Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/27458/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27458/14 14.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Груп»

до Публічного акціонерного товариства «ФІРМА «АВІАІНВЕСТ»

про стягнення 12 862,51 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Рубан В.Г. - по дов. №б/н від 26.11.2014р.

Від відповідача не з'явився

3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Груп» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ФІРМА «АВІАІНВЕСТ» 12 862,51 грн., із яких: 10340 грн. основний борг, 512,50 грн. - проценти за користування грошовими коштами, 2010,01 грн. - інфляційні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014р. порушено провадження у справі №910/27458/14, розгляд справи призначено на 14.01.2015р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03115115134125 від 12.12.2014 р., яке отримане відповідачем 16.12.2014 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В період з 21.03.2013р. по 09.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Еллада Груп» (надалі позивач) було поставлено і передано у власність Публічного акціонерного товариства «ФІРМА «АВІАІНВЕСТ» (надалі відповідач) пісок у кількості 560 тонн на загальну суму 27 300 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: -

від 21.03.2013 року №53 на суму 1960 грн.

від 29.03.2013 року №74 на суму 1960 грн.

від 02.04.2013 року №79 на суму 3920 грн.

від 03.04.2013 року №80 на суму 5880 грн.

від 08.04.2013 року №83 на суму 3880 грн.

від 09.04.2013 року №88 на суму 9700 грн.

Відповідач здійснив оплету отриманого товару частково в сумі 14 960, 00 грн.

Однак, оплату за поставлений пісок з боку ПАТ «Фірма «АВІАІНВЕСТ» було проведено частково: сплачено лише 14960,00 грн.

Позивач 09.10.2014 року направив на адресу відповідача вимогу (претензію) №3 від 07.10.2014 року, у якій вимагав від позивача негайно сплатити заборгованість за поставлений пісок. Претензію було вручено відповідачу 15.10.2014 року.

Після отримання зазначеної вимоги (претензії) відповідач оплатив ще 2000 грн. заборгованості.

З урахуванням викладеного станом на день подання позовної заяви відповідач сплатив позивачу за поставлений пісок всього 16960,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 06.11.2014 року №8-14/237.

Листом Вищого Господарського Суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», встановлено, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні є підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Така позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012.

Виходячи зі змісту зазначених договорів вони за своєю природою є договорами поставки відповідно до умов якого (ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач мав перед позивачем заборгованість в сумі 10 340,00 грн., станом на час звернення до суду з позовом та порушення провадження у справі.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 512,50 грн. та інфляційні в сумі 2010,01 грн.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 512,50 грн. та інфляційні в сумі 2010,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, ст..ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «АВІАІНВЕСТ» (03151, м. Київ, вул.. Волинська, 65, код 21631911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллада Груп» (01054, м. Київ, вул.. Тургенівська, 4-А, код ЄДРПОУ 33500841) 10 340 грн. 00 коп. основного боргу, 512 грн. 50 коп. - 3% річних, 2010 грн. 01 коп. - інфляційні, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01. 2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.