Рішення

від 12.01.2015 по справі 914/4087/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 р. Справа № 914/4087/14

За позовом: до відповідача: третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп», м.Дніпропетровськ Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт», м.Дніпропетровськ про: зобов»язання вчинити певну дію

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився

від третьої особи : не з»явився

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Львівської області, у якому посилаючись на порушення відповідачем зобов»язань щодо оплати поставленої за договором від 26.06.2014 р. №ПР-374 техніки, заявило вимогу про зобов»язання відповідача вчинити певну дію, а саме : зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» здійснити повернення двох автонавантажувачів:

1). Goodsense FY18B-R1, шасі №213012825-01308734;

2). Goodsense FY25B-R2, шасі №213011466-01305491,

Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» на відповідальне зберігання, до погашення існуючої заборгованості по Договору №ПР-374 поставки навантажувальної техніки від 26.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2014 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі на стороні позивача в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» (м.Дніпропетровськ); судове засідання призначено на 08.12.2014 року. Вимоги до сторін та третьої особи висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 26.11.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням за №79014 0931215 5 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

03.12.2014 року за вх.№52714/14 в суді зареєстровано поступлення Пояснення на позовну заяву від 07.11.2014 р. (з документами) від третьої особи по справі, ТзОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт».

08.12.2014 року за вх.№52713/14 в суді зареєстровано поступлення клопотання позивача від 01.12.2014 р. про долучення документів до матеріалів справи та розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Серед долучених документів і Витяг з офіційного сайту ДП Інформаційно-ресурсний центр http://irc.gov.ua ЄДРПОУ на ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» станом на 01.12.2014 р.; копія рахунку №5681 від 08.07.2014р. ; копія виписки по рахунку позивача від 18.07.2014 р. з інформацією про часткову оплату відповідачем вартості техніки.; довідка позивача від 01.12.2014р. про відсутність повернення техніки та сплати вартості техніки, поставленої за договором.

Враховуючи, що відповідач не забезпечив в судове засідання 08.12.2014 року явку повноважного представника та не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, ухвалою від 08.12.2014 року суд відклав розгляд справи на 12.01.2015 року.

Ухвала від 08.12.2014 року отримана відповідачем 17.12.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням за №79014 0942786 6 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

05.01.2015 року за вх.№65/15 в суді зареєстровано поступлення клопотання позивача по справі, датованого 26.12.2014 р., про долучення документів до матеріалів справи та розгляд справи за наявними в ній матеріалами. У клопотанні позивач додатково повідомляє, що повністю підтримує позовні вимоги та просить суд прийняти рішення, яким задоволити позовні вимоги ; просить суд проводити розгляд справи без особистої участі представника позивача в судових засіданнях, за наявними документами в матеріалах справи. До клопотання долучена довідка позивача від 26.12.2014 року про відсутність повернення техніки та сплати коштів.

05.01.2015 року за вх.№69/15 в суді зареєстровано поступлення клопотання від 25.12.2014р. третьої особи по справі про розгляд справи за наявними в ній матеріалами. У клопотанні третя особа інформує про те, що відповідач не провів повернення техніки та не здійснив оплати її вартості позивачу, продовжує чинити перешкоди третій особі, ТОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт», в організації повернення техніки; третя особа повідомила, що підтримує позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві від 07.11.2014 року; просить проводити розгляд справи без особистої участі представника третьої особи, за наявними документами в матеріалах справи.

В судове засідання 12.01.2015 року представники від позивача та третьої особи не прибули ( як зазначено вище, звернулись із клопотаннями про розгляд справи без особистої участі їх представників, за наявними у матеріалах справи документами).

Відповідач в дане судове засідання (як і в судове засідання 08.12.2014р.) явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав, заявлені позовні вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами. Документами у справі (поштовими повідомленнями) підтверджується отримання відповідачем ухвал суду від 20.11.2014р. та від 08.12.2014р. Ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду справи суд скеровував відповідачу за місцезнаходженням останнього, відомості про яке відповідають даним у ЄДР і в позовній заяві.

Відтак, відповідач належно повідомлявся про час та місце проведення судових засідань у справі, про вимоги суду згідно ухвал від 20.11.2014р. та від 08.12.2014р.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.3.9.2. вказаної Постанови Пленуму ВГСУ, у випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов»язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідачі не скористалися своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В порядку ч.3 ст.69 ГПК сторони із заявами до суду не звертались.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У зв»язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив.

26.06.2014 року між ТзОВ «Логістік Груп», яке діяло як постачальник (надалі - позивач), ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», яке діяло як покупець (надалі - відповідач), ТзОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» , яке діяло як повірений (надалі - третя особа) був укладений Договір №ПР-374 поставки навантажувальної техніки, за яким постачальник був зобов»язаний поставити п»ять автонавантажувачів Goodsense, а покупець - прийняти та оплатити їх вартість на умовах та у строки, визначені у Договорі (надалі - Договір).

Повний асортимент, номенклатура, кількість і складові техніки, вказуються сторонами у Специфікації, яка є невід»ємною частиною Договору (п.1.2).

Відповідно до умов в п.1.3 Договору, в якості забезпечення виконання зобов»язань покупця перед постачальником по даному Договору, покупець приймає на себе зобов»язання, при порушенні ним графіку оплати техніки, встановленого в п.5.3 даного Договору, а саме: при порушенні строків і порядку оплати вартості техніки (її частини), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати - здійснити повернення техніки постачальнику, по його першій вимозі. При цьому покупець доручає, а повірений приймає на себе зобов»язання здійснити від імені покупця і за його рахунок, повернення техніки постачальнику, при порушенні покупцем строків оплати її вартості. Для підтвердження повноважень повіреного на примусове повернення техніки постачальнику, покупець видає відповідну довіреність.

У п.1.4 сторони підтверджують, що укладення даного Договору і його виконання не протирічить нормам діючого в Україні законодавства, а також те, що укладення даного Договору і його виконання не протирічать цілям діяльності сторін, положенням їх установчих і/або реєстраційних документів і інших внутрішніх локальних актів сторін.

Відповідно до п.2.1, загальна вартість техніки, яка поставляться за даним Договором, складає 1 321 200,00 (один мільйон триста двадцять одна тисяча двісті) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що в доларовому еквіваленті на день підписання Договору складає 110 100,00 доларів США (сто десять тисяч сто доларів США, 00 центів).

Відповідно до п.3.3 Договору, строк поставки кожної партії техніки - вказується у Специфікаціях №1 і №2, які є невід»ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.5.1 Договору, оплата проводиться в національній валюті України, шляхом прямого банківського переводу відповідних грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний в реквізитах даного Договору.

Відповідно до п.5.2 Договору: порядок оплати - часткова передоплата: покупець зобов»язується перерахувати постачальнику передоплату в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ-20% - на протязі 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання даного Договору і виставленого до оплати рахунку, до фактичного відвантаження техніки;

5.3.решту 1 021 200,00 грн.(один мілліон двадцять одну тисячу двісті) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ-20% - покупець зобов»язується перерахувати постачальнику по наступному графіку платежів :

5.3.1. 100 000,00 грн.( сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 серпня 2014 року;

5.3.2. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 вересня 2014 року;

5.3.3. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 жовтня 2014 року;

5.3.4. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 листопада 2014 року;

5.3.5. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 грудня 2014 року;

5.3.6. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 січня 2015 року;

5.3.7. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 лютого 2015 року;

5.3.8. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 березня 2015 року;

5.3.9. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 квітня 2015 року;

5.3.10. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 травня 2015 року;

5.3.11. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 червня 2015 року;

5.3.12. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 липня 2015 року;

5.3.13. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 серпня 2015 року.

Як вбачається зі змісту п.5.4 Договору, сторони прийшли до взаємної згоди вважати датою оплати техніки - дату зарахування 100% грошових коштів (загальної вартості техніки) на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.6.1 Договору право власності на техніку зберігається за постачальником до моменту проведення покупцем 100% оплати її вартості, вказаної в п.2.1 даного Договору. Покупець, у відповідності до ст.697 Цивільного кодексу України, не має права розпоряджатися технікою - до моменту 100% оплати її вартості постачальнику.

Порядок і умови приймання техніки сторони погодили у розділі 7 Договору. Так, відповідно до п.7.1, передача техніки, здійснюється уповноваженими представниками сторін. Факт проведеної передачі підтверджується підписанням трьохстороннього Акту приймання-передачі техніки.

Техніка передається постачальником і приймається покупцем, відповідно до наступних документів. Від постачальника: оригінал рахунку, податкова накладна, накладна, підписаний Акт приймання-передачі техніки. Від покупця: довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписаний Акт приймання-передачі техніки (п.7.2).

Як вбачається з умов п.п.8.2.1 і 8.2.2 п.8.2 Договору покупець зобов»язується прийняти техніку на умовах, встановлених в даному договорі і провести оплату техніки в розмірі і в строки, передбачені даним Договором.

Відповідно до п.9.1, у випадку порушення зобов»язань по даному договору (в подальшому - порушення Договору), сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором і встановлену діючим законодавством України.

Відповідно до п.9.2, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного Договору.

У випадку порушення покупцем графіку оплати техніки, встановленого в п.5.3 даного Договору, а саме: при порушенні строків і порядку оплати вартості техніки (її частини), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати, що підтверджується відповідною довідкою бухгалтерії постачальника, останній має право вимагати від покупця провести повернення техніки, яке повинно бути проведено на протязі 5 (п»яти) календарних днів, з моменту такої вимоги (п.10.1).

У п.10.2 Договору сторони прийшли до взаємної згоди та встановили порядок дій при наявності факту затримки оплати вартості поставленої техніки покупцем.

Відповідно до п.10.3 Договору, покупець не має права створювати які-небуть перешкоди повіреному, при здійсненні ним заходів, направлених на виконання вимог постачальника про повернення техніки, пов»язаних із порушенням покупцем графіку її оплати.

Відповідно до п.13.1 даний Договір рахується укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, але в любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов»язань по ньому.

Відповідно до п.13.3, закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного Договору.

Відповідно до п.14.3, додаткові угоди і зміни до даного Договору являються його невід»ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами і скріплені печатками сторін. Зміни до даного Договору вступають в силу з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Встановлено, що Договір підписаний постачальником, покупцем, повіреним і завірений їх гербовими печатками.

Матеріалами справи підтверджується підписання сторонами Специфікацій (№1 від 26.06.2014р. і №2 від 26.06.2014р.) до Договору №ПР-374 поставки навантажувальної техніки, які містять передбачені п.1.2 Договору відомості про повний асортимент, номенклатуру, кількість і складові техніки і являються невід»ємними частинами Договору.

30.07.2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв два автонавантажувачі Goodsense, загальною вартістю 538800,00 грн, у тому числі ПДВ 20%, що підтверджується довіреністю №0446 від 30.07.2014 року на отримання ТМЦ, відміткою сторін на видатковій накладній №153/07 від 30.07.2014 року та підписаним сторонами Актом приймання-передачі техніки від 31.07.2014 року про фактичне приймання техніки.

Довіреність на отримання ТМЦ, видаткова накладна і Акт приймання -передачі техніки підписані покупцем та завірені його гербовою печаткою.

У п.5 Акту приймання-передачі техніки від 31.07.2014 року зазначено, що підписанням даного Акту приймання-передачі, покупець підтверджує відсутність у нього до постачальника претензій матеріального і правового характеру, а також відносно комплектності, кількості і якості техніки, яка поставляється, її технічного і технологічного стану.

Як вбачається зі змісту Акту приймання-передачі техніки, постачальник поставив, покупець прийняв техніку згідно Акту, що підтвердив повірений.

Акт підписаний уповноваженими представниками постачальника, ТОВ «Логістик Груп» та покупця, ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», завірений їх гербовими печатками; факт передачі техніки згідно Акту підтвердив повірений ( ТзОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт») , підписом керівника товариства у Акті та засвідченням гербовою печаткою товариства.

18.07.2014р платіжним дорученням №4126 покупець перерахував постачальнику 300 000,00 грн., зазначивши у платіжному документі , що перераховані кошти є передоплатою за автонавантажувачі згідно договору №ПР-374 від 26.06.2014 р., рахунок №5861 від 08.07.2014 р., у тому числі ПДВ 50000,00 грн.(копія рахунку на оплату №5861 від 08.07.2014 року та копія виписки з банківського рахунку постачальника за 18.07.2014 року долучені позивачем до матеріалів справи).

Іншої оплати станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем не проводилось.Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач порушив наступні, передбачені Договором №ПР-374 від 26.06.2014 року, строки оплати вартості техніки, передбачені Договором №ПР-374 поставки навантажувальної техніки від 26.06.2014 року:

1). по 5.3.1. - 100 000,00 грн.( сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язувався перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 серпня 2014 року;

2). по 5.3.2. - 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язувався перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 вересня 2014 року;

3). по 5.3.3. - 77 000,00 грн. ( сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, покупець зобов»язується перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 жовтня 2014 року.

У зв»язку з невиконанням відповідачем умов Договору №ПР-374, позивач 02.09.2014 року направив (вих.№281/юр) відповідачу претензію про сплату заборгованості з попередженням про повернення автонавантажувачів на зберігання позивачу в разі негайної неоплати існуючої заборгованості. Претензія отримана відповідачем 09.09.2014 року, про що свідчить відмітка на звороті поштового повідомлення №81701 0022691 1 про вручення кореспонденції (копія повідомлення у справі). Оплата заборгованості відповідачем, у передбачений договором та вимогою строк, здійснена не була; техніка позивачу - не доставлена.

У зв»язку із зазначеними обставинами та з урахуванням умов ст.10 Договору №ПР-374, позивач вручив копію претензії (вих.№281/юр від 02.09.2014р.) разом із оригіналом довідки вих.№287/юр від 26.09.2014 р. про наявну заборгованість ТОВ Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» (повіреному по договору, третій особі) - для організації останнім повернення техніки від відповідача позивачу.

Третя особа (ТОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт») на протязі 30 вересня - 01 жовтня 2014 року, намагалася провести повернення техніки, але відповідач відмовився виконати умови ст.10 Договору №ПР-374 від 26.06.2014 року та чинив перешкоди у видачі техніки для її транспортування позивачу, про що складений відповідний акт, за підписом представників третьої особи та відповідача.

Документами у справі ( копією поштового опису і фіскального чеку) підтверджується, що 23.10.2014 року позивач ( постачальник) надіслав відповідачу (покупцю) претензію вих.№290/юр від 21.10.2014р. з вимогою про повернення техніки або сплату заборгованості зі штрафними санкціями. Зазначена вимога була вручена також особисто директору ТОВ «Агенство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт», що останній засвідчив відповідним записом, підписом та печаткою товариства на примірнику вимоги позивача.

У вимозі, посилаючись на ст.10 Договору №ПР-374 від 26.06.2014 р., постачальник вимагав від покупця, ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», провести повернення двох поставлених автонавантажувачів, а також попереджував покупця, що у випадку невиконання останнім вимоги про повернення техніки (чи проведення повної оплати заборгованості зі штрафними санкціями), організацію примусового повернення техніки буде покладено на повіреного за Договором №ПР-374 від 26.06.2014 року - ТОВ «Агенство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт».

Позивач стверджує, що відповідач був зобов»язаний провести повернення техніки (чи здійснити повну оплату її вартості(в залишковій частині, відповідно до графіку оплат) протягом 5 календарних днів, з моменту отримання вимоги ( у строк - до 03.11.2014 року), чого зроблено не було.

04.11.2014 року позивач надав третій особі (повіреному ) оригінал довідки про наявну заборгованість відповідача перед позивачем (вих.№292/юр), з проханням провести повернення техніки. Отримання 04.11.2014 року довідки засвідчив своїм записом, підписом та гербовою печаткою товариства на довідці директор ТОВ «Агенство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт».

05.11.2014 року ТОВ «Агенство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» (повірений по договору, третя особа) намагалось провести повернення техніки. Як стверджує третя особа та позивач, відповідач відмовився виконати умови ст.10 Договору №ПР-374 поставки навантажувальної техніки від 26.06.2014 року та чинив перешкоди у видачі техніки для її транспортування позивачу, про що був складений акт за підписом представників третьої особи та позивача (представник відповідача від підпису акті відмовився).

Як встановлено, відповідно до умов Договору №ПР-374 від 26.06.2014 року покупець (відповідач, довіритель) видав повіреному (третій особі, повіреному) довіреність від 26.06.2014р. №41/1934, якою уповноважив ТОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» проводити дії, пов»язані з поверненням автонавантажувачів Goodsense Товариству з обмеженою відповідальністю Логістік Груп» (постачальнику).

Станом на момент розгляду спору позивач підтвердив, що відповідач не сплатив коштів і не повернув техніку.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до положень ст.13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов»язана утримуватися від дій, які , зокрема, могли б порушити права інших осіб.

Отже, відповідно до положень наведеної норми , учасники цивільних правовідносин повинні здійснювати цивільні права розумно, добросовісно, відповідно до вимог актів цивільного законодавства або договору, додержуватись моральних засад суспільства. Під здійсненням цивільних прав слід розуміти реалізацію учасником цивільних правовідносин на власний розсуд можливостей, визначених змістом його суб»єктивних цивільних прав. Однак будь-яке з суб»єктивних цивільних прав має свої межі, оскільки це міра можливої поведінки учасника в цивільних правовідносинах. Цими межами є встановлені договором або актами цивільного законодавства положення, що визначають міру можливої поведінки учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Отже, особа повинна виконати цивільний обов»язок належним чином відповідно до умов договору або акта цивільного законодавства.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупцеь зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.1 ст.181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір №ПР-374 від 26.06.2014 року є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів: договору поставки (купівлі-продажу), договору доручення (надання послуг).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Відповідно до п.6.1 Договору право власності на техніку зберігається за постачальником до моменту проведення покупцем 100% оплати її вартості, вказаної в п.2.1 даного Договору. Покупець, у відповідності до ст.697 Цивільного кодексу України, не має права розпоряджатися технікою - до моменту 100% оплати її вартості постачальнику.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач порушив наступні строки оплати вартості техніки (її частини), передбачені Договором №ПР-374 поставки навантажувальної техніки від 26.06.2014 року:

1) по 5.3.1- 100 000,00 грн.( сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов»язувався перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 серпня 2014 року;

2) по 5.3.2. 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов»язувався перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 вересня 2014 року;

3) по 5.3.3. 77 000,00 грн. ( сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов»язувався перерахувати постачальнику - в строк не пізніше 20 жовтня 2014 року.

Доказів зворотнього відповідач суду не надав, а матеріали справи не містять.

Відповідно до п.9.1, у випадку порушення зобов»язань по даному договору (в подальшому - порушення Договору), сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором і встановлену діючим законодавством України.

Відповідно до п.9.2, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного Договору.

Відповідно до умов в п.1.3 Договору, в якості забезпечення виконання зобов»язань покупця перед постачальником по даному Договору, покупець приймає на себе зобов»язання, при порушенні ним графіку оплати техніки, встановленого в п.5.3 даного Договору, а саме: при порушенні строків і порядку оплати вартості техніки (її частини), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати - здійснити повернення техніки постачальнику, по його першій вимозі.

Також у п.10.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем графіку оплати техніки, встановленого в п.5.3 даного Договору, а саме: при порушенні строків і порядку оплати вартості техніки (її частини), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати, що підтверджується відповідною довідкою бухгалтерії постачальника, останній має право вимагати від покупця провести повернення техніки, яке повинно бути проведено на протязі 5 (п»яти) календарних днів, з моменту такої вимоги.

Документами у справі ( копією поштового опису і фіскального чеку) підтверджується, що 23.10.2014 року позивач (постачальник) надіслав відповідачу (покупцю) претензію вих.№290/юр від 21.10.2014р., у якій заявив вимогу повернути техніку (сплатити заборгованість). Вимога позивача відповідачем не виконана.

Як вбачається, позивач до звернення з вимогою про повернення техніки, вживав заходів до врегулювання спору з відповідачем,зокрема скеровував претензію у якій заявляв вимогу провести оплату за техніку, згідно встановленого в Договорі графіку та попереджував покупця, що у випадку несплати коштів вимагатиме від відповідача повернення техніки. Однак, відповідач кошти не перерахував, претензію залишив без розгляду, взятого на себе за Договором №ПР-374 від 26.06.2014р. зобов»язання повернути постачальнику техніку на протязі 5 календарних днів з моменту вимоги постачальника не виконав, хоча мали місце обставини які є підставою за умовами Договору для повернення техніки, оскільки відповідачем (покупцем) порушено графік оплати техніки, встановлений в п.5.3 даного Договору, а саме порушено строки і порядок оплати вартості техніки (її частини) більше ніж на 30 календарних днів від встановленої в Договорі ( п.5.3) дати оплати.

Таким чином, відповідно до умов Договору №ПР-374 поставки навантажувальної техніки від 26.06.2014 р., вимог чинного законодавства (ст.697 ЦК України, п.6.1 Договору), у зв»язку із простроченням відповідачем оплати товару (умови п.1.3,10.1, п.п.10.2.1 Договору) у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення техніки, а у відповідача виник обов»язок повернути техніку позивачу у передбачені в Договорі строки (на протязі 5 (п»яти) календарних днів з моменту вимоги позивача).

Судом встановлено, що у відповідності до умов Договору №ПР-374 від 26.06.2014 року покупець (відповідач, довіритель) видав повіреному (третій особі, повіреному) довіреність від 26.06.2014р. №41/1934, якою уповноважив ТОВ «Агентство економічної безпеки та охорони «Логістік форкліфт» проводити дії, пов»язані з поверненням автонавантажувачів Goodsense Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (постачальнику).

У довіреності вказується, що для виконання даного доручення у повіреного має бути оригінал бухгалтерської довідки постачальника, яка свідчить про порушення довірителем строку та порядку оплати вартості техніки (її частини), більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати по Договору №ПР-374 від 26.06.2014 року поставки навантажувальної техніки та оригінал відповідної вимоги постачальника про повернення техніки.

Довіреність підписана головою правління ПАТ «ЖЦПК» М.М.Корсунським, завірена гербовою печаткою ПАТ «ЖЦПК»; довіреність дана без права передоручення та дійсна до 31 грудня 2015 року.

Сторони прийшли до взаємної згоди (п.10.2) встановити наступний порядок дій при наявності факту затримки оплати вартості поставленої техніки покупцем :

п.п.10.2.1. при порушенні покупцем строків і порядку оплати вартості техніки (її частини), більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої дати оплати по графіку платежів, постачальник письмово направляє покупцю вимогу про повернення техніки ; копія такої вимоги направляється повіреному.

Покупець зобов»язаний на протязі 5(п»яти) календарних днів, з моменту отримання такого звернення - здійснити повернення техніки постачальнику, або повністю оплатити вартість техніки (залишкової частини).

п.п.10.2.2. У випадку невиконання покупцем вимог п.п.10.2.1 даного Договору, по поверненню (або повній оплаті вартості) техніки, повірений самостійно організовує повернення техніки постачальнику, тобто проводить замовлення транспорта-перевізника, здійснює опис технічного стану техніки з фіксацією її комплектності, проводить завантаження техніки на території покупця або третіх осіб ( по фактичному знаходженню техніки), контролює перевезення і здійснює передачу техніки представнику постачальника, на його території, яка знаходиться за адресою :49019, Україна, м.Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська,36-а.

Відповідно до п.10.3 Договору покупець не має права створювати які-небуть перешкоди повіреному, при здійсненні ним міроприємств, направлених на виконання вимог постачальника про повернення техніки, пов»язаних з порушенням покупцем графіку її оплати.

Доручення - це договір, у силу якого одна сторона (повірений) зобов»язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов»язків набуває безпосередньо довіритель (ст.1000 ЦК України).

Договір доручення належить до категорії договорів з надання послуг.

Повірений у договорі доручення створює права та обов»язки безпосередньо для довірителя, а не особисто для себе (п.1 ст.1000 ЦК України). Ця умова є сутністю відносин представництва (гл.16 ЦК України). Договір доручення належить до одного з видів представництва - договірного, і на нього розповсюджуються відповідні норми про представництво. У главі 68, присвяченій договору доручення, відсутня спеціальна регламентація форми даного договору. З цього випливає, що мають застосовуватись загальні правила ЦК України про форму правочинів (ст.ст.205-210 ЦК України). У статтях 1000,1007 ЦК України вказується, що це може бути довіреність, видана на підставі договору.

Слід зазначити, що договір доручення підтверджує наявність відносин між довірителем і повіреним, їх взаємні права та обов»язки, що не цікавлять третіх осіб, які в свою чергу вступають у певні правовідносини з повіреним відповідно до його завдань. Вони мають знати про характер та межі його повноважень. Повноваження повіреного визначаються у довіреності. Тобто, для належного дотримання форми має бути і договір, і довіреність, що являє собою не договір, а засіб його фіксації шляхом одностороннього волевиявлення довірителя про надання певних повноважень повіреному з дотриманням усіх вимог щодо оформлення цього документа.

На довірителя також покладаються певні обов»язки на підставі договору доручення (ст.1007 ЦК України). Довіритель зобов»язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення; довіритель зобов»язаний, якщо інше не передбачено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов»язані з виконанням доручення; негайно приймати від повіреного все одержане ним згідно з договором; виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Як зазначено вище, на підставі договору поставки №ПР-374 від 26.06.2014 року покупцем (довірителем) видано третій особі (повіреному) довіреність якою уповноважено останнього проводити дії, пов»язані з поверненням автонавантажувачів Goodsense Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (постачальнику) при наявності оригіналів довідки постачальника про наявність заборгованості та оригіналу вимоги постачальника про повернення товару.

У п.п.10.2.3 п.10.2 Договору (яким передбачено порядок дій при наявності факту затримки оплати вартості поставленої техніки покупцем) передбачено, що покупець при відновленні фінансування: покриває витрати повіреного на вчинення заходів, вказаних в п.п.10.2.2; оплачує постачальнику штрафні санкції, передбачені ст.9 даного Договору; узгоджує новий графік платежів з постачальником; оплачує постачальнику вартість зберігання техніки, що складає 10,20 грн., в т.ч. ПДВ 20%, за 1 календарну добу знаходження техніки на території постачальника; проводить своїми силами і за свій рахунок вивіз техніки з території постачальника, з підписанням відповідного Акту приймання-передачі техніки із зберігання.

Таким чином, договір поставки №ПР-374 від 26.06.2014р. підтверджує наявність відносин між довірителем (відповідачем, покупцем) і повіреним (третьою особою у справі), їх взаємні права та обов»язки , що не цікавлять третіх осіб ( у даному випадку постачальника, позивача), який у свою чергу вступає у певні правовідносини з повіреним відповідно до його завдань проводити дії, пов»язані з поверненням техніки постачальнику від довірителя (постачальник за умовами договору поставки надсилає повіреному вимогу про повернення техніки, надає оригінал довідки, яка свідчить про порушення довірителем строку та порядку оплати вартості техніки її частини більше ніж на 30 календарних днів від встановленої дати оплати по Договору №ПР-374 від 26.06.2014р.).

Матеріалами справи підтверджується, що постачальником було надано повіреному всі необхідні (передбачені Договором №ПР-374 від 26.06.2014р) документи для проведення дій, пов»язаних з поверненням техніки, у зв»язку із невиконання покупцем (довірителем) вимог п.п.10.2.1 Договору по поверненню (або повної оплати вартості в залишковій частині) техніки, однак вчинені повіреним дії для організації повернення техніки постачальнику не призвели до позитивних наслідків: повернення техніки від покупця до постачальника.

Знову ж таки слід акцептувати увагу на тому, що повірений створює права та обов»язки лише щодо довірителя, а не особисто для себе. А відтак, створення довірителем перешкод повіреному при здійсненні останнім заходів, направлених на виконання вимоги постачальника про повернення техніки, пов»язаних з порушенням довірителем (покупцем) графіку оплати техніки (встановленого у Договорі №ПР-374 від 26.06.2014р.) вирішується в межах правовідносин між довірителем і повіреним, однак не звільняє покупця (довірителя) за Договором №ПР-374 (тобто, відповідача) від виконання обов»язку повернути позивачу (постачальнику) техніку, як це встановлено у Договорі.

Факт порушення покупцем строків і порядку оплати вартості поставленої техніки (її частини) більше ніж на 30 календарних днів від встановленої в Договорі дати оплати по графіку платежів та наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №ПР-374 від 26.06.2014 року на момент подання позовної заяви до суду: 1) по 5.3.1 100 000,00 грн. ( сто тисяч гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20%, ; 2) по 5.3.2. - 77 000,00 грн. (сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.) , в тому числі ПДВ 20% 3) по 5.3.3. - 77 000,00 грн. ( сімдесят сім тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20%,- підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, що (із врахуванням п.6.1 Договору) свідчить про неможливість переходу права власності на предмет поставки (два автонавантажувачі) від постачальника до покупця.

Виходячи із вищенаведеного право власності на спірні транспортні засоби (два автонавантажувачі Goodsense), до покупця (відповідача у справі) не перейшло.

Суд при розгляді спору у даній справі про зобов»язання повернути техніку, передану за Договором від 26.06.2014р. №ПР-374, перевірив та встановив, що такі наслідки (за порушення покупцем строків і порядку оплати вартості поставленої техніки (її частини) більше ніж на 30 календарних днів від встановленої в договорі дати оплати по графіку платежів) передбачені у Договорі та у ст.697 ЦК України.

При цьому, наявність між сторонами зобов»язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред»явлення позову про визнання права власності. В такому випадку права осіб, які преребувають у зобов»язальних відносинах, захищаються за допомогою відповідних норм інституту зобов»язального права.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений стрнок (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.697 ЦК України , яка регулює збереження права власності за продавцем передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Виходячи з вищенаведеного, вимога позивача про зобов»язання відповідача повернути поставлену техніку (а саме - два автонавантажувачі: Goodsense FY18B-R1, шасі №213012825-01308734 та

Goodsense FY25B-R2, шасі 213011466-01305491), у зв»язку із порушенням відповідачем строків і порядку оплати вартості поставленої техніки (її частини) більше ніж на 30 календарних днів від встановленої в договорі дати оплати по графіку платежів, є підставною.

Однак, суд не вбачає підстав для зобов»язання відповідача повернути позивачу техніку на відповідальне зберігання. При цьому суд виходить із наступного.

Згідно ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов»язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю в цілості.

Суттю договірних відносин є надання послуг щодо забезпечення схоронності речей.

Поряд з цим, в розумінні ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника ) надати послугу , яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Отже, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності. При прямому волевиявленні при укладенні договору в письмовій формі воля висловлюється словесно (письмово). Побічне волевиявлення може застосовуватися лише у правочинах, які можуть вчинятись сторонами в усній формі та у випадках, прямо визначених законом ( наприклад, ч.2 ст.642 ЦК).

Для чинності договору він має бути вчинений у формі, встановленій законом.

Частиною 1 ст.937 ЦК України передбачено, що договір зберігання вчиняється у письмовій формі.

Виходячи з положень ст.ст.901,936 ЦК України волевиявлення сторін договору зберігання (зберігача і поклажодавця) має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі: волі поклажодавця передати річ на зберігання зберігачу та волі зберігача прийняти річ на зберігання від поклажодавця.

Визначення поняття «відповідальне зберігання» надається у п.п.14.1.32 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. А саме: відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договором схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних показників.

Відповідно до ст.944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватись річчю, переданою йому на зберігання, а також передати її у користування іншій особі.

Зворотнього (досягнення домовленості між сторонами щодо користування спірним майном - двома автонавантажувачами, які підлягають поверненню постачальнику від покупця) матеріали справи не містять.

Однак, зазначене суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства та умовам договору №ПР-374 від 26.06.2014р, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.697 ЦК України , яка регулює збереження права власності за продавцем передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

За порушення господарських зобов»язань до суб»єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою при чинення або попередження повторення порушень зобов»язання, що використовуються самими сторонами зобов»язання в односторонньому порядку.

До суб»єкта , який порушив господарське зобов»язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно- господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб»єкта, який порушив господарське зобов»язання (ст.235 ГК України).

Як зазначено у ч.2 ст.236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі інші оперативно- господарські санкції.

Умовами Договору №ПР-374 від 26.06.2014 р. передбачено застосування до відповідача (у випадку порушення ним строків і порядку оплати вартості техніки (її частини) більше ніж на 30 календарних днів від установленої в договорі дати) оперативно-господарської санкції, а саме вимагати від покупця повернення товару (техніки).

Покупець зобов»язаний повернути техніку постачальнику на протязі 5 (п»ятьи) календарних днів, з моменту відповідної вимоги постачальника.

Відповідно до п.6.1 Договору №ПР-374 від 26.06.2014 р. право власності на техніку зберігається за постачальником до моменту здійснення покупцем 100% оплати її вартості , вказаної в п.2.1 даного Договору.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України зміст права власності складають три правомочності - володіння, користування і розпорядження. Власникові належать права володіння, користування і розпорядження майном, що у свою чергу не узгоджується із правовою природою відповідального зберігання, оскільки суттю такого є передача особою матеріальних цінностей на зберігання зберігачу без права використання в господарському обороті.

Договір №ПР-374 від 26.06.2014 року поставки навантажувальної техніки не містить елементів договору відповідального зберігання , відтак до відносин сторін у зазначеному договорі (постачальника, покупця) не можуть застосовуватись у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про такий договір.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із врахуванням вище наведеного позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Одночасно суд вбачає за необхідне зазначити і про наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року у справі №914/4160/14 за результатами розгляду матеріалів заяви кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетра-Агро", м. Червоноград Львівської області, про: банкрутство Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул.Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, код ЄДРПОУ 00278801): порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул.Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, код ЄДРПОУ 00278801); визнано вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю „Тетра-Агро", м. Червоноград Львівської області, в розмірі 1304698,65 грн., з яких 1304698,65 грн. безспірні вимоги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"; розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Каганяка Ігоря Ярославовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 20.06.2013 р. за № 1170, адреса: вул. Любінська, буд. 102, кв. 147, м. Львів, 79054); зобов»язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства „Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, код ЄДРПОУ 00278801), текст якого додається, та інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

На майно, яке підлягає поверненню позивачу від відповідача , не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Майно (техніка- два автонавантажувачі) є власністю позивача, до відповідача (боржника) право власності на зазначене майно не перейшло, а під час процедури розпорядження майном боржника дозволяється задовольняти ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п»ятою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється дія мораторію.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,22, 32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (ЄДРПОУ 00278801, місцезнаходження за адресою: вул.Фабрична,4, м.Жидачів, Львівська область, Україна, 81700) здійснити повернення двох автонавантажувачів:

1) Goodsense FY18B-R1, шасі №213012825-01308734;

2) Goodsense FY25B-R2, шасі 213011466-01305491

Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (ЄДРПОУ 32838690, місцезнаходження за адресою: вул.Краснозаводська, буд.36-А, м.Дніпропетровськ, Україна, 49019).

3 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (ЄДРПОУ 00278801, місцезнаходження за адресою: вул.Фабрична,4, м.Жидачів, Львівська область, Україна, 81700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Груп» (ЄДРПОУ 32838690, місцезнаходження за адресою: вул.Краснозаводська, буд.36-А, м.Дніпропетровськ, Україна, 49019) 1218,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. В решті вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 19.01.2015 р.

Суддя Кітаєва С.Б.