Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/24370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24370/14 14.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" доДержавного підприємства "Завод 410 ЦА2 простягнення 20 000,00 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" простягнення 22 731,21 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом):Шинкаренко О.П. - представник за довіреністю; від відповідача (позивача за зустрічним позовом):Демський А.Л. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 20 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на виконання умов договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії №13-19юр-2010 від 15.11.2010 р. (надалі - Договір) було здійснено попередню оплату в сумі 20 000,00 грн. Проте, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" на вказану вище суму теплової енергії не надало, у зв'язку із чим, товариство звернулось до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24370/14 та призначено її до розгляду на 10.12.2014 р.

03.12.2014 р. до автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" про стягнення 22 731,21 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог підприємство посилається на порушення товариством умов Договору в частині проведення своєчасної оплати вартості наданої теплової енергії, в зв'язку з чим, підприємством на підставі ст.ст. 610, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України нараховано пеню в сумі 8 770,84 грн., 3% річних в розмірі 1 758,98 грн., а також штраф у розмірі 12 201,39 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2014 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп2 про стягнення 22 731,21 грн.

Враховуючи клопотання позивача за первісним позовом про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів, а також враховуючи необхідність витребувати від сторін додаткових документів, ухвалою суду від 10.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 14.01.2014 р.

Під час проведення судових засідань представник позивача за первісним позовом наполягав на позові, в той час як проти зустрічного позову заперечив з підстав наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти позову заперечив, оскільки сума не погашених штрафних санкцій перевищує суму боргу відповідача.

В судовому засіданні 14.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 15.11.2010 р. між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (Споживач) укладено Договір, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник взяв на себе зобов'язання виробляти на котельні для потреб Споживача теплову енергію в гарячій воді, а Споживач - сплачувати за одержану теплову енергію, згідно затверджених КМДА тарифів для Постачальника, в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія у вигляді гарячої води відпускається Споживачеві в обсягах, обумовлених в додатку №2 до цього договору.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що облік споживання теплової енергії здійснюється відповідно до визначених в договорі навантажень (додаток №2) з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору кількість теплової енергії, що фактично відпущена Споживачеві в розрахунковому періоді визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності, як виняток, здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень (додаток №2) з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковий період, з оформленням двосторонніх актів за фактично відпущену теплову енергію, по одному примірнику для кожної сторони.

Споживач не пізніше, ніж за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальникові вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.1.4 Договору).

У пунктах 11.1, 11.3 Договору визначено, що строк дії правочину закінчується 30.04.2011 р. Вказаний правочин вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У додатку №1 від 15.11.2010 р. до Договору сторони погодили умови припинення та обмеження подачі теплової енергії.

Додатком №2 до Договору Споживач та Постачальник визначили обсяги постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на рік з розподілом по кварталам.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2011 р. до Договору за погодженням сторін п. 6.1.3 Договору викладено в наступній редакції: "Споживач не пізніше ніж за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальникові 100% вартості зазначеної договорів кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця".

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли із укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Як встановлено судом, за період з 30.11.2010 р. по 31.03.2012 р. Державним підприємством "Завод 410 ЦА" передано теплову енергію Товариству з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" на загальну суму 513 244,19 грн., що підтверджується актами: №11/11-З від 30.10.2010 р., №11/12 від 31.12.2010 р., №11/01 від 31.03.2011 р., №11/02 від 28.02.2011 р., №11/03 від 31.03.2011 р., №11/11-З від 30.10.2011 р., №11/11 від 30.10.2011 р., №11/12 від 30.12.2011 р., №11/01 від 31.01.2012 р., №11/02 від 29.02.2012 р., №11/03 від 31.03.2012 р.

Проте, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп", що не заперечується Державним підприємством "Завод 410 ЦА", товариством було перераховано авансові платежу на суму 533 244,19 грн., що підтверджується представленими платіжними дорученнями: №18 від 30.11.2010 р., №38 від 17.01.2011 р., №42 від 28.01.2011 р., №29 від 17.03.2011 р., №47 від 29.04.2011 р., №85 від 24.06.2011 р., №163 від 23.11.2011 р., №165 від 29.11.2011 р., №179 від 12.12.2011 р., №180 від 14.12.2011 р., №182 від 15.12.2011 р., №189 від 29.12.2011 р., №209 від 27.01.2012 р., №229 від 27.02.2012 р., №297 від 20.06.2012 р., №317 від 25.07.2012 р., №346 від 31.08.2012 р., №363 від 28.09.2012 р. та №378 від 25.10.2012 р.

Факт здійснення позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом авансового платежу в сумі 20 000,00 грн. підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків, складеним та підписаним обома сторонами з проставлянням печаток господарських товариств за період з 01.10.2012 р. по 26.02.2012 р.

Таким чином, предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 20 000,00 грн., що отримані ним без достатньої правової підстави, внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" за спірним договором попередньої оплати на суму 20 000,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, що перебуває в складі підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання".

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Одночасно, враховуючи те, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі, мають договірний характер (виникли із укладеного між сторонами Договору), то положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №925/985/13 від 25.09.2014 р.

При цьому, відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Одночасно, 12.08.2013 р. Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" з листом №9-2681, яким просило підтвердити про розірвання Договору протягом десяти днів з дня отримання листа.

У відповідь на вказаний вище лист, підприємство листом №19-08/2012 від 19.08.2013 р. погодилось з розірванням спірного правочину за взаємною згодою сторін.

Відтак, враховуючи, що сторони досягли згоди з наведеного вище питання, Договір є розірваним за згодою сторін.

Між тим, 09.07.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" звернулось до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" з листом №46, яким просило повернути на розрахунковий рахунок товариства суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 Цивільний кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем за первісним позовом здійснено попередню оплату, а відповідачем не поставлено теплову енергію, а також виходячи з того, що правовідносини між сторонами припинились, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми попередньої оплати в розмірі 20 000,00 грн. за висновками суду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічного позову Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" про стягнення 22 731,21 грн., господарський суд зазначає наступне.

Так, предметом спору за зустрічним позовом є стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 22 731,21 грн., у зв'язку з не своєчасною оплатою товариством вартості наданої теплової енергії

Як вже зазначалось, у п. 6.1.3 Договору визначено наступний порядок розрахунків: Споживач не пізніше ніж за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальникові 100% вартості зазначеної договорів кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.2.2 Договору за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії згідно п. 6 договору, Споживач сплачує Постачальникові пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної під час періоду, за який сплачується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, індекс інфляції, 3% річних, 7% штрафу за несвоєчасну оплату понад 30 діб.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У пункті 1.9 казаної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, господарський суд встановив, що останній проводить нарахування пені по дату проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" оплати вартості наданої теплової енергії.

Суд здійснивши власний перерахунок пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідачем за зустрічним позовом вартості отриманої теплової енергії дійшов до висновку, що правомірним є нарахування пені у розмірі 8 620,33 грн. та 3% річних у розмірі 1 728,79 грн.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, з огляду на зміст заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені та 3% річних підлягають задоволенню на визначену вище суму.

При цьому, суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово подано не було, а тому у суду відсутні правові підстави для застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України.

Що ж стосується вимоги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" про стягнення 7% штрафу у розмірі 12 201,39 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р., №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом проводив нарахування 7% штрафу за порушення відповідачем за зустрічним позовом саме грошового зобов'язання, господарський суд вважає заявлену вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи все вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства "Завод 410 ЦА" є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірах зазначених вище.

Судовий збір згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладається на Державне підприємство "Завод 410 ЦА", а за зустрічним позовом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27-А; ідентифікаційний код 34716681) грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Зустрічний позов Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ей Груп" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27-А; ідентифікаційний код 34716681) на користь Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; ідентифікаційний код 01128297) пеню у розмірі 8 620 (вісім тисяч шістсот двадцять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 1 728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 80 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.01.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко