Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/23993/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23993/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Келлер Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ві Ті Інвестментс»

про стягнення 20 000, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Глушак Т.М. за довіреністю № 36 від 30.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Келлер Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ві Ті Інвестментс» (далі - відповідач) про стягнення 20 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем 25.02.2010 р. було укладено Договір на виготовлення проектної документації № 25/02-10, на виконання умов якого позивачем було виконано відповідні роботи, про що сторони підписали Акт № ОУ-11/О/0011 здачі-приймання робіт від 03.11.2011 р. на суму 80 000, 00 грн. Оскільки відповідач з позивачем розрахувався лише частково, сплативши 60 000, 00 грн., у нього утворився борг перед позивачем в сумі 20 000, 00 грн. З урахуванням зазначеного, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 було порушено провадження у справі № 910/23993/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014 р.

18.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про витребування від Держекспертизи висновку на проект, який розроблявся позивачем на виконання спірного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. було доручено ДП «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертиза» та ТОВ «Ай Ві Ті Інвестментс» надати суду висновок на проект на виконання підпірної стіни огородження котловану при будівництві офісно-торговельного центру з вбудованими приміщеннями громадського харчування по вулиці Серафімовича в місті Києві, складений на виконання умов п. 3.6. Договору на виготовлення проектної документації № 25/02-10 від 25.02.2010 р., укладеного між сторонами у справі. Розгляд справи відкладено на 09.12.2014 р.

05.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ДП «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» ДП «Укрдержбудекспертиза» надійшов лист № 1962 від 03.12.2014 р., в якому повідомляється, що на підставі укладеного із відповідачем договору ДП «Укрдержбудекспертиза» провело експертизу проекту «Будівництво офісно-торговельного центру з вбудованими приміщеннями громадського харчування по вул. Серафимовича у Дніпровському районі м. Києва» й за результатами проведеної експертизи замовнику був виданий експертний звіт від 01.11.2011 р. № 00-0863-11/ЦБ (11-00422-10). У складі вищевказаного проекту будівництва у розділі «Об'ємно-планувальні рішення» було передбачено влаштування монолітної залізобетонної стіни для огородження котловану, про що зазначено в додатку до експертного звіту від 01.11.2011 р. № 00-0863-11/ЦБ (11-00422-10). За результатами розгляду названої проектної документації було встановлено, що надана документація розроблена з дотриманням вимог, норм та стандартів в сфері будівництва та може бути рекомендована до затвердження в установленому порядку.

09.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.01.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 13.01.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2010 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір на виготовлення проектної документації № 25/02-10 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання розробити проектну документацію стадії «Проект» на виконання підпірної стіни огородження котловану при будівництві офісно-торговельного центру з вбудованими приміщеннями громадського харчування по вул. Серафимовича у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторонами було визначено термін виконання робіт - 2 місяці з початку робіт.

За змістом п. 2.2. Договору початок робіт - з моменту надходження авансу на рахунок виконавця та надання замовником необхідних вихідних даних.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що вартість робіт становить 80 000, 00 грн.

Оплата робіт проводиться з авансовим платежем у розмірі 50 % вартості робіт за Договором в сумі 40 000, 00 грн., що підлягає врахуванню в остаточних розрахунках за Договором (п. 3.2.).

Відповідно до п. 3.3. Договору аванс перераховується виконавцю до початку виконання робіт.

У свою чергу, відповідно до п. 3.4. Договору проектна документація передається замовнику з оформленням акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.5. Договору замовник сплачує виконавцю 30 % вартості робіт на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт після отримання проектної документації в повному обсязі та її погодження у відповідних службах міста компанією ТОВ «Целина».

Остаточний розрахунок в обсязі 20 % проводить після отримання позитивного висновку Держекспертизи на проект та підписання акту здачі приймання виконаних робіт (п. 3.6. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору по завершенню виконання всіх проектних робіт виконавець передає замовнику документально погоджену з Генеральним проектувальником ТОВ «Целина» в 4-х екземплярах на українській мові та акт виконаних робіт у двох екземплярах.

Згідно з п. 5.2. Договору визначено, що замовник протягом 10 робочих днів після одержання проектної документації підписує Акт виконаних робіт або надає мотивовану відмову з переліком недоліків (та/чи) дефектів, які необхідно усунути виконавцю. У випадку отримання виконавцем мотивованої відмови, сторони протягом 5 робочих днів укладають акт з переліком недоліків та/чи дефектів, які необхідно усунути, та з встановленням строків їх усунення. Після усунення виконавцем недоліків та дефектів і погодження з Генеральним проектувальником ТОВ «Целина», сторони протягом 5 робочих днів підписують Акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3. Договору акт здачі-приймання є підставою для розрахунків між виконавцем та замовником. Прийнята замовником робота підлягає оплаті протягом 10 банківських днів з урахуванням наданого авансу.

Пунктом 5.4. Договору сторони визначили, що у разі, коли протягом 15 робочих днів після одержання замовником проектної документації та акту здачі-приймання робіт, оплата або мотивована відмова від замовника не надійшли, виконані роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті за одностороннім актом без підпису замовника, за наявності в акті запису: «Зауваження у встановлений термін не надійшли».

Відповідно до п. 8.1. Договору він набуває сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов'язків.

В якості Додатка № 1 до Договору сторони підписали Протокол погодження про договірну ціну на виготовлення проектної документації.

На виконання умов Договору позивач розробив проектну документацію і як зазначалось вище, на підставі укладеного із відповідачем договору ДП «Укрдержбудекспертиза» провело експертизу проекту «Будівництво офісно-торговельного центру з вбудованими приміщеннями громадського харчування по вул. Серафимовича у Дніпровському районі м. Києва» й за результатами проведеної експертизи замовнику був виданий експертний звіт від 01.11.2011 р. № 00-0863-11/ЦБ (11-00422-10).

У складі вищевказаного проекту будівництва у розділі «Об'ємно-планувальні рішення» було передбачено влаштування монолітної залізобетонної стіни для огородження котловану, про що зазначено в додатку до експертного звіту від 01.11.2011 р. № 00-0863-11/ЦБ (11-00422-10).

За результатами розгляду названої проектної документації було встановлено, що надана документація розроблена з дотриманням вимог, норм та стандартів в сфері будівництва та може бути рекомендована до затвердження в установленому порядку.

03.11.2011 р. сторони підписали Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-11/0011, яким засвідчили, що позивачем були виконані роботи з виготовлення проектної документації на суму 80 000, 00 грн. При цьому, в Акті відзначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

У свою чергу, відповідач з позивачем розрахувався частково, сплативши 25.02.2010 р. - 40 000, 00 грн., 10.08.2012 р. - 10 000, 00 грн., 04.11.2012 р. - 10 000, 00 грн.

08.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, якою просив протягом семи днів сплатити борг в сумі 20 000, 00 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану заборгованість не погасив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалося вище, сторони визначили, що оплата робіт проводиться з авансовим платежем у розмірі 50 % вартості робіт за Договором в сумі 40 000, 00 грн., що підлягає врахуванню в остаточних розрахунках за Договором. Аванс перераховується виконавцю до початку виконання робіт. Замовник сплачує виконавцю 30 % вартості робіт на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт після отримання проектної документації в повному обсязі та її погодження у відповідних службах міста компанією ТОВ «Целина». Остаточний розрахунок в обсязі 20 % проводить після отримання позитивного висновку Держекспертизи на проект та підписання акту здачі приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи та, при цьому, ДП «Укрдержбудекспертиза» було встановлено, що відповідна документація розроблена з дотриманням вимог, норм та стандартів в сфері будівництва та може бути рекомендована до затвердження в установленому порядку.

Таким чином, слід дійти висновку, що строк для остаточного розрахунку у зобов'язаннях між сторонами, - настав.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним роботи, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ві Ті Інвестментс» (01015, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 34, літера А, офіс 316; код ЄДРПОУ 33499583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Келлер Україна» (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30; код ЄДРПОУ 34181063) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя В.С.Ломака