Рішення

від 15.01.2015 по справі 911/4979/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 911/4979/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ГРУПП",

01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 41, літера А, оф. 40

01011, м. Київ, пров. Кутузова, 3-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД",

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, б. 5

про стягнення 250 736,05 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Бочарова Н.В.(довіреність від 10.11.2014, б/н);

2) Демченко О.О. (довіреність від 10.11.2014, б/н).

відповідача - Корчук І.В. (довіреність від 05.12.2014 № 880/03-УРБ-14).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ГРУПП" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (далі - відповідач) про стягнення 250 736,05 грн., з яких: 220 007,21 грн. основного боргу, 14 330,32 грн. пені, 2 355,68 грн. 3 % річних та 14 042,84 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 18.11.2013 № 3344.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27428/14 від 08.12.2014) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27656/14 від 09.12.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27657/14 від 09.12.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю з підстав, що викладені у відзиві.

У судове засідання 09.12.2014 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 23.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 28885/14, 28989/14 від 23.12.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28966/14 від 23.12.2014) відповідачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2014 розгляд справи відкладено на 15.01.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 478/15 від 13.01.2015) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 250 735,15 грн., з яких: 220 006,31 грн. основного боргу, 14 330,32 грн. пені, 2 355,68 грн. 3 % річних та 14 042,84 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №732/15 від 15.01.2015) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА ГРУПП" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (далі - покупець) укладено договір поставки від 18.11.2013 № 3344 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (пункт 1.1. Договору).

Сторонами укладено Додаткову угоду від 18.11.2013 до Договору, відповідно до якої внесено зміни та доповнення до Договору.

Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом укладення та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.

Згідно з пунктом 2.6. Договору, оплата за товар здійснюється протягом 60 календарних днів від дати поставки за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги пункту 2.5. Договору (надання покупцю постачальником накладної, податкової накладної та інших документів). Якщо постачальник виконав вимоги пункту 2.5. Договору пізніше 7-денного строку, термін відстрочення платежу рахується від дати належного виконання постачальником всіх умов пункту 2.5 Договору. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені Договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін, не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік (пункт 11.1. Договору).

У матеріалах справи відсутні докази наявності заяв сторін про розірвання Договору або укладення нового Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 11.1. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками обох сторін: від 27.04.2014 № МГ000000055 на суму 33 499,20 грн., від 03.05.2014 № МГ000000056 на суму 113 274,00 грн., від 17.05.2014 № МГ000000057 на суму 41 773,44 грн., від 31.05.2014 № МГ000000072 на суму 1 899,60 грн., від 14.06.2014 № МГ000000073 на суму 1 899,60 грн., від 28.06.2014 № МГ000000077 на суму 28 894,08 грн., а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених видаткових накладних та генеральної довіреності.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що складені на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані сторонами, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості поставленого позивачем товару, виконав частково, у зв'язку з чим, у відповідача, за твердженнями позивача, станом на дату подання позову до суду наявна заборгованість у розмірі 220 007,21 грн.

До матеріалів справи позивачем надано копію акту звіряння взаємних розрахунків сторін станом на 31.10.2014, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 220 006,31 грн.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, від 09.12.2014 № 05Ц/12515т, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, відповідно до якої, судом встановлено наявність часткових оплат за Договором. Оригінал довідки наявний у матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення розміру часткових оплат, що перераховані відповідачем позивачу за Договором і, відповідно, наявності заборгованості.

У ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 250 735,15 грн., з яких: 220 006,31 грн. основного боргу, 14 330,32 грн. пені, 2 355,68 грн. 3 % річних та 14 042,84 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором станом на дату прийняття рішення складає 220 006,31 грн.

Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем факт отримання товару та несплата спірної заборгованості не заперечується, проте, у відзиві на позовну заяву відповідачем позов заперечено повністю у зв'язку з тим, що видаткові накладні, копії яких долучені до позовної заяв, не можуть бути належними та допустимими доказами порушення відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за Договором, оскільки не містять інформації, що передбачена пунктом 4.2. Договору, а саме: номер замовлення, дату замовлення, дату та номер Договору. У зв'язку з чим, відповідно до умов Договору, за твердженнями відзиву, строк оплати вартості товару не наступив.

До вказаних тверджень відповідача суд ставиться критично, оскільки відповідачем товар прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних, вказані накладні підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у Договорі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується вищезазначеними судом доказами, матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 220 006,31 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі пункту 7.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 14 330,32 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на необхідність дотримання вказаних вимог законодавства при нарахуванні пені, судом перевірено розрахунок позивача та виявлено невірне нарахування позивачем пені. Розрахунок позивача здійснено без урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, що подана ним до матеріалів справи. Відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 329,85 грн. Позовна вимога в частині стягнення 0,47 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 355,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 042,84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та з'ясував, що розрахунок позивача здійснено без урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, що подана ним до матеріалів справи. Відтак, позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 355,67 грн. Позовна вимога в частині стягнення 0,01 грн. 3 % річних задоволенню не підлягає.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 у справі № 52/30 та в рекомендаціях щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат за травень-червень 2014 року та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 14 042,84 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 220 006,31 грн. основного боргу, 14 329,85 грн. пені, 2 355,67 грн. 3 % річних та 14 042,84 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ціни позову у розмірі 250 735,15 грн., що визначена у заяві про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята господарським судом, розмір судового збору складає 5 014,70 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявної у матеріалах справи квитанції від 19.11.2014 № 707.103.1 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 5 014,73 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем згідно з квитанцією від 19.11.2014 № 707.103.1 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 0,03 грн.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 5 014,70 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА ГРУПП" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 41, літера А, оф. 40, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38811301) 220 006 (двісті двадцять тисяч шість) грн. 31 коп. основної заборгованості, 14 329 (чотирнадцять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 85 коп. пені, 2 355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. 3 % річних, 14 042 (чотирнадцять тисяч сорок дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат та 5 014 (п'ять тисяч чотирнадцять) грн. 67 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МІРА ГРУПП" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, буд. 41, літера А, оф. 40, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38811301) з Державного бюджету України 0,03 грн. судового збору, що сплачений згідно з квитанцією від 19.11.2014 № 707.103.1.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.01.2015.

Суддя С.О. Саванчук