Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/26604/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26604/14 20.01.15

За позовом Фізичної особи - підприємця Родіонова Олексія Вікторовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтер-Тулз»

Про стягнення 72 242,85 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гороховська А.О. - по дов. № б/н від 12.01.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця Родіонова Олексія Вікторовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтер-Тулз» 72 242,85 грн., з яких: 57 766,98 грн. основного боргу, 4 988,75 грн. пені, 6 758,73 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 901,39 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № б/н від 22.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26604/14 та призначено справу до розгляду на 11.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/26604/14 від 11.12.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.12.2014, розгляд справи був відкладений на 13.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/26604/14 від 13.01.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.12.2014 та ухвали від 11.12.2014, розгляд справи був відкладений на 20.01.2015.

Позивач в судовому засіданні 20.01.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.01.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.12.2014, та ухвал від 11.12.2013, від 13.01.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, бул. Шевченка, 38/40А, яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.01.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду від 01.12.2014та від 11.12.2014, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 18.12.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 20.01.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.04.2014 між Фізичною особою - підприємцем Родіоновим Олексієм Вікторовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтер-Тулз» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, надалі продукція по цінам і в кількості, що погодженні сторонами і вказані в рахунку-фактурі, які після підсипання обома сторонами стають невід'ємною частиною даного договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманої продукції не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 57 766,98 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 4 988,75 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 6 758,73 грн. та 3% річних в сумі 901,39 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 8.1. договору термін дії договору встановлено до 31.12.2014, але припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами зобов'язань, що ним передбачені.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець зобов'язаний передати покупцю продукцію в кількості і якості, що відповідають заявці покупця та технічним умовам.

В свою чергу згідно п. 3.2.2. договору покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції на умовах, передбачених в п. 2 даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору продукція отримується покупцем і відвантажується покупцю згідно накладної; датою поставки продукції вважається дата, зазначена в накладній.

Згідно з п. 2.1. договору вартість кожної окремої партії поставленої продукції вказана в накладених, які є невід'ємною частиною даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 57 766,98 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 1098 від 22.04.2014 на суму 50 894,20 грн.,

№ 1102 від 22.04.2014 на суму 6 685,18 грн.,

№ 1163 від 25.04.2014 на суму 187,60 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата продукції здійснюється шляхом 100% перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків, становить 57 766,98 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 57 766,98 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати, згідно з п. 2.2. даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний прострочений день.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4 988,75 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 988,75 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 758,73 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 901,39 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 758,73 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 901,39 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Родіонова Олексія Вікторовича є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтер-Тулз» (м. Київ, бул. Шевченка, 38/40А, код ЄДРПОУ 36352986) на користь Фізичної особи - підприємця Родіонова Олексія Вікторовича (м. Київ, вул. М.Раскової, 23, офіс 704, код 2781700291) 57 766 (п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 98 коп. основного боргу, 4 988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп. пені, 6 758 (шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 73 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 901 (дев'ятсот одну) грн. 39 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 21.01.2015.

СуддяВ.В.Сівакова