Рішення

від 12.01.2015 по справі 908/5046/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 Справа № 908/5046/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Кравченко С.І., довіреність № 09/01/2014 від 09.01.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5046/14,

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальто-бетонний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова, 20, скорочено ПрАТ «ЗАБЗ»);

до відповідача: Приватного підприємства «ВМФ-Запоріжжя» (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 24, офіс 67; ПП «ВМФ-Запоріжжя»);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Приватним акціонерним товариством "Запорізький асфальто-бетонний завод" заявлено вимоги про стягнення з Приватного підприємства "ВМФ-Запоріжжя" за договором № 124 від 22.11.2013 р. штрафу в розмірі 17834 грн. та пені в розмірі 21400,80 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5046/14, присвоєно номер провадження 34/133/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.12.2014 р.

В судовому засіданні 10.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 12.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору № 124 від 22.11.2013 р. відповідач зобов'язувався поставити дозатор бітуму та виконати роботи з атоматизації АСУ не пізніше 20.01.2014 р. На виконання умов договору ПрАТ «ЗАБЗ» платіжним дорученням № 1066 від 29.11.2013 р. на суму 44585,00 грн. виконав свої зобов'язання про сплаті авансового платежу в розмірі 50% від суми договору. В свою чергу, ПП «ВМФ-Запоріжжя» своєчасно не виконав свої зобов'язання, здійснивши поставку дозатора бітуму та автоматизацію АСУ лише 21.05.2014 р. У зв'язку з тим, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання позивач просить стягнути штраф в розмірі 17834,00 грн. та пеню в розмірі 21400,80 за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ «ЗАБЗ» посилається на ст. ст. 20, 193, 199, 230 ГК України, ст.ст. 2, 44, 49, 66, 67, 82-85 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ПП «ВМФ-Запоріжжя», відповідача по справі, в судове засідання не з'явився, в судовому засіданні 10.12.2014 р. представники відповідача висловили свої заперечення проти заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року між ПрАТ «Запорізький асфальтобетонний завод» (Позивач, замовник) та ПП «ВМФ-Запоріжжя» (Відповідач, постачальник) було укладено договір № 124.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а постачальник зобов'язується виконати поставку дозатора бітуму, здійснити автоматизацію АСУ із заміною існуючого бункера, провести монтаж і підключення електронного обладнання, провести наладку в автоматичному режимі, і здати вагове обладнання органам Держспоживстандарту з видачею свідоцтва атестації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вагове обладнання і виконані роботи на ПрАТ «ЗАБЗ».

Згідно п. 1.2. договору найменування, марка, кількість і номенклатура встановленого обладнання визначається згідно специфікації до даного договору (додаток № 1). Якість, маркування обладнання, що встановлюється за даним договором має бути новим і відповідати чинним в Україні ДСТУ та / або ТУ і підтверджуватись сертифікатом і / або паспортом якості заводу виробника.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою договір у даній справі є змішаним, і містить ознаки договору поставки та підряду.

Відповідно до п. 2.1. договору роботи повинні бути виконані згідно План-графіку виконання робіт (Додаток № 2). Початок робіт - протягом 5 календарних днів з дати перерахування передоплати на поточний рахунок постачальника.

Термін виконання робіт складає - 45 календарних днів (пункт 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору вартість робіт (ціна договору), з устаткуванням і матеріалами за даним договором становить 89170,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Пунктом 5.2 договору визначено порядок поетапної оплати:

50% - до початку робіт (авансовий платіж) - на протязі 5-и банківських днів для закупівлі матеріалів і резервування електронного вагового обладнання, (після першої події).

50% - протягом 5-й банківських днів після введення в експлуатацію та підписання акту прийому-передачі товару та виконаних робіт.

На виконання умов договору ПрАТ «ЗАБЗ» виконав свої зобов'язання про сплаті авансового платежу в розмірі 50% від суми договору, що підтверджується банківською випискою від 29.11.2013 р. на суму 44585,00 грн.

Таким чином, ПП «ВМФ-Запоріжжя» мало почати виконання робіт до 04.12.2013 р., та зобов'язувалось закінчити їх виконання не пізніше 20.01.2014 р. (5 днів + 45 днів від 19.11.2013 р.).

Відповідно до п. 6.1. договору передача робіт та технічної документації постачальником та приймання їх замовником здійснюється підписанням акту виконаних робіт форми КБ-2В. Постачальник після виконання робіт, які відповідають готовності об'єкта до введення в експлуатації готує акти виконаних робіт і передає їх замовникові для ознайомлення.

Поставку дозатора бітуму та автоматизацію АСУ ПП «ВМФ-Запоріжжя» здійснив 21.05.2014 р., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 003 від 21.05.2014 р., який підписано уповноваженими особами та скріплено печатками підприємств. В акті чітко визначено, що представники сторін підписали його 21.05.2014 р. Про іншу дату виконання робіт в акті не зазначено.

Таким чином, відповідачем зобов'язання поставки дозатора бітуму та автоматизацію АСУ в обумовлений термін не виконані, що свідчить про порушення строку встановленого договором № 124, на 120 календарних днів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З метою врегулювання спірних відносин, ПрАТ «ЗАБЗ» 22.04.2014 р. звернулось до ПП «ВМФ-Запоріжжя» з претензію № 22/04/2 від 22.04.2014 р. з вимогою виконання робіт та сплати штрафних санкцій.

11.11.2014 р. ПрАТ «ЗАБЗ» звернулось до ПП «ВМФ-Запоріжжя» з претензію № 11/11/2 від 11.11.2014 р. з вимогою сплати штрафних санкцій.

Станом на час подання позову, відповіді на претензію не надано.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 21400,80 грн. за період: з 21.01.2014 р. по 20.05.2014 р. та штраф у розмірі 17834,00 грн.

Згідно п. 7.5. договору у разі порушення з вини постачальника строків закінчення робіт, передбачених договором, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2% від вартості не виконаних робіт за кожен день прострочення.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі порушення з вини постачальника терміну закінчення робіт, передбачених договором більше ніж на 10 днів, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми невиконаних робіт.

З урахуванням строку прострочення виконання робіт, станом на час пред'явлення претензії, прострочення виконання робіт становить 120 днів, відповідно розрахована сума пені 21400,80 грн.:

89170,00 х 0,2% х 120 днів = 21400,80 грн.

В порушення умов договору, ПП «ВМФ-Запоріжжя» допустило прострочення виконання робіт з простроченим терміном більше 10-ти днів в сумі 89170,00 грн.:

89170,00 х 20 % = 17834,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначається, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011).

Судом перевірено заявлений розмір пені та штрафу, та встановлено, що розрахунки позивача є правильними.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів оплати пені та штрафу за договором в сумі 39234,80 грн., вимога позивача про стягнення пені в розмірі 21400,80 грн. та штрафу в розмірі 17834,00 грн., обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ВМФ-Запоріжжя» (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 24, офіс 67, ідентифікаційний код юридичної особи: 38285194) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальто-бетонний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Гончарова, 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 03327144) штраф розмірі 17834 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 21400 (двадцять одна тисяча чотириста) грн. 80 коп., 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16.01.2015 р.

Суддя А.О. Науменко