Рішення

від 15.01.2015 по справі 910/27878/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27878/14 15.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Коларес" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Маркон-Холод" простягнення 7 635 грн 43 коп. Представники сторін: від позивача:Майдюк В.П., довіреність від 24.11.2014 від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коларес" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон-Холод" 6 812 грн 69 коп. заборгованості за договором №86-ю про надання юридичних послуг від 25.01.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані йому за договором послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6015 грн 00 коп. Крім того, за порушення строків оплати позивачем нараховано відповідачу 541 грн 52 коп. пені, 67 грн 24 коп. 3% річних та 188 грн 93 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд призначено на 15.01.2015.

В судовому засіданні 15.01.2015 представник позивача надав документи для приєднання до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду. Також представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6015 грн 00 коп. основного боргу, 835 грн 84 коп. пені, 98 грн 88 коп. 3% річних та 685 грн 71 коп. інфляційних втрат. Дана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коларес" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон-Холод" (Замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №86-ю, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику юридичні послуги з представництва та захисту законних інтересів Замовника в порядку провадження адміністративного судочинства в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі щодо оскарження рішення Київської регіональної митниці (м/п "Столичний") Державної митної служби України №100270000/2013/300002/2 від 08.01.2013 про коригування митної вартості товарів (картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/00005 від 08.01.2013) на суму 120 300 грн 00 коп. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору за надання послуг Замовник сплачує Виконавцю грошові кошти в розмірі, порядку і строках, встановлених договором.

П. 3.1. договору встановлює вартість послуг, яка складається з:

- 8 000 грн 00 коп. з ПДВ за послуги в суді першої інстанції (п. 3.1.1.);

- 8 000 грн 00 коп. з ПДВ за послуги в суді апеляційної інстанції (п. 3.1.2.);

- 8 000 грн 00 коп. з ПДВ за послуги в суді касаційної інстанції (п. 3.1.3.);

- 5% від оскаржуваної суми, що становить 6 015 грн 00 коп. з ПДВ (п. 3.1.4.).

Оплата вартості послуг, передбачених п.п. 3.1.1-3.1.3 договору, здійснюється до початку надання послуг по кожній судовій інстанції шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури (п. 3.2. договору).

П. 3.3. договору встановлено, що оплата вартості юридичних послуг, передбаченої п. 3.1.4. договору, здійснюється у випадку вирішення митного спору на користь Замовника на підставі рахунку-фактури, який виставляється Виконавцем після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Оплата послуг здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку (п. 3.4. договору).

У п. 4.2. договору зазначено, що за порушення термінів оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Позивач виконав умови договору, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000038 від 15.05.2013 на суму 8 000 грн 00 коп. та №ОУ-000059 від 30.09.2013 на суму 8 000 грн 00 коп., які підписані сторонами договору.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 у справі №826/1844/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон-Холод" до Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задоволено частково, зокрема, стягнуто на користь позивача за адміністративним позовом (Замовника за договором) 106 169 грн 03 коп. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05.09.2013.

Позивач у справі зазначає у позовній заяві, що таке судове рішення є однозначно позитивним для відповідача.

Після набрання чинності зазначеним судовим рішенням позивач виставив відповідачу рахунок на оплату послуг від 24.06.2014 №59 згідно п. 3.1.4. договору на суму 6 015 грн 00 коп.

Крім того, позивачем направлена відповідачу вимога про виконання договору від 09.07.2014 з рахунком від 24.06.2014 №59, які відправлені 16.07.2014, а отримані відповідачем 22.07.2014, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та рекомендованим повідомленням, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач на зазначену претензію не відповів, виставлений рахунок не сплатив, в результаті чого позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

П. 3.3. договору встановлено, що оплата вартості юридичних послуг, передбаченої п. 3.1.4. договору, здійснюється у випадку вирішення митного спору на користь Замовника на підставі рахунку-фактури, який виставляється Виконавцем після набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Оплата послуг здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку (п. 3.4. договору).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг. Позивач вказує, що станом на 13.01.2015 за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 6 015 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, а саме п. 3.1.4., вбачається обов'язок замовника щодо оплати 5% від оскаржуваної суми в разі винесення позитивного судового рішення на користь замовника та набрання ним законної сили.

Судом встановлено, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 у справі №826/1844/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позов замовника (відповідача по даній справі) до Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задоволено частково, зокрема, стягнуто на користь позивача за адміністративним позовом (Замовника за договором) 106 169 грн 03 коп. Зазначене судове рішення набрало законної сили 05.09.2013.

Як вказує позивач у позовній заяві, і з чим погоджується суд, дане судове рішення є позитивним для відповідача. Однак, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку, що сума основного боргу відповідача становить 5 308 грн 45 коп., тобто пропорційно сумі, стягнутій за судовим рішенням на користь відповідача.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 834 грн 84 коп. пені, 3% річних в розмірі 98 грн 88 коп. та інфляційних втрат у розмірі 685 грн 71 коп., нарахованих за період з 28.06.2014 до 13.01.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У п. 4.2. договору зазначено, що за порушення термінів оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат) відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 4.2. договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

09.07.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання договору від 09.07.2014 з рахунком від 24.06.2014 №59, яка була отримана 22.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101303888072.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати виконаних робіт.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи те, що вимога №279 від 06.10.2014 була отримана відповідачем 22.07.2014, у останнього виник обов'язок щодо оплати виконаних робіт не пізніше 25.07.2014, а прострочення виконання обов'язку з оплати виконаних робіт виникло 26.07.2014.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

З огляду на вищезазначене, позивач має право на нарахування пені, 3% річних за прострочення оплати виконаних робіт, починаючи з 26.07.2014. Крім того, з урахуванням рекомендацій щодо періоду нарахування індексів інфляції, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, у позивача відсутнє право на нарахування інфляційних втрат за період за червень та липень 2014 року.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, що складає 652 грн 43 коп. пені, 583 грн 93 коп. інфляційних втрат та 75 грн 05 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, доказів у спростування тверджень позивача не подав. Також відповідачем не надано суду контррозрахунку суми заборгованості за договором про надання послуг.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон-Холод" (01013, м.Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф. 311, ідентифікаційний код 37559263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коларес" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33-Б, ідентифікаційний код 34965238) 5 308 (п'ять тисяч триста вісім) грн 45 коп. основного боргу, 75 (сімдесят п'ять) грн 05 коп. 3% річних, 652 (шістсот п'ятдесят дві) грн 43 коп. пені, 583 (п'ятсот вісімдесят три) грн 93 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька