Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/24299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24299/14 14.01.15

За позовомПрокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доПриватного підприємства "Інтермедсервіс" провнесення змін до договору Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Веселовська І.В. - посвідчення №007435; від позивача:Козак А.Л. - заступник начальника відділу; від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Інтермедсервіс" про внесення змін до договору оренди землі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що внаслідок прийняття рішення Київською міською радою "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" №89/9146 від 28.02.2013 р. існують підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.10.2001 р. в частині встановлення розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/24299/14 та призначено її до розгляду на 05.12.2014 р.

19.11.2014 р. до загального відділу суду від прокуратури Печерського району міста Києва надійшла заява за №13555вих-14 від 19.11.2014 р., в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою заявник просив суд прийняти дану заяву до розгляду та внести зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Приватним підприємством "Інтермедсервіс" (01010, м. Київ, вул. Січневого постання, 3-А, код ЄДРПОУ 22960290) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) від 24.10.2001 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про що зроблено запис від 23.11.2001 р. за №82-6-00031 у книзі записів державної реєстрації договорів (надалі - Договір), а саме п. 2.2 Договору викласти в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" встановлюється в розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ підвідомчих господарським судам".

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви (п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.).

У пункті 3.13 наведеної постанови Вищого господарського суду України визначено, що заяви про зміну предмета або підстави позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду.

При цьому, початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду, відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Оскільки прокурор звернувся з заявою про зміну предмету позову №13555вих-14 від 19.11.2014 р. до початку розгляду справи по суті, остання приймається судом та з урахуванням якої вирішується даний спір.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 05.12.2014 р., а також заявлене клопотання прокурора про продовження строку розгляду справи додатково на 15 днів, ухвалою суду від 05.12.2014 р. продовжено строк розгляду спору до 19.01.2015 р. та відкладено розгляд справи на 14.01.2015 р.

14.01.2015 р. представник позивача та прокуратури наполягали на позові.

На призначене судове засідання 14.01.2015 р. представник відповідача вдруге не з'явився, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Ухвали суду від 06.11.2014 р. та від 05.12.2014 р. було надіслано за адресою, яка зазначена у позовній заяві та, яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01010, м. Київ, вул. Січневого постання, 3-А.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №0103032064560, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідачу було відомо ще з 17.11.2014 р., тобто завчасно до дати проведення судового засідання, проте, останній власної правової позиції по суті спору не надав.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, за висновками суду Приватне підприємство "Інтермедсервіс" було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, проте наданим йому правом на участь у розгляді справи не скористалось, а відтак на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2001 р. між Київською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Інтермедсервіс" (Орендар) укладено Договір, відповідно до п. 1 якого Орендодавець, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 01.04.1998 р. за №690 передав, а Орендар прийняв у оренду на 49 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Панаса Мирного, 11-17 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,0301 га для будівництва та експлуатації жилого будинку (вставки) з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського обслуговування у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Питання орендної плати сторони визначили у п. 2 Договору, яким, зокрема, передбачено, що за оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності (п.п. 2.1); річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі одного відсотка від її грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.3 Договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору) за винятком випадку, передбаченого п. 5 цього договору. Пропозиції про перегляду розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

Згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 28.08.2001 р. за №821 на час укладання цього договору грошова оцінка земельної ділянки становить 344 229,46 грн. (п. 3 Договору).

Так, 28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема Товариство, обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Вказане рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 р. у газеті Київської міської ради "Хрещатик" випуск №33 (1161) та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

16.07.2013 р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу Приватного підприємства "Інтермедсервіс" направлено лист №05704-15007, яким повідомлено Орендаря про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 р. та необхідність укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Крім того, вказаним листом повідомлено Орендаря про необхідність здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відтак, внаслідок прийняття рішення Київською міською радою "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" №89/9146 від 28.02.2013 р. та за відсутності погодження з боку Приватного підприємства "Інтермедсервіс" на укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору за твердженнями прокурора та позивача існують підстави для внесення змін до вказаного вище правочину.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора та позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно з ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно з ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом ст. 151 Цивільного кодексу Української РСР зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

За приписами ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 651 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини, які є предметом розгляду по зазначеній справі, продовжують існувати під час дії цього Кодексу України) встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 Цивільного кодексу України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі №2-1/10068-2008, від 27.12.2010 р. у справі №27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд та від 20.11.2012 р. у справі №28/5005/640/2012.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом "а" частини 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пункт 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Враховуючи викладене суд відзначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати.

Згідно з п. 2.19 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. №6 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

При цьому, надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. у справі №28/5005/640/2012.

За таких обставин, виходячи із встановлених в ході судового розгляду обставин та умов Договору, а також того, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, за висновками суду законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо необхідності внесення змін до Договору, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством "Інтермедсервіс", в частині розміру орендної плати.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", а права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - статтею 37 названого Закону.

У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Системний аналіз приписів статті 36- 1 Закону України "Про прокуратуру" і норм Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 36-1 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК стосовно підвідомчості справ господарському суду.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" №7 від 23.03.2012 р. господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Обґрунтовуючи подання позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради, прокурор зазначив, що оскільки земля перебуває під особливою охороною держави, а отже її використання всупереч закону порушує інтереси держави та призводить до спричинення негативних наслідків, а відтак вказані порушення інтересів держави, за твердженнями прокурора, підлягають захисту.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функціям позивача, як органу місцевого самоврядування та направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Приватним підприємством "Інтермедсервіс" (01010, м. Київ, вул. Січневого постання, 3-А; ідентифікаційний код 22960290) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) від 24.10.2001 р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про що зроблено запис від 23.11.2001 р. за №82-6-00031 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" встановлюється в розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Інтермедсервіс" (01010, м. Київ, вул. Січневого постання, 3-А; ідентифікаційний код 22960290) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.01.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко