том 1).

За наслідками перевірки розрахунку підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн., 3% річних у сумі 492,99 грн., пеня у сумі 3 271,42 грн., штраф у сумі 2 137,72 грн.

Заява відповідача, у якій він просить не стягувати з нього штрафні санкції задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина перша статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, за змістом зазначених законодавчих норм та судового інтерпретаційного акту вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Приймаючи рішення за заявленим відповідачем клопотанням, суд враховує ту обставину, що останнім жодного доказу в обгрунтування його тяжкого фінансового становища не надано, а також те, що повне звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання вказаними законодавчими нормами не передбачено.

Крім того, згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких обставин обидві сторони, здійснюючи в однаковий період часу свою підприємницьку діяльність в рамках спірного договору, знаходились у рівних умовах з точки зору ризику своєї господарської діяльності.

Разом із цим відповідач не позбавлений можливості вирішити питання щодо зменшення пені та штрафу безпосередньо з позивачем з використанням такого правового механізму, передбаченого статтею 605 Цивільного кодексу України, як припинення зобов'язання прощенням боргу.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 20 539,02 грн. припинити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, 15, ідентифікаційний код 21929361) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) інфляційні втрати у сумі 2 968,71 грн., 3% річних у сумі 492,99 грн., пеню у сумі 3 271,42 грн., штраф у сумі 2 137,72 грн.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СПУТНИК" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Бульварний, 15, ідентифікаційний код 21929361) в доход державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2015 року.

Суддя І.І. Колісник