Рішення

від 14.01.2015 по справі 908/5281/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 Справа № 908/5281/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Петренко Ю.В.., довіреність № 1 від 01.11.2014 р..; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5281/14,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрострой 2009» (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 50, кв. 143, скорочено ТОВ «Петрострой 2009»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.С» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119, скорочено ТОВ «В.В.С»);

про стягнення суми,

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрострой 2009" заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.В.С" заборгованості за договором купівлі-продажу цементу № 9 від 03.03.2014 р. з урахуванням пені та збитків від інфляції в розмірі 4966, 94 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5281/14, присвоєно номер провадження 34/139/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 28.11.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Петрострой 2009» за договором купівлі-продажу № 9 від 03.03.2014 р. здійснив поставку товару (цемент) 25.620 т ТОВ «В.В.С» на загальну суму 22545,60 грн. Товар було поставлено з дотриманням умов договору. Між сторонами було підписано акт взаємозаліку на суму 42841,82 грн., залишок боргу залишився в сумі 6411,38 грн. , який погашено частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість розмірі 4411,38 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. У зв'язку з порушення умов договору відповідачеві нараховано також 431,44 грн. пені, 70,58 грн. інфляційних втрат, 53,54 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст. 7, 20, 173,174 ГК України, ст. ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 61, 54, 82 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Представник ТОВ «В.В.С», відповідача по справі, в судове засідання не з'явився, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали суду направлялась на адресу відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 04.12.2014 р.: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 р. між ТОВ «Петрострой 2009» (продавець, позивач по справі) та ТОВ «В.В.С» (покупець, відповідач по справі) було укладено договір купівлі-продажу цементу № 9 (далі договір № 9).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити «Цемент» (товар), в кількості, за типами, марками, ціною, строками та на умовах поставки згідно положень цього договору, заявок до нього та додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна, вартість марка товару, тип його пакування та кількість узгоджуються та визначаються у видаткових документах (п. 2.1. договору).

Пунктом 9.1. договору встановлено строк його дії - один рік з дня його підписання.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2 договору № 9 оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів, згідно виставлених рахунків на поточний рахунок продавця - терміном - 7 банківських днів. Продавець виставляє покупцю рахунок - фактуру із зазначенням вартості товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На виконання умов договору № 9 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22545,60 грн., що підтверджується підписаною видатковою накладною: № РН-0000171 від 19.05.2014 р. на суму 22545,60 грн. Вказаний товар отримано уповноваженим представником відповідача за довіреністю: № 41 від 19.05.2014 року.

05.06.2014 р. між сторонами було складено та підписано акт взаємозаліку на суму 42841,82 грн., залишок боргу склав 6411,38 грн.

05.06.2014 р. сторонами складено акт звірки та визначено суму боргу на користь позивача в розмірі 6411,38 грн.

З метою врегулювання спірних відносин, ТОВ «Петрострой 2009».04.2014 р. звернулось до ТОВ «В.В.С» з претензію № 1 від 17.06.2014 р. з вимогою сплатити виниклу заборгованість.

Дана заборгованість була частково сплачена в сумі 2000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 18.06.2014 р.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення 4411,38 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Грошове зобов'язання прострочено з 29.05.2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період: з 18.06.2014 р. по 12.11.2014 р. р. 3 % річних в сумі 53,54 грн. та інфляційні втрати за період: липень 2014 р. - жовтень 2014 р. в сумі 70,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних, втрат від інфляції, та встановлено, що суму втрат від інфляції розраховано позивачем вірно. За підрахунками суду правильною сумою 3 % річних є 53,66 грн., але з урахуванням того, що суд не може виходити за межі заявлених вимог, стягненню підлягає заявлена сума 3 % річних - 53,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 431,44 грн. пені за період: 18.06.2014 р. по 12.11.2014 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3. договору, яким передбачено, що в разі порушення строків оплати покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримання платежу, а також збитки інфляції, 3% річних та інші збитки продавця.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За підрахунками суду правильний розмір пені складає 426,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.С» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119, ідентифікаційний код юридичної особи: 32419858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрострой 2009» (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, буд. 50, кв. 143, ідентифікаційний код юридичної особи: 36491016) 4411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 38 коп. основного боргу, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 15 коп. пені, 70 (сімдесят) грн. 58 коп. втрат від інфляції, 53 (п'ятдесят три) грн. 54 коп. 3% річних, 1825 (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять) грн. 05 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя А.О. Науменко